Справа № 161/1667/26
Провадження № 2/161/2654/26
(заочне)
26 березня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Гриня О.М.
за участю секретаря судового засідання Жежерун Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 28.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2111828332087, відповідно до умов якого відповідачу було кошти у сумі 2 700,00 грн. строком на 16 днів зі сплатою відсотків.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, згідно якого до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2111828332087.
Згідно договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 право вимоги за вказаними договором перейшло до ТОВ «Коллект Центр».
18.02.2025 року ТОВ «Коллект Центр'та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 18-02/25, згідно з умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 48 700,16 грн. з яких: 2 700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 46 000,16 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2111828332087 від 28.04.2021 в розмірі 48 700,16 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач була належним чином повідомлена про надходження позову та відкриття провадження у справі, однак відзиву на позов не подала.
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про судовий розгляд, але не подала відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження обгрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 28.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2111828332087, відповідно до умов якого відповідачу було кошти у сумі 2 700,00 грн. строком на 16 днів зі сплатою відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконувала належним чином взяті на себе боргові зобов'язання.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, згідно якого до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2111828332087.
Згідно договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 право вимоги за вказаними договором перейшло до ТОВ «Коллект Центр».
18.02.2025 року ТОВ «Коллект Центр'та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 18-02/25, згідно з умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно умов договору № 2111828332087 від 28.04.2021 сума кредиту становить 2 700,00 грн., які надаються строком на 16 днів зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 2,00 %.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача за кредитним договором № 2111828332087 утворилась заборгованість, яка становить 48 700,16 грн. з яких: 2 700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 46 000,16 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.
Суд зауважує, що належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об'єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію договору, до матеріалів позову не додано.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Аналіз копії відомості про нарахування та погашення заборгованості за цим договором свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.
Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12.
За таких обставин, сума відсотків, що підлягає до стягнення з відповідача складає 864,00 грн. (2700,00 грн. х 2,00 % х 16 днів), що відповідає графіку погашення заборгованості долученого до договору.
Загальний розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача за договором № 2111828332087 становить 3564,00 грн. (2700,00 грн. + 864,00 грн.)
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 48 700,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 3 564,00 грн, що становить 7,32 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 194,89 грн.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 16000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, витягом з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, заявкою на надання правової допомоги № 360.
Суд наголошує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.
Крім того, послуги надані адвокатським об'єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 732,00 грн.
Керуючись ст.ст.207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 263-265, 280, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 2111828332087 від 28 квітня 2021 року в розмірі 3 564 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс'витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі 194 (сто дев'яносто чотири) гривні 89 копійок та 732 (сімсот тридцять дві) гривні витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено та підписано 26 березня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь