Романівський районний суд Житомирської області
278/1466/24
Іменем України
25 березня 2026 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування,-
В березні 2024 року адвокат Ієговська А.О. звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ), в якому зазначено, що 29 вересня 2023 року в смт. Биківка Житомирського району Житомирської області по вул. Миру сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , здійснив наїзд на пасажира ОСОБА_6 , який через задні двері залишив салон цього автомобіля та потрапив під колесо транспортного засобу. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди, Відділенням поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК України), внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060470000283. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.
Цивільна відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ), тому останній згідно пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю потерпілого є: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько потерпілого - ОСОБА_7 відмовився від своєї частки страхового відшкодування (моральної шкоди / шкоди по втраті годувальника) згідно статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою на користь дружини ОСОБА_1 .
Враховуючи, що у 2023 році встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня - 6700,00 грн, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80400,00 грн (12 * 6700,00 грн = 80400,00 грн). Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за моральну шкоду заподіяну смертю потерпілого дорівнює по 16080,00 грн для кожного (80400,00 грн / 5 осіб = 16080,00 грн).
Представник позивачів вважає, що особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є неповнолітні діти потерпілого: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розмір страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника становить 241200,00 грн (36 * 6700,00 грн = 241200,00 грн). Тому, частка, яка припадає на кожну неповнолітню дитину потерпілого, які були на його утриманні та мають право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», за втрату годувальника дорівнює по 120600,00 грн для кожного (241200,00 грн / 2 осіб = 120400,00 грн).
Посилаючись на те, що в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та наслідків від нього, дружині, неповнолітнім дітям та матері потерпілого - позивачам було завдано шкоди, представник позивача просить стягнути з АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ), як страховика завдавача шкоди, на користь ОСОБА_1 32160,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 , діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , страхове відшкодування в загальному розмірі 289440,00 грн, з яких: 48240,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди та 241200,00 грн страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 20 березня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) про стягнення страхового відшкодування було передано за підсудністю на розгляд до Романівського районного суду Житомирської області.
02 травня 2024 року на адресу суду з Житомирського районного суду Житомирської області від представника АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) надійшов відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість та передчасність позовних вимог.
У відзиві представником відповідача вказано на відсутність підстав для здійснення виплати страхового відшкодування у зв'язку з недотриманням позивачами передбаченого законом порядку отримання страхового відшкодування (досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування шляхом безпосереднього звернення до страховика із заявами про страхове відшкодування, пов'язане зі смертю ОСОБА_6 з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Також зазначено, що стороною позивача не надано жодних доказів виникнення цивільно-правової відповідальності застрахованої особи у зв'язку з вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою.
Вказано, що на даний час досудове розслідування за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди триває, органами досудового розслідування кримінального провадження № 12023060470000283 не було встановлено, що завдавач шкоди здійснив неправомірні дії, та між ним і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Наголошено на необхідність врахування вини самого потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді та порушення ним правил дорожнього руху як пасажиром забезпеченого транспортного засобу.
Також зазначено, що на даний час відсутнє судове рішення у кримінальному провадженні, що може бути підставою для задоволення вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того вказано, що положеннями пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тому, страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю згідно полісу забезпеченого транспортного засобу № АТ4393231 становить 320000,00 грн на одного померлого та є максимальною сумою страхового відшкодування, яке виплачується в розмірі та порядку, передбаченого Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наголошено, що при укладенні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) взяло на себе зобов'язання здійснити страхову виплату на користь потерпілої особи, а не відшкодувати шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою. А тому, представник відповідача вважає, що положення частини 3 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не можуть бути застосовані, оскільки АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов'язання перед страхувальником.
