печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32664/18
25.03.2026 Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12017100000000002, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2017, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, що має середню спеціальну освіту, працює на посаді автослюсаря у фізичної особи-підприємця « ОСОБА_8 », не одружений, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
01.01.2017 приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки та моделі «Toyota Crown», номерний знак « НОМЕР_1 », рухався по проїзній частині бульвару Дружби Народів (теперішня назва - бульвар Миколи Міхновського) зі сторони вул. Кіквідзе в напрямку до моста ім. Патона в м. Києві, зі швидкістю 121.07 км/год, яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/год. В салоні вказаного автомобіля на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_9 , 1995 року народження.
Під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3, підпункт «б», 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України:
-п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний (підпункт «б»): бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;
-п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
-п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_5 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки та моделі «Toyota Crown», номерний знак « НОМЕР_1 », рухався по вологій проїзній частині, яка має зміну конфігурації дороги у вигляді спуску та заокруглення дороги праворуч, з перевищенням максимально допустимої швидкості на даній ділянці, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, під час руху не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та поблизу АЗС «ANP» по бульвару Дружби Народів (теперішня назва - бульвар Миколи Міхновського), 42, в м. Києві, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межі проїзної частини з подальшим наїздом на металеву електроопору міського освітлення.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на лівій половині голови в лобно-скроневій ділянці, різані рани, садна та подряпини на лівій половині обличчя, крововиливи в м?які покрови голови, напівциркулярний перелом кісток склепіння та основи черепа, фрагментований двійний перелом нижньої щелепи в лівій частині - відкриті; розриви твердої оболонки, крововилив під оболонки та у шлуночки мозку; перелом руків'я груднини з розривом правого з'єднання ключиці з грудиною, множинні переломи ребер; множинні розриви органів - правої легені, з масивними крововиливами і пневматомами в двох легенях; лівого купола діафрагми, капсули і зв'язки печінки, з переміщенням частин шлунка, сальника, печінки та товстої кишки в ліву плевральну порожнину; з наявності рідкої крові в порожнинах тулуба; поширена за очеревинна гематома; переломи кісток таза в лівій половині; перелом лівої стегнової кістки спіралевидний - садна та синці на тілі; різані ранки на тілі з осколками скла; крововилив в ворота нирок, в коренях і зв'язках легень - ознаки струсу тіла.
Ушкодження, спричинені ОСОБА_9 , мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв?язку з настанням його смерті. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер на місці пригоди, його смерть настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком.
Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України обвинуваченим ОСОБА_5 знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у вигляді смерті потерпілого.
В судовому засіданні 11.03.2020 прокурором запропоновано порядок дослідження доказів у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням визнання обвинуваченим винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 вважав недоцільним у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин вчиненого ним діяння. Розуміє, що в такому випадку буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Водночас в судовому засіданні 11.03.2020 обвинувачений зазначив, що пред'явлений цивільний позов визнає тільки частково, в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, щодо вимог про відшкодування моральної шкоди - заперечує. Захисник мав аналогічну позицію.
Представник цивільного відповідача ПАТ «СК «Юнівес» погодився із порядком дослідження доказів, запропонованим прокурором.
Потерпілий заперечував проти порядку, запропонованого прокурором, представник потерпілого щодо порядку дослідження доказів поклалась на розсуд суду, зазначивши при цьому, що потерпілим заявлено цивільний позов, та вони вважають необхідним дослідити докази, що стосуються цивільного позову.
Ухвалою суду від 11.03.2020 постановлено про обрання такого порядку та обсягу дослідження доказів: допитати обвинуваченого, допитати потерпілого в межах заявленого ним цивільного позову, вислухати думку представника страхової компанії та дослідити докази, що стосуються вирішення цивільного позову, та докази, що характеризують обвинуваченого.
10.06.2025 після проведення повторного автоматизованого розподілу головуючим у кримінальному провадженні визначено суддю ОСОБА_1 .
Згідно п. 10 ст. 35 КПК України після зміни складу суду розгляд кримінального провадження починається спочатку, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 319 КПК України визначено, що суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог: 1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.
Перед початком судового розгляду судом проведено ознайомлення з матеріалами та ходом судового провадження.
В судовому засіданні 19.02.2026 головуючим роз'яснено вимоги п. 10 ст. 35, 319 КПК України.
Прокурор просив продовжувати судовий розгляд з тієї стадії, на якій він закінчився в попередньому складі суду, зазначивши, що справа перебуває на розгляді суду з 2018 року.
Захисник, обвинувачений, не заперечували проти продовження розгляду, про необхідність проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді, не заявляли.
Представник потерпілого, потерпілий просили продовжити судовий розгляд та не затягувати із вирішенням справи.
