справа № 757/4354/23-ц
провадження № 22-ц/824/8101/2026
23 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Сервіс Груп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЖК Сервіс Груп» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 16 071,13 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року залишено без змін.
12.02.2026 ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, але рішенням вирішено питання про її права та обов'язки, через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу. Просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року, визнавши причини пропуску строку поважними. За наслідками розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що:
- судові рішення ухвалені за відсутності належного суб'єктного складу та без залучення власника окремого об'єкта ( кв. №148, 43,9 кв.м,) права якого зачіпаються;
-позовні вимоги фактично гуртувалися на змішаному/некоректному визначенні об'єкта нарахувань після поділу 27.01.2022 ( кв.148 та кв. №148/1 ) і не підтверджують належними доказами підстави та розмір стягнення саме щодо належного суб'єкта.
У разі якщо суд дійде висновку про недостатність матеріалів справи для ухвалення нового рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з відповідними вказівками.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
27.02.2026 ОСОБА_2 надав докази сплати судового збору. Доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення ( за наявності) не надав.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі суд виходить з таких підстав.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Процесуальний закон визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Аналіз наведених норм процесуального права дозволяє зробити висновок, що вони визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз цієї правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням із цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Такі висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 17 грудня 2025 року у справі № 202/4266/15-ц.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13, сформульовано висновок за результатами тлумачення наведених вище норм процесуального права про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Водночас якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 2-12341/10 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення.
З матеріалів справи відомо, що 20.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК Сервіс Груп» ( далі - ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП») звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.
27.05.2024 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог.
Заява обґрунтована тим, що позивачу стало відомо, що 27.01.2022 квартира АДРЕСА_2 , була поділена між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартири №148/1 та №148 . Таким чином, змінилась площа квартири №148/1 , що належить ОСОБА_2 , з урахуванням чого було зроблено перерахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги. Станом на 22.05.2024 заборгованість відповідача за період з 31.12.2021 року по 31.12.2022 становить 16 071,13 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЖК Сервіс Груп» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 16 071,13 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року залишено без змін.
06 грудня 2025 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі, через систему «Електронний суд» звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року в даній справі.
У відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2026 року.
12.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року.
Разом з апеляційною скаргою він подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Підставами для поновлення строку вказано те, що він не був залучений до участі в справі та не був повідомлений про її розгляд. До моменту фактичного ознайомлення з повним текстом постанови апеляційного суду та до отримання ухвали Верховного Суду від 09 січня 2026 року про відмову у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у нього не було реальної можливості належним чином ідентифікувати, що судові рішення прийняті щодо його об'єкта нерухомості ( кв. №148 ) та створюють для нього юридично значущі наслідки. Після дізнання про зміст рішень і процесуальний порядок захисту він вчинив дії для їх оскарження негайно, без ознак зловживання правом.
Вказані доводи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 брав участь в розгляді даної справи в якості представника ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 серпня 2023 року, яка видана терміном на три роки, до 21.08.2026 року.
ОСОБА_1 як представник відповідача ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції з відповідними заявами та клопотаннями в цій справі (а.с. 137-140, 150 ,165 т.1), тобто останньому було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції.
За таких підстав, в даному випадку, підлягають застосуванню положення частини другої статті 358 ЦПК України як до особи, яка не була залучена до участі у справі, проте така особа знала про ухвалене судове рішення суду першої інстанції, але у строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, не звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
ОСОБА_1 , на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, не навів доводів щодо того, коли саме йому стало відомо про рішення суду першої інстанції, та чому він, будучи обізнаним з тим, що в провадженні суду перебувала дана справа, не дотримався вимог ЦПК України щодо строків звернення до суду з апеляційною скаргою та умов апеляційного оскарження рішення місцевого суду.
Апеляційна скарга на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року подана ОСОБА_1 , який приймав участь в справі як представник відповідача ОСОБА_2 , 12 лютого 2026 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява №32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99).
Керуючись ст.358 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року.
У відкритті апеляційного провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Сервіс Груп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т.І. Ящук