Дата документу 26.03.2026Справа № 554/18411/25
Провадження № 1-кс/554/185/2026
Іменем України
26 березня 2026 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62024170010000974, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Полтавської обл., Полтавського р-ну, м. Полтава, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, прохав застосувати запобіжний захід строком на 60 діб, без визначенням розміру застави, оскільки підозрюваний вчинив тяжкий злочин. Вказували на такі ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказував, що на даний час проводиться досудове розслідування по іншому епізоду про самовільне залишення військової частини, повторно.
Захисник у судовому засіданні просила у задоволенні клопотання відмовити та обрати щодо підозрюваного цілодобовий домашній арешт, оскільки підозрюваний позитивно характеризується, має поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, має на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказувала, що заставу підозрюваний не зможе сплатити.
Підозрюваний підтримав свого захисника, вказував, що він пішов у СЗЧ, тому що його командир вивів його поза штат, йому платили лише 600 грн., а йому треба було утримувати дітей та дружину, яка перебуває у декретній відпустці. Коли був у СЗЧ, він неофіційно працював на будівництві, військові частини його не хочуть брати у зв'язку з його пораненням.
Заслухавши учасників процесу, приходжу до такого висновку.
Слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві за процесуального керівництва Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170010000974 від 10.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадянина України ОСОБА_5 призвано 17.02.2023 на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2023 за №14 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого водія 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , проходячи військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем військової служби і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконного ухилитися від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та 24.07.2024 року, не з'явився вчасно до місця розташування військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та у подальшому у невстановленому слідством місці, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов'язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.
18.12.2025 ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Постановою слідчого за погодженням із прокурором від 23.12.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено та ОСОБА_5 оголошено у розшук.
23.12.2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу задоволено. Надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
23.03.2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави клопотання слідчого про проведення обшуку задоволено. Надано дозвіл на проведення обшуку будинку, прибудинкової території та господарських споруд за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_5 , відшукання документів, що вказують на місцезнаходження ОСОБА_5 , підтверджують проходження ним військової служби, його військова форма та спорядження, які вказують на його відношення до військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що вручена органами досудового розслідування ОСОБА_5 підозра за ч. 5 ст. 407 КК України повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості». Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990 р., п. 32, Series A, N 182).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без них.
На підставі викладеного, приходжу до висновку про задоволення клопотання.
ОСОБА_5 через тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, шляхом уникнення від явок до органу досудового розслідування та суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні другого епізоду самовільного залишення військової частини.
Отже, у ході судового розгляду знайшло підтвердження наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437 442 Кримінального кодексу України.
Отже, з урахуванням перелічених ризиків та обставин кримінального провадження суд не визначає ОСОБА_5 розмір застави.
З огляду на наявність вказаних ризиків, слідчий суддя приходить до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані до підозрюваного, оскільки не буде досягнуто мети кримінального провадження. Враховуючи вищевикладене, запобігти настанню зазначених ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів оскільки: особисте зобов'язання - вказаний запобіжний захід потребує особливої довіри до особи, яку він втратив у зв'язку з тим, що залишив військову частину; особиста порука - на адресу органів досудового розслідування не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного; домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що підозрюваний самовільно залишив військову службу; застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його рідних або інших осіб про врахування можливостей про внесення застави.
У разі застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі.
Керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, -
постановив:
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19.05.2026 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 26.03.2026 року з 14 год. 38 хв.
Виконання даної ухвали покласти на Державну установу «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1