Представник цивільного відповідача, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про місце, дату та час проведення судового засідання у спосіб, що відповідає вимогам ст. 135 КПК України, причини неприбуття суду не повідомила.
Судом, з урахуванням думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника, належного повідомлення вказаного цивільного відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, його неповідомлення про причини неприбуття та не направлення заяви про відкладення судового засідання, поданого відзиву на позовну заяву, визнано можливим провести судове засідання у відсутності представника вказаного цивільного відповідача.
З урахуванням позицій сторін, потерпілого та його представника, наявністю умов, визначених ч. 2 ст. 319 КПК України, суд дійшов висновку про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку, оскільки, з урахуванням обсягу проведених дій, рішення про продовження розгляду не може негативно вплинути на судовий розгляд.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.09.2024, винесеній у справі № 444/870/22, cуд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.
З урахуванням наведеного, того, що обвинувачений визнає вимоги цивільного позову частково, а також у зв'язку із встановленням відсутності в матеріалах провадження технічного запису допиту обвинуваченого, суд під час судового розгляду після заміни судді: провів допит обвинуваченого, допит потерпілого, а також дослідив докази, якими цивільний позивач обґрунтовує позовні вимоги, а цивільні відповідачі заперечують проти задоволення таких вимог, матеріали, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів, судових витрат.
Допитаний в судовому засіданні 24.03.2026 обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та зазначив, що у скоєному щиро кається. Обвинувачений викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорював та повністю із ними погодився, підтвердив в наданих суду показаннях.
Так, ОСОБА_5 зазначив, що 01.01.2017, приблизно о 16 год. 00 хв., він керував автомобілем марки та моделі «Toyota Crown», номерний знак « НОМЕР_1 » (кермо цього автомобіля розташовувалось в його передній правій частині), та рухався від станції метро «Деміївська», де підібрав свого друга ОСОБА_9 , який сів до автомобіля на переднє пасажирське сидіння, та вони поїхали по бульвару Дружби Народів (теперішня назва - бульвар Миколи Міхновського) в бік мосту Патона, бо збирались на Труханів острів. Інших учасників дорожнього руху не було, тому він порушив швидкісний режим, розігнав автомобіль та рухався на ньому зі швидкістю близько 120 км/год. Станом на час ДТП він мав досвід керування транспортними засобами близько 2 років.
Обвинувачений вказав, що не впорався з керуванням та наїхав на металеву електроопору міського освітлення. Внаслідок цієї ДТП він отримав незначні тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 помер. Після ДТП він не викликав працівників правоохоронних органів чи екстрених служб, оскільки втратив свідомість і прийшов до тями тоді, коли працівники відповідних служб розрізали автомобіль для розблокування доступу до його салону.
Зазначив, що в якості відшкодування завданої моральної шкоди він пропонував потерпілому 400 000 гривень, однак, потерпілий відмовився від цієї суми. Поряд з тим, 02.02.2025 потерпілий попрохав в месенджері «Telegram» почати перераховувати грошові кошти в якості компенсації моральної шкоди. 03.02.2025 він перерахував на банківський рахунок потерпілого грошові кошти в розмірі 42 500 гривень; 09.02.2025 - 88 000 гривень; 10.02.2025 - 70 000 гривень; загальний розмір відшкодування становить 200 500 гривень.
Свою вину визнає, шкодує про вчинене, усвідомлює, що грубо порушив ПДР України, щиро кається та вважає, що це щире каяття проявилося у пропозиції відшкодувати потерпілому моральну шкоду шляхом надання останньому грошових коштів у розмірі 200 000 гривень та попередньої пропозиції відшкодувати таку шкоду в розмірі 400 000 гривень. Зауважив, що він та ОСОБА_9 були найкращими друзями понад 7 років.
Щодо цивільного позову, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, вказав, що визнає такий позов частково, а саме в сумі 199 500 гривень (додатково до вже виплаченого), у випадку відшкодування якої загальний розмір відшкодування становитиме 400 000 гривень. Вказав, що він з 2017 він працює на посаді автослюсаря та отримує мінімальну заробітну плату. 400 000 грн., це максимальна сума, яку може відшкодувати потерпілому він та його родина.
Допитаний в судовому засіданні 24.03.2026 потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 01.01.2017 батько обвинуваченого приїхав до нього та повідомив про вказану ДТП, через що у потерпілого різко погіршилось самопочуття і він викликав карету швидкої медичної допомоги.
Вони з донькою досі не можуть прийти до тями, донька тривалий час ходила до психотерапевта, пів року не дозволяла захоронити урну з прахом.
