Справа № 357/1103/26
Провадження № 2/357/3094/26
26 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: 1) Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович; 2) Приватний виконавець виконавчого Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В січні 2026 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати виконавчий напис № 3247 від 12 січня 2022 року, який вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість на загальну суму 11570,50, таким що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати з відповідача
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 24 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом Іваном Івановичем було відкрито виконавче провадження № 69719628 щодо примусового виконання виконавчого напису №3247 від 12.01.2022 року, що видав приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-франківської області Личук Тарас Володимирович. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Зазначені постанови позивач не отримував, так як і не знав про вчинення виконавчого напису, жодних відомостей щодо вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження позивач не отримував. Про наявність відкритого виконавчого провадження позивач дізнався випадково переглядаючи дані у автоматизованій системі виконавчих проваджень. Так, зі змісту постанови від 24.08.2022 року та копії виконавчого напису вбачається, що підставою вчинення виконавчого напису стала прострочена заборгованість заявника за кредитним договором №3138317 від 15.01.2020 року укладеним між ТОВ«АЛЕКСКРЕДИТ», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт». Відповідно до виконавчого напису боржником, тобто позивачем у справі допущено прострочення платежів за кредитним договором №3138317 від 15.01.2020 року, а стягнення заборгованості відбувається за період з 23.10.2020 по 15.12.2021 року. Сума простроченої заборгованості складає 10507,50 грн.Оскільки ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» було передано заборгованість ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», відсутність договорів переуступки вимоги (факт наявності договорів про відступлення права вимоги позивачу невідомий, а у матеріалах виконавчого провадження відсутній, вказано лише номер договору, копію якого Позивачу надано не було), договору про надання кредиту, розрахунку заборгованості, доказів отримання позивачем грошових коштів та враховуючи те, що позивач не отримував жодних звернень, заяв чи договорів, виконавчий напис виконано було безпідставно та з грубим порушенням законодавства.Таким чином, виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірно відкрите виконавчого провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису. Також зазначили, що за документами, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису та на момент звернення з заявою про вчинення виконавчого напису сума заборгованість не була безспірною. Так, згідно виконавчого напису сума заборгованості становить 10570,50 грн. з яких: 1500 грн заборгованість за тілом кредиту, 9070,50-заборгованість за відсотками. оплата за вчинення виконавчого напису 1000 грн. Окрім зазначеного жодного розрахунку даної суми виконавчого напису немає. При цьому боржнику у вимозі про усунення порушень жодним чином не було повідомлено про те, що при вчиненні виконавчого напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, що свідчить про спірність суми боргу.
Ухвалою суду від 27 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи також даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача та постановлено витребувати від приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича копії матеріалів нотаріальної справи щодо здійснення виконавчого напису № 3247 від 12.01.2022р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Укрфінстандарк» заборгованості на суму 11570,50 грн.
Представник позивача - Рашкова В.В. 29.01.2026 отримла ухвалу про відкриття провадження в Електронному кабінеті «Електронного суду» (а.с. 33) .
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» отримали ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї 03 лютого 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням із відміткою «вручено особисто» (а.с. 34).
Треті особи про відкриття провадження були повідомлені засобами поштового зв'язку (а.с. 35-36).
Ухвала адресована ОСОБА_3 для виконання- не була вручена та повернулась на адресу суду із відміткою «адресат відсутній».
05.03.2026 року представником ОСОБА_2 через електронний суд подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги, також остання просила врахувати їх під час винесення рішення.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомленні про розгляд справи, клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, відповідачем у встановлений судом строк не подано відзив, тому суд вважає на можливе провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
12.01.2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 3247, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Договором про надання кредиту № 3138317 від 15.01.2020, укладеним з ТОВ «Алекскредит», право вимоги за яким відступлено ТОВ «Алекскредит» на підставі договору факторингу №LVMM/06-07-2020-71 від 08.10.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за кредитним договором на користь Стягувача. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості здійснюється за період з 23.10.2020 по 15.12.2021. Сума заборгованості складає 10570,50 грн, з яких 1500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9070,50 грн - заборгованість за відмотками. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закну України «Про нотаріат» стягнуто плату з стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача в розмірі 1000,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь стягувача становить 11570,50 грн.
24 серпня 2022року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом Іваном Івановичем було відкрито виконавче провадження № 69719628 щодо примусового виконання виконавчого напису №3247 від 12.01.2022 року, що видав приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-франківської області Личуком Тарасом Володимировичем. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
01.06.2025 між Адвокатським бюро «Валентини Рашкової», в особі керуючого бюро Рашкової Валентини Володимирівни та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги № 01/06/25. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар визначений в протоколі узгодження гонорару, який є додатком до договору. Відповідно до протоколу за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар, виходячи з погодинної ставки в розмірі 3000грн. за годину. Витрати Адвокатському бюро у зв'язку з наданням правової допомоги за Договором такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення та інше).
Згідно розрахунку витрат за правову допомогу загальна сума, що підлягає оплаті згідно договору 01/06/25 складає 9000,00грн.
05 березня 2026 року між Адвокатським бюро «Валентини Рашкової» та ОСОБА_1 було підписано Акт приймання-передачі. Відповідно до даного акту адвокатом були надані послуги з надання правової допомоги щодо представництва інтересів в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області у справі 357/1103/26.
Згідно розрахункової квитанції до прибуткового касового ордера № 05/03/-1 від 05.03.2026 року Адвокатським бюро «Валентини Рашкової» прийнято від ОСОБА_1 9000,00 (дев'ять тисяч грн) на підставі договору № 01/06/25 від 01.06.2025 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
За загальним правилом статей 4, 5 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом України «Про нотаріат» (тут і далі Закон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14 Закону та главою 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у вказаному Переліку. При цьому вказаний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Закону та Порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Отже, станом на день вчинення виконавчого напису № 3247 від 12 січня 2022 року редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Отже, у нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 12 січня 2022 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Правовідносини, які є предметом розгляду у цій справі, виникли з Кредитного договору № 3138317 від 15.01.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЕКСАНДРИТ».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.
Крім того позивач зазначав, що не був ознайомлений з наявною заборгованістю, оскільки претензій з розрахунком заборгованості від відповідача не отримував.
Відповідач позовні вимоги відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідачем не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону)
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: Договір № 01/06/25 про надання правової допомоги від 01.06.2025 року, Додаток № 1 до Договору від 01.06.2026 № 01/06/25- протокол узгодження гонорару, Додаток № 3 до Договору від 01.06.2026 № 01/06/25-розрахунок витрат за надану правничу допомогу, акт приймання-передачі послуг від 05.03.2026, Квитанцію до прибуткового ордеру № 05/03/-1 від 05.03.2026.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 9000,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.
При вирішенні питання про стягнення судового витрат суд виходить з наступного.
Згідно із п.9 ч.1ст. 5 закону України «Про судовий збір» Позивач- ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 63/25/1100/В.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 81, 89, 133,141, 265, 274, 279, 354 ЦПК України , суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: 1) Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович; 2) Приватний виконавець виконавчого Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис вчинений 12 січня 2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 3247 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь держави судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт». Місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17б, офіс 503, м. Київ, 04052 КОД ЄДРПОУ: 41153878.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович. Місцезнаходження: промисловий майданчик «Карат» 5-А, офіс 511, м. Вишгород, Вишгородський р-н., Київська обл., 07300.
Третя особа: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, буд. 17, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76000.
Суддя М. М. Бебешко