Справа № 521/11379/25
Номер провадження № 2/521/683/26
27 березня 2026 року
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Поліщук І.О.
при секретарі Коржеван В.А.
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктів рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 03 жовтня 2010 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який було розірвано на підставі рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року у справі №521/10170/25.
За період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства вони, як подружжя, за спільні кошти придбали транспортний засіб марка FORD, модель FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код ТЗ НОМЕР_1 . Транспортний засіб було придбано у жовтні 2022 р. за 305 279 грн. Право власності на вказаний автомобіль було оформлено на відповідачку. Окрім того, сторонами було придбано багатофункціональний апарат елос. епіляції 4в1 вартістю 100 000 грн та 3-х хвильовий мікро канальний діодний лазер вартістю 320 000 грн. Та просив поділити майно виділивши у власність позивача автомобіль FORD FOCUS, а у власність відповідачки два косметологічних апарата.
Враховуючи, що спірне майно було придбане під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі на ім'я відповідача, таким чином, дане майно є спільним сумісним майном подружжя. Домовленості щодо способу поділу даного майна між позивачем та відповідачкою не досягнуто.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16 липня 2025 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року в порядку забезпечення позову було накладено арешт на автомобіль FORD, модель FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код НОМЕР_2 .
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2025 року було витребувано від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях та від ТОВ (Інтернет-магазин) «ФеррумПарк» інформацію стосовно предмета розгляду справи.
11 вересня 2025 року представником відповідачки- адвокатом Дорошенко С.О. було подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що куплений автомобіль FORD FOCUS не є власністю ОСОБА_2 , а от же не може бути виділено у власність позивача. Стосовно двох косметологічних апаратів, представник відповідачки посилався на відсутність з боку позивача доказів придбання даних апаратів.
16.09.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Івакової Л.В. надійшла заява про зміну підстав позову в якій остання просила припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_2 право власності на багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: елос (IPL+ RF); на 3-х хвильовий мікро канальний діодний лазер титані ум 755+808+1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості автомобіля Ford Focus, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 в розмірі 305 279,43 грн.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року витребувано від АТ КБ «ПриватБанк виписки руху коштів за рахунками що належать відповідачці
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Івкової Л.В. про призначення автотоварознавчої експертизи для встановлення вартості автомобіля FORD, модель FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код НОМЕР_2 та зупинено провадження по справі.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року було поновлено провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктів рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна та призначене підготовче судове засідання в приміщенні Хаджибейського районного суду міста Одеси на 11.02.2026 року на 13.00 год.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року було закрите підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктів рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Івакова Л.В. приймаючи участь в судовому засіданні позовні вимоги викладені у позовній заяві та у заяві про зміну підстав позову підтримали та просили позов ОСОБА_1 задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 ,будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилась.
Її інтереси в судовому засіданні представляв адвокат Дорошенко С.О. який надавав пояснення по справі, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Судом встановлено, що 03.10.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, про що у книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1328.
Від шлюбу у сторін народились діти син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Рішення набрало законної сили 18.08.2025.
У період шлюбу 07.10.2022 ОСОБА_2 було придбано транспортний засіб Ford, модель Focus, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код НОМЕР_2 , вартістю 305000 грн.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована та один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Як роз'яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК ( 2947-14 ) в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Отже, враховуючи, що спірний автомобіль придбаний позивачем та відповідачем під час шлюбу, беручи до уваги, що відповідачкою ОСОБА_2 не надано суду належних доказів, що транспортний засіб було придбано за її особисті кошти, та зважаючи на презумпцію спільності права власності на вказане майно, суд доходить висновку, що спірний автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними у рівних частках.
Як було встановлено судом, 08.07.2025 відповідачка ОСОБА_2 здійснила відчуження вказаного автомобіля марки FORD, модель FOCUS.
Так, відповідно до інформації наданої Головним сервісним центром МВС регіонального СЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 18.08.2025 року транспортний засіб марка FORD, модель FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код НОМЕР_2 було перереєстровано 29.07.2025 р на нового власника- ОСОБА_5 .
Верховний суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 295/98/21 зазначив, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2020 року у справі №235/5146/16-ц (провадження №61-37616 св 18); від 03 червня 2020 року у справі №487/6195/16-ц (провадження №61-46326св18); від 30 вересня 2020 року у справі №552/1514/19 (провадження № 1-21084 св 19).
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження згоди ОСОБА_1 на відчуження автомобіля та використання коштів від його продажу на потреби сім'ї.
Матеріали справи не містять жодних договорів, які б підтверджували той факт, що сторони домовилися про поділ майна подружжя.
Отже, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_6 , розпорядилась спірним транспортним засобом на власний розсуд без письмової згоди позивача, суд доходить висновку, що позивач має право на присудження грошової компенсації вартості частки спірного майна.
У пунктах 22 та 30постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Аналогічна позиція підтримана у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності», у якому зазначено, що вартість спільного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано. Для її визначення у разі необхідності призначається експертиза.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі №127/7029/15-ц виснував, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку в спільному майні.
Ринкова вартість КТЗ це вартість, за яку можливе відчуження КТЗ на ринку подібного КТЗ.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підтвердження ринкової вартості автомобіля на час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи для встановлення середньо ринкової вартості транспортного засобу марки FORD, модель FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код ТЗ 1FFDP3F2XEL458583
Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №4534-34-25 від 23.12.2025 року, середньо ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля Ford Focus, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , станом на день надання висновку становить: 299 798 грн.
Таким чином, оцінивши вказаний висновок за правиламист.212 ЦПК України суд не знаходить жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про його необґрунтованість, неправильність, а тому він є належним та допустимим доказом у справі. Протилежного не доведено.
У даній справі встановлено, що спірний транспортний засіб був придбаний у період зареєстрованого шлюбу між позивачем та відповідачкою, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, не спростована. Позивач є співвласником автомобіля (1/2 частки), оскільки він перебував у спільній сумісній власності колишнього подружжя.
Враховуючи, що позивач є власником лише 1/2 частини спірного автомобіля, який є неподільною річчю, і належна йому частка у цьому майні не може бути виділена в натурі, при тому, що інший його власник - відповідачка ОСОБА_2 відчужила автомобіль з власної волі, без згоди позивача, суд вважає, що позивач обрала належний спосіб захисту права шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації вартості відчуженого автомобіля.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача що до визнання транспортного засобу марки FORD, модель FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код ТЗ НОМЕР_1 спільною сумісною власністю та стягнення з відповідачки грошової компенсації вартості відчуженого автомобіля.
Щодо вимоги про визнання спільною сумісною власністю позивача та відповідачки багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: елос (IPL+ RF) та на 3-х хвильовий мікро канальний діодний лазер титаніум 755+808+1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт), припинення спільної сумісної власності на зазначені косметологічні апарати та визнання права власності на них за відповідачкою ОСОБА_2 , суд виходить з наступного:
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) вказано, що "коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне".
Що стосується позовних вимог позивача про поділ рухомого майна придбаного у шлюбі речей побутового вжитку, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів придбання такого майна.
Позивачем не надано до суду а ні договір купівлі-продажу, а ні чек про сплату за багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: елос (IPL+ RF) та на 3-х хвильовий мікро канальний діодний лазер титаніум 755+808+1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт)
Суд критично ставиться до додаткових пояснень відповідача, який посилається як на факт придбання вищезазначених косметологічних апаратів на виписки з рахунку.