Цивільний позов зі збільшеними позовними вимогами підтримав у повному обсязі, вказавши, що станом на даний час економічний стан в країні суттєво змінився, дочка після перенесеної операції не може працювати та заробляти кошти, а тому їх сім'я перебуває у скрутному матеріальному становищі. Обґрунтованість розміру позовних вимог встановлена висновком експерта.
З моменту смерті сина він зазнає моральних страждань, оскільки він втратив єдиного сина, який був його опорою та завжди його підтримував. Зазначив, що він самостійно виховував сина та дочку з їх 11-річного віку, бо їх матір померла, коли вони перебували в зазначеному віці. Вважає, що каяття обвинуваченого є нещирим, з моменту ДТП пройшло більше 9 років, а тому обвинувачений мав можливість відкласти більшу суму грошових коштів для відшкодування завданої моральної шкоди, та просив призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк не менше 6 років.
Просив врахувати, що протягом 2016 року, до даної події, обвинувачений вчинив ще 2 дорожньо-транспортні пригоди, а також йому відомо, що обвинувачений незаконно отримав посвідчення на право керування транспортним засобом.
Вказав, що з 01.01.2017 по 02.02.2025 він не контактував з обвинуваченим, останній не вибачився перед ним, що також вказує на відсутність щирого каяття.
Потерпілий підтвердив, що отримував поштове відправлення, в якому знаходився лист від захисника обвинуваченого з пропозицією від обвинуваченого відшкодувати моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. у випадку відмови від обвинувачення. Звернення він проігнорував.
Проте 02.02.2025 він звернувся до обвинуваченого з метою отримання відшкодування (оскільки в той час терміново потрібні були грошові кошти на операцію доньці), в період з 03.02.2025 по 10.02.2025 отримав від обвинуваченого близько 200 000 грн. Пропонував обвинуваченому продовжувати відшкодовувати завдану злочином шкоду, тоді подзвонив адвокат обвинуваченого і сказав, що будуть чекати рішення суду або щоб він відмовлявся від обвинувачення.
Після допиту обвинуваченого, потерпілого, та дослідження доказів щодо цивільного позову, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів, судових витрат головуючий опитав про доповнення, та сторони, потерпілий та його представник зазначили про відсутність доповнень до судового розгляду, у зв'язку із чим головуючий оголосив про завершення стадії дослідження обставин справи та перевірки їх доказами та перехід до судових дебатів.
Поряд із тим, в судових дебатах захисник ОСОБА_4 посилався на докази, які не були досліджені в судовому засіданні (підтвердження звернення до потерпілого з пропозицією вирішення питання про відшкодування шкоди, підтвердження перерахування трьома платежами грошових коштів потерпілому, довідок з місця роботи обвинуваченого та його характеристик), які просив долучити як додатки до промови в дебатах.
На виконання положень ч. 5 ст. 364 КПК України суд відновив стадію з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, вирішив питання щодо долучення документів, наданих захисником, дослідив їх в судовому засіданні шляхом оголошення та надання для огляду представникові потерпілого та потерпілому (прокурор зазначив про відсутність необхідності додаткового ознайомлення), з'ясував, що інших доповнень до судового розгляду у сторін немає, після чого знов відкрив судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.
В судових дебатах та висловлених репліках учасники зазначили таке.
Прокурор просив визнати ОСОБА_5 винуватим в обсязі пред'явленого обвинувачення, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, оскільки обвинувачений щиро не розкаявся, завдану шкоду, де-факто, не відшкодував, обставини, які пом'якшують або обтяжують його покарання, відсутні Також прокурор вказав, що долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.
Потерпілий вказав, що не вбачає щодо ОСОБА_5 жодних пом'якшуючих обставин. Зазначив, що якщо обвинувачений погодиться відшкодувати шкоду в тій сумі, яка корелюється з експертним висновком, тоді можна говорити про якийсь пом'якшувальний термін, а в протилежному випадку вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Вважав, що потерпілий навмисно неправдиво показує мінімальний дохід, щоб не виплачувати компенсацію шкоди, тоді як в інтернеті безліч вакансій для автослюсарів із заробітною платою 60 тисяч гривень.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала вимоги цивільного позову, вважала, що каяття обвинуваченого не є щирим, оскільки він до 2024 року не пропонував потерпілому здійснити відшкодування завданої моральної шкоди, не вибачився перед потерпілим та його донькою. Вважає, що так званим «каяттям» обвинувачений та його захисник намагаються домогтися призначення якомога більш м'якого покарання, їх процесуальна поведінка в ході судового розгляду була недобросовісною та направленою на затягування судового розгляду. Просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні зазначеного злочину та призначити йому покарання у виді позбавлення волі в максимальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 вчергове запевнив, що вину визнає. Зазначив, що може якось не так виглядає, але він кається. Потерпілий був його другом, із ким він проводив багато часу, тому в нього є каяття і є зазначена ним сума на відшкодування шкоди.