В судове засідання учасники справи та представник позивача, будучи належним чином повідомленими про час і місце його проведення, не з'явилися. Представником позивачів заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачів та про підтримання позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060470000283 вбачається, що 30 вересня 2023 року внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК України та зазначено, що 29 вересня 2023 року близько 23 години в смт. Биківка (нині селище Биківка) Житомирського району Житомирської області по вул. Миру поблизу території колишнього склозаводу під час руху автомобіля марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , пасажир ОСОБА_6 через задні двері залишив салон вказаного автомобіля, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до комунального підприємства «Лікарня № 2 ім. В. П. Павлусенка» Житомирської міської ради.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2055 від 03 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - тупа поєднана травма тіла.
Обставини смерті, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_6 підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060470000283, листом Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області від 03 січня 2024 року, висновком експерта № 797 від 16 жовтня 2023 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 2055 від 03 жовтня 2023 року та довідкою про причину смерті від 03 жовтня 2023 року.
Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 05 жовтня 2023 року складено відповідний актовий запис № 300.
У свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 10 січня 1994 року, батьком ОСОБА_6 записано ОСОБА_7 , матір'ю записано ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 20 листопада 2015 року, 20 листопада 2015 року виконавчим комітетом Биківської селищної ради Романівського району Житомирської області актовим записом № 13 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 13 травня 2016 року виконавчим комітетом Биківської селищної ради Романівського району Житомирської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 16 вересня 2019 року Романівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управлінн юстиції у Житомирській області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Відповідно до перевірки чинності полісу внутрішнього обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно полісу № АТ4393231 страховиком АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) застрахована цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 29 вересня 2023 року та поліс був діючим.
Матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06 листопада 2023 року, яка зареєстрована у реєстрі за № 1934, згідно якої він відмовляється від своєї частки страхового відшкодування (моральної шкоди / шкоди по втраті годувальника) згідно статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка належить йому внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув його повнолітній син ОСОБА_6 , на користь дружини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (статті 2 ЦПК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 11, 15 ЦК України).
Крім того, частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування).
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами 1-2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування).
Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування).
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування).
Відповідно до підпункту «в» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування), МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування). Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 556/1514/16-ц та від 21.04.2022 у справі №447/2222/20.
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Згідно частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №204/3783/16-ц (провадження №61-1141св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.06.2020 у справі №345/3335/17 (провадження №61-22598св18), від 07.10.2020 у справі №742/637/19 (провадження №61-320св20).
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 242/1930/21, від 21.04.2022 у справі № 447/2222/20, а також від 05.10.2022 у справі № 208/4598/21.
Зокрема, 05.10.2022 Верховний Суд в рамках справи № 208/4598/21 досліджував питання щодо відшкодування шкоди завданої в ДТП, в порядку страхового відшкодування, у разі не закінчення розгляду кримінального провадження та дійшов висновку, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. А відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для незадоволення вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Згідно із приписами частини першої статті 81, частини першої статті 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З матеріалів справи встановлено, що шкоду потерпілому ОСОБА_6 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, жодних доказів того, що останній мав умисел щодо спричинення собі шкоди, передбачав чи свідомо допускав настання дорожньо-транпортної пригоди зі смертельним наслідком, матеріали справи не містять.
Обов'язок відшкодування шкоди слід покласти на АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) як на страховика цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Особами першого ступеня споріднення по відношенню до загиблого ОСОБА_6 є: батько ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_2 , неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У даному випадку на час дорожнього-транспортної пригоди в 2023 році батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_1 були непрацездатними - пенсіонерами за віком ( ОСОБА_7 є особою 1959 року народження, ОСОБА_1 є особою 1961 року народження), а діти потерпілого син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 були малолітніми, відтак вони мають законодавчо передбачене право на отримання страхового відшкодування по втраті годувальника.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) встановлено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Крім того, згідно пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування) встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
На час настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700,00 грн.
Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування), становить 241200,00 грн, який розрахований за формулою: 36 х 6700,00 грн,
Мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, обрахований відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування), становить 80400,00 грн, який розрахований за формулою: 12 х 6700,00 грн.
Право на страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6 , у даному випадку мають в рівних частинах п'ятеро осіб: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; право на страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника - четверо осіб: непрацездатні батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Частка, яка припадає на кожного з осіб, які мають право на виплату страхового відшкодування моральної шкоди становить 16080,00 грн (із розрахунку 80400,00 грн : 5 осіб). Частка, яка припадає на кожного з осіб, які мають право на виплату страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника становить 60300,00 грн (із розрахунку 241200,00 грн грн : 4 осіб).
Постановою Правління Національного банку України «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30 травня 2022 року № 109 затверджено розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою: 1) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 гривень на одного потерпілого; 2) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 320000 гривень на одного потерпілого.
Розмір страхового відшкодування моральної шкоди та страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника, слід обраховувати наступним чином.
Загальний розмір страхового відшкодування згідно пункту 27.2 статті 27 та пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на дату укладення договору страхування), становить 321600,00 грн (241200,00 грн + 80400,00 грн). Ліміт страхового відшкодування становить 320000,00 грн. Різниця становить 1600,00 грн, яка не підлягає до стягненню зі страховика (із розрахунку 321600,00 грн - 320000,00 грн).
Суд зауважує, що страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування по кожному страховому зобов'язанні в межах страхового ліміту в рівних частинах кожній особі, яка має право на виплату такого страхового відшкодування (в даному випадку 9 страхових зобов'язань = 4 осіб, які мають право на виплату страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника + 5 осіб, які мають право на виплату страхового відшкодування моральної шкоди).
Відтак, підлягає вираховуванню сума в розмірі 177,77 грн по кожному зі страхового зобов'язання (із розрахунку 1600,00 грн : 9).
Таким чином, у даному випадку страхове відшкодування моральної шкоди становить по 15902,23 грн на кожну особу, яка має право на таку виплату (5 осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) (із розрахунку 16080,00 грн - 177,77 грн); страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника, становить 60122,23 грн на кожну особу, яка має право на таку виплату (4 осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) (із розрахунку 60300,00 грн - 177,77 грн).
З огляду на вищевикладене, враховуючи межі позовних вимог, приймаючи до уваги ту обставину, що граничний ліміт відповідальності по даному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320000,00 грн та підлягає поділу в рівних частинах на кожну особу, яка має право на виплату такого страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що з АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) слід стягнути на користь ОСОБА_1 15902,23 грн страхового відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 , діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , страхове відшкодування в загальному розмірі 167951,15 грн, з яких: 47706,69 грн страхового відшкодування моральної шкоди та 120244,46 грн страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника.
При цьому, безпідставним є доводи відзиву в тій частині, що АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ), не є завдавачем шкоди, а виконує виключно зобов'язання перед страхувальником за договором, тому на даний позов не поширюються правила виключної підсудності, визначені частиною 3 статті 28 ЦПК України, а справа підлягає передачі до суду за місцезнаходженням юридичної особи, виходячи з наступного.
За загальним правилом територіальної підсудності, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина 2 статті 27 ЦПК України).
Однак, статтею 28 ЦПК України встановлено правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю.
Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача) вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Так, відповідно до частини 3 статті 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в результаті дорожньо-транспортної пригоди (деліктне зобов'язання).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Таким чином, між потерпілим та страховиком заподіювача шкоди виникають деліктні правовідносини, а не договірні, оскільки зміна суб'єкта зобов'язання не змінює його суть.
Відтак, підстав для передачі даної справи до суду за місцезнаходженням АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) не має.
За змістом статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) 15902 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн 23 коп страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) 15902 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн 23 коп страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ), діючої як законний представник ОСОБА_3 , 15902 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн 23 коп страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ), діючої як законний представник ОСОБА_4 , 15902 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн 23 коп страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ), діючої як законний представник ОСОБА_3 , 60122 (шістдесят тисяч сто двадцять дві) грн 23 коп страхового відшкодування шкоди, пов'язаного із втратою годувальника.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ), діючої як законний представник ОСОБА_4 , 60122 (шістдесят тисяч сто двадцять дві) грн 23 коп страхового відшкодування шкоди, пов'язаного із втратою годувальника.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30115243) на користь держави судовий збір в розмірі 3328,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.В. Ковальчук