Захисник ОСОБА_4 вказав, що обвинувачений визнав свою вину та щиро розкаюється у вчиненому злочині. При призначенні покарання просив врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, раніше не судимий.
Захисник вказав, що сторона захисту у 2020, 2021 та 2024 роках зверталась до потерпілого із листами, в яких було викладено пропозицію відшкодувати завдану моральну шкоду, однак, потерпілий не відповів на ці листи. Крім того, у 2025 року обвинувачений частково відшкодував потерпілому завдану моральну шкоду в загальному розмірі 200 500 гривень.
Просив в якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, врахувати його щире каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, те, що станом на день вчинення злочину йому було лише 23 роки, він позитивно характеризується за місцем проживання, намагався відшкодувати потерпілому завдану моральну шкоду. З урахуванням цих обставин просив застосувати положення ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, та не призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки таке право потрібне йому для роботи.
Зазначив, що сторона захисту не вчиняла дії, спрямовані на затягування судового розгляду, а лише реалізували передбачені КПК України права.
Щодо цивільного позову вказав, що у висновку експертів, складеному за результатами проведення судової психологічної експертизи № 25400/23-61 від 01.12.2023, зазначено припущення щодо розміру завданої потерпілому моральної шкоди і в ході розрахунку розміру моральної шкоди експертом використано методику, використання якої в подальшому припинено, оскільки вона не пройшла державну атестацію, і така методика може сприйматися лише як науково-технічна література. Проведене дослідження має орієнтовний та імовірний характер і розмір моральної шкоди, визначений у висновку експертів, не є обов'язковим для суду. Крім того, обвинувачений частково відшкодував потерпілому завдану моральну шкоду.
Зауважив, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладає обов'язок на страхувальника відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду у визначеному законом розмірі, а також відшкодувати витрати на поховання.
З урахуванням позицій сторін, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вказані обставини, кваліфікацію дій обвинуваченого учасники судового провадження протягом всього судового розгляду не оспорювали.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
В постанові від 03.08.2022 у справі № 415/299/20 Верховний Суд дійшов до висновку, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України на момент вчинення правопорушення та на момент ухвалення вироку є тяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини та часткове відшкодування завданої шкоди.
Досліджуючи питання наявності чи відсутності обставин, які пом'якшують покарання, суд принагідно зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23.01.2024, винесеній у справі № 283/2169/19, для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, вирішальним є встановлення факторів, які б свідчили про справжність, щирість визнання вини, шляхом відповідного ставлення до скоєного, що передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Незважаючи на те, що обвинувачений визнав свою вину в ході його допиту, зазначав про своє критичне відношення до вчиненого ним злочину, суд не вважає таку позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щирим каяттям та не вбачає в його посткримінальній поведінці осуду скоєного кримінального правопорушення, що підтверджувалося б конкретними та переконливими діями. Факт часткового відшкодування потерпілому у 2025 році, тобто більше ніж через 8 років після події злочину, моральної шкоди в розмірі 200 500 гривень, враховано судом в якості обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, однак, не свідчить про однозначну позитивну посткримінальну поведінку, оскільки обвинуваченим не доведено існування незалежних від нього та непереборних обставин, які заважали йому в період з 01.01.2017 по 02.02.2025 самостійно відшкодувати або ж частково відшкодувати потерпілому завдану моральну шкоду в більшому розмірі, хоча потерпілий наполягав на такому. В цьому аспекті суд враховує, що у 2020, 2021 та 2024 роках захисник обвинуваченого скеровував засобами поштового зв'язку на адресу потерпілого листи, в яких містились пропозиції щодо відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 400 000 гривень. Поряд з тим, оцінюючи ці обставини не можна залишити поза увагою те, що подія злочину мала місце 01.01.2017, що свідчить про існування значного проміжку часу (станом на 2020, 2021 та 2024), протягом якого обвинувачений міг діяти більш проактивно та докласти більше зусиль для відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди. Крім того, у листах, які надіслані потерпілому у 2020 та 2021 роках, крім пропозиції щодо відшкодування завданої моральної шкоди, одночасно містилось прохання щодо примирення потерпілого з обвинуваченим, що свідчить про намір обвинуваченого, в інтересах якого діяв його захисник, задовольнити особисті потреби у вигляді можливого призначення більш м'якого покарання за рахунок відшкодування потерпілому завданої моральної шкоди.
Також, як повідомив допитаний в судовому засіданні потерпілий, з моменту кримінального правопорушення та до 24.03.2026 обвинувачений до нього особисто не звертався, жодного разу особисто не вибачився.
Цю поведінку обвинуваченого суд оцінює як таку, що свідчить про відсутність критичної оцінки ним вчиненого діяння, усвідомлення наслідків, призведених вчиненням злочину, та відсутністю в нього однозначного психічного стану, коли він засуджує свою поведінку та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, щиро жаліючи про скоєне. Тому, в даному випадку, суд не вбачає в поведінці обвинуваченого ОСОБА_5 щирого каяття.
Обставини, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , відсутні.
В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання та реєстрації, не одружений, працевлаштований, за місцем працевлаштування характеризується позитивно, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, раніше не судимий.
Водночас, суд вважає безпідставними доводи захисника щодо врахування до кола обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, те, що він вперше притягнення до кримінальної відповідальності, станом на день вчинення злочину йому було лише 23 роки, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, оскільки ці обставини самі по собі не є такими, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 .
Крім того, нормою ч. 3 ст. 65 КК передбачено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Зі змісту ч. 1 ст. 69 КК слідує, що призначення покарання, нижчого від найнижчої межі може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох (мінімум двох) пом'якшуючих обставин, які обов'язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.
Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом'якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК України.
У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом із врахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Така позиція узгоджується з висновками, які викладено у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11.12.2025, винесеній у справі № 671/2373/24.
Однак, в межах даного кримінального провадження судом не встановлено того, що наявність таких пом'якшуючих обставин як визнання обвинуваченим своєї вини та часткове відшкодування шкоди є тими обставиною, яка істотно знижує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення. Тому підстави для застосування положень ст. 69 КК України відсутні.
Лист з місця роботи обвинуваченого про те, що позбавлення права керування його транспортними засобами ускладнює його роботу та має наслідком зменшення заробітної плати - таких висновків суду жодним чином не спростовує, тоді як призначення покарання за злочин, що має наслідком смерть особи, за конкретних обставин даного провадження - буде очевидно несправедливим та неспівмірним.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, за наявності обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Також при призначенні покарання за даним вироком суд врахував, що хоча злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, вчиняється із необережною формою вини, то грубе порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, внаслідок якого відбулось дорожньо-транспортна пригода, що спричинила смерть потерпілого, в даному конкретному випадку було умисним.
За таких обставин у їх сукупності, ставлення винного до правопорушення, суд не вбачає підстав для застосування при призначення покарання у виді позбавлення волі положень ст. 75 КК України.
Щодо заявлених вимог цивільного позивача ОСОБА_7 (з урахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.02.2026) про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 2 801 628 гривень та з цивільного відповідача ПАТ «СГ «Юнівес» матеріальної шкоди в розмірі 13 750 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Згідно з ч. 2 ст. 61 КПК України права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
В обґрунтування цивільного позову ОСОБА_7 вказав, що спрчинена йому майнова шкода полягає у витратах на поховання його сина у вигляді оплати вартості організації похорон, поминального обіду, що підтверджується платіжними документами на загальну суму 13 750 гривень.
Скоєне кримінальне правопорушення та, як результат - смерть його єдиного сина, стали для нього психотравмуючою подією, що обумовило негативні зміни соціального та психоемоційного рівня існування особистості, викликало появу негативних психологічних переживань, оскільки він втратив можливість продовжувати свій звичний спосіб життя, повноцінно насолоджуватись життям.
Тобто своїми неправомірними (злочинними) діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому моральні страждання, які підлягають стягненню з обвинуваченого, хоча ті душевні рани і страждання, які він отримав після зухвалої протиправної поведінки ОСОБА_5 , смерть сина - не можливо оцінити та замінити ніякими матеріальними коштами. Оцінюючи розмір моральної шкоди, цивільний позивач керувався загальними засадами честі, гідності і достойної поведінки людини у суспільстві, перенесеними стражданнями по втраті єдиного сина, який був годувальником сім'ї.
Висновком судової психологічної експертизи № 25400/23-61 від 01.12.2023 встановлено глибину та тривалість моральних страждань потерпілого, що об'єктивно підтверджує необхідність визначення розміру компенсації саме у кратному розмірі мінімальної заробітної плати - 324 мінімальні заробітні плати на час розгляду справи судом.
Зменшення цього розміру без належних правових підстав суперечило б принципу повного відшкодування шкоди та фактично перекладало б частину негативних наслідків кримінального правопорушення на потерпілого, що є неприпустимим.
Станом на 2026 рік мінімальна заробітна плата становить 8 647 гривень. Отже, розмір моральної шкоди становить: 8 647 грн. х 324 = 2 801 628 гривень.
12.07.2019 представник цивільного відповідача ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , подав заперечення на цивільний позов від 09.07.2019, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.
В запереченнях вказано, зокрема, що зазначений цивільний відповідача усвідомлює та погоджується з тим, що смерть сина цивільного позивача через дії обвинуваченого, хоч вони є не навмисні, безперечно спричинила цивільному позивачу душевних страждань та моральної шкоди.
Однак, цивільний позивач жодним чином не обгрунтовує саме розмір завданої йому моральної шкоди та не надає жодних відповідних доказів, лише посилаючись на норми чинного законодавства щодо відшкодування моральної шкоди.
Представник цивільного відповідача ОСОБА_5 просив урахувати, що останній отримує мінімальну заробітну плату щомісяця, яка станом на 2019 рік становила 4 100 гривень.
Окремо представник цивільного відповідача ОСОБА_5 звертав увагу на те, що цивільний позов не відповідає вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України, а тому повинен бути залишеним без руху із наданням цивільному позивачу часу, достатнього на виправлення допущених недоліків у відповідності до положень ст. 185 ЦПК України.
09.10.2020 цивільний відповідач ПАТ «СК «Юнівес» подав відзив на цивільній позов, в обґрунтування якого вказав наступне.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Crown», д.р.н., НОМЕР_1 застрахована ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» за полісом АК/1937257 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди. або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала школи, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.
Цивільний позивач просить відшкодувати витрати на організацію жалобних обідів. Однак, в якості обгрунтування витрат позивачем долучено до позовної заяви документ, що має назву «меню поминальное». Слід зазначити, що з наданого документа неможливо встановити, ким, коли та кому надавалися послуги їх найменування та факт оплати. Крім того, оскільки організація жалобних обідів проводиться після поміщення труни з тілом у могилу, ці витрати не можуть бути відшкодовані страховиком як витрати, пов'язані із похованням.
Дослідивши матеріали справи, долучені цивільним позивачем докази на обґрунтування своїх вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Вище за текстом суд вже навів та обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Факт родинних зв'язків між цивільним позивачем ОСОБА_7 та померлим ОСОБА_9 (батько - син) встановлено в ході досудового розслідування, підтверджено в ході судового розгляду та не заперечувалось учасниками даного кримінального провадження.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Суд погоджується з доводами цивільного позивача, що смерть ОСОБА_9 , яка настала внаслідок протиправної винної поведінки ОСОБА_5 , спричинила йому моральну шкоду.
Крім того, відповідно до змісту висновку експертів, складеного за результатами проведення судової психологічної експертизи № 25400/23-61 від 01.12.2023, спричинена ситуація, а саме ДТП зі смертю сина, є для ОСОБА_7 психотравмуючою. Можливий орієнтовний розмір завданих потерпілому ОСОБА_7 моральних збитків та страждань становить 324 мінімальні заробітні плати, що встановлені на момент розгляду справи судом.
Щодо застосованої методики при наданні зазначеного висновку експерта суд принагідно акцентує увагу на наступному.
Згідно з даними відповіді Міністерства юстиції України № 22419/25902-33-26/6.2 від 18.02.2026 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 03.11.1998 № 705/3145, станом на 01.12.2023 та на сьогодні є чинною.
Інструкції про порядок включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та надання інформації з нього, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2002 № 57/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.06.2002 за № 546/6834).
Судові експерти державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестовані судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюють свою діяльність відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (далі - Рекомендації).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково- технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.
При цьому, згідно з пунктом 6.5 розділу, VI Рекомендацій при проведенні психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики такі, що пройшли державну атестацію, та їх авторські модифікації, що відбираються з урахуванням специфіки експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед психологічною експертизою.
Крім того, процедуру атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), внесення змін до методик, що пройшли державну реєстрацію, а також припинення застосування методик визначено в Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 № 595 (далі - Порядок № 595).
Відповідно до пунктів 8, 11, 1 8 Порядку № 595 державна реєстрація методик полягає у розгляді Координаційною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України (далі - Координаційна рада) методик та прийнятті рішення, яке має рекомендаційний характер, щодо їх державної реєстрації, прийнятті Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію методик і внесенні їх до Реєстру методик проведення судових експертиз (далі - Реєстр) з дотриманням вимог законодавства щодо інформації з обмеженим доступом. У разі коли методика містить інформацію з обмеженим доступом, до Реєстру вносяться лише відомості про неї. Внесення методики або відомостей про неї до Реєстру здійснюється Міністерством юстиції України, який є держателем Реєстру, відповідно до визначеного ним порядку ведення Реєстру.
У разі прийняття Координаційною радою рішення про те, що методика підлягає державній реєстрації, та прийняття Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію методики, вона включається до Реєстру за відповідним реєстраційним кодом з дотриманням вимог законодавства щодо інформації з обмеженим доступом.
У разі прийняття Координаційною радою рішення про внесення змін до методики або припинення застосування методики до Реєстру вносяться відповідні дані у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Процедуру формування та ведення Реєстру визначено Порядком ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2008 за № 924/15615 (далі - Порядок № 1666/5).
Пунктом 10 Порядку 1666/5 визначено, що до Реєстру вносяться такі відомості: реєстраційний код методики; вид (підвид, рід) експертизи або галузь знань; назва методики; найменування державної спеціалізованої установи або власне ім'я і прізвище судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, що є розробником методики; рік створення методики; дата прийняття рішення про державну реєстрацію методики; рік внесення змін до методики або рік припинення застосування методики; дата прийняття рішення про державну реєстрацію змін до методики або дата прийняття рішення про припинення її застосування. Методики проведення судових експертиз, зокрема, «Методика Леонгарда-Шмишека», «Методика дослідження самооцінки Спілбергера-Ханина (тест)», «Методика Люшера (тест кольорового вибору) та її модифікація» відповідно до пункту З постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2008 № 595, пройшли атестацію та державну реєстрацію, як такі, що раніше впроваджені в експертну практику, та включені до Реєстру за реєстраційними кодами 14.1.26, 14.1.51, 14.1.54 (рішення Координаційної ради від 03.03.2010).
28.01.2021 Координаційною радою було прийнято рішення про припинення застосування зазначених методик та рекомендовано для використання їх в якості науково-технічної літератури. Відповідно до пункту 10 Порядку № 1666/5 до Реєстру внесено відповідні відомості.
Крім того, відповідно до рішення Координаційної ради від 18.01.2019 «Методика психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди» пройшла атестацію і державну реєстрацію та включена до Реєстру за реєстраційним кодом 14.1.75. За даними Реєстру «Методика FADS (госпітальна шкала тривоги і депресії)», «Методика SCL-90-R (визначення психологічного симптоматичного статусу та соматизації», «Проективна методика «Неіснуюча тварина» ( ОСОБА_10 )» у Реєстрі відсутні.
Разом з цим вказаний Перелік рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 08.05.2018 № 1467/5 формується Міністерством юстиції України за пропозиціями наданими державними спеціалізованими установами, визначеними статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» та не є вичерпним і має рекомендаційний характер.
Враховуючи наведене, судові експерти з метою виконання певного експертного завдання можуть застосовувати методики, які пройшли атестацію та державну реєстрацію відповідно до Порядку № 595, певні методи дослідження, науково-технічну та довідкову літературу, перелік якої затверджено наказом Міністерства юстиції України в і д 08.05.2018 № 1467/5, а також інші джерела інформації, які відбираються судовими експертами в залежності від поставлених питань, переліку об'єктів та інших даних, які мають значення для проведення експертизи.
З аналізу вказаних положень вбачається, що 28.01.2021 Координаційною радою було прийнято рішення про припинення застосування зазначених методик, використаних про наданні висновку експерта № 25400/23-61 від 01.12.2023, і застосовані методики свідчать про рекомендаційний характер цього висновку експертів.
Крім того, відповідно до змісту ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
В контексті цього слід зауважити, що у самому висновку експертів не стверджується про те, що розмір спричинених цивільному позивачу моральних збитків та страждань становить 324 мінімальні заробітні плати, що встановлені на момент розгляду справи судом. У цьому висновку зазначається, що такий розмір є «можливий» та «орієнтовний», що свідчить про не встановлення конкретної суми такого відшкодування, що відповідає рекомендаційному характеру такого висновку.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами і доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Суд погоджується з доводами цивільного позивача, що смерть ОСОБА_9 , яка настала внаслідок протиправної винної поведінки ОСОБА_5 , спричинила йому моральну шкоду.
З урахуванням обставин цієї справи, заподіяння цивільному позивачу, який є батьком померлого, моральної шкоди презюмується на підставі норми ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.02.2021, винесеній у справі № 761/24143/19, дійшов висновку про те, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала школи, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Слід врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004, в якому зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Також необхідно взяти до уваги висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020, винесеній у справі №752/17832/14-ц, відповідно до яких розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
З урахуванням встановлених судом обставин, а саме того, що померлий ОСОБА_9 був сином цивільного позивача, якого він сам виховував з 11 річного віку, проживав разом із ним на момент події, розміру моральних страждань, душевних стражданнях, яких зазнав цивільний позивач внаслідок смерті сина з вини ОСОБА_5 , враховуючи те, що цивільний відповідач ОСОБА_5 вже відшкодував цивільному позивачу моральну шкоду в розмірі 200 500 гривень, суд вважає, що з цивільного відповідача ОСОБА_5 на користь цивільного позивача слід стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі 599 500 гривень.
Такий розмір, з урахуванням встановлених судом обставин, відповідатиме принципам справедливості, розумності, співмірності, та не призведе до безпідставного збагачення цивільного позивача.
Щодо вимоги цивільного позивача про стягнення з цивільного відповідача ПАТ «СГ «Юнівес» витрат на поховання в розмірі 13 750 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно Полісу № АК/1937257 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль марки та моделі «Toyota Crown», номерний знак « НОМЕР_1 », станом на день ДТП був застрахований приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес». Власником цього автомобіля був ОСОБА_9 .
Відповідно до даних товарного чеку № Е-00019 від 05.01.2017 цивільним позивачем понесено витрати на поховання в розмірі 6 960 гривень.
Крім того, відповідно до даних фіскальних чеків (ФН 2658012713 від 05.01.2017 та ФН 2650008819 від 05.01.2017) цивільним позивачем також понесено витрати на поховання у розмірі 2 354 гривні 10 копійок.
Загальний розмір вказаних витрат становить 9 314 гривень 10 копійок.
Згідно ч. 1, 2 ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована та яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, має право протягом одного року з дати настання дорожньо-транспортної пригоди звернутися до страховика, який застрахував відповідальність такої особи, а особа, відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", - до МТСБУ, із заявою про компенсацію своїх витрат з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю, життю та/або майну потерпілої особи, визначених відповідно до цього Закону, якщо такі витрати здійснені за згодою страховика (МТСБУ) або на виконання рішення суду у справі, в якій учасником був страховик (МТСБУ). Страховик (МТСБУ) за наявності документів, передбачених частиною третьою статті 32 цього Закону, та документів, що підтверджують витрати заявника, протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви повідомляє особу, зазначену в частині першій цієї статті, про прийняте за її заявою рішення про здійснення компенсації витрат або про відмову в компенсації витрат у випадках, передбачених статтею 30 цього Закону.
Відповідно до п. 7, 13 ч. 3 ст. 32 вказаного Закону у разі вимоги про здійснення страхової (регламентної) виплати у зв'язку зі смертю потерпілої особи додається копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.
Суд зауважує, що цивільний позивач не заявив позовну вимоги до цивільного відповідача ПАТ «СК «Юнівес» про стягнення з останнього моральної шкоди.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.
Тому суд вважає обґрунтованим цивільний позов у частині вимог про стягнення з цивільного відповідача ПАТ «СК «Юнівес» витрат на поховання у розмірі 9 314 гривень 10 копійок.
Водночас, суд вважає обґрунтованими доводи вказаного цивільного відповідача щодо відсутності належних і допустимих доказів понесення цивільним позивачем витрат на організацію поминального обіду, оскільки в наданому цивільним позивачем документом під назвою «меню поминальное» відсутні будь-які відомості щодо дати замовлення такого меню, місця та часу організації поминального обіду, особу-організатора такого обіду, а також будь-яке підтвердження понесення вказаних у такому документі витрат.
Тому цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Також суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави понесені на стадії досудового розслідування процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 5 855 грн. 18 коп. (висновок експерта № 9/337 від 03.07.2017, складений за наслідком проведення судової фототехнічної експертизи; висновок експерта № 8ат від 14.03.2017, складений за наслідком проведення судової автотехнічної експертизи; висновок експерта № 12-1/1693 від 06.09.2017, складений за наслідком проведення судової автотехнічної експертизи; висновок експерта № 12-1/1039 від 07.06.2018, складений за наслідком проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи), що підтверджуються довідками їх вартості.
На стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, підстави для його застосування до набрання вироком законної сили - відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід до ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили не застосовувати.
Строк відбування ОСОБА_5 покарання обчислювати з моменту затримання у зв'язку з виконанням вироку.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в загальному розмірі 5 855 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 18 копійок, а саме на проведення:
-судової фототехнічної експертизи (висновок експерта № 9/337 від 03.07.2017);
-судової автотехнічної експертизи (висновок експерта № 8ат від 14.03.2017);
-судової автотехнічної експертизи (висновок експерта № 12-1/1693 від 06.09.2017);
-комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (висновок експерта № 12-1/1039 від 07.06.2018).
Речові докази:
-диск формату «DVD-R», сріблястого кольору, з написами «VERBATIM», «DVD+R 4.7 GB 120 min», на який записано один відеофайл, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до цивільних відповідачів ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 599 500 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 995 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», код ЄДРПОУ: 32638319, на користь ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 , відшкодування витрат на поховання в розмірі 9 314 (дев'ять тисяч триста чотирнадцять) гривень 10 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», код ЄДРПОУ: 32638319, на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження, а обвинувачений та захисник - подати клопотання про помилування.
Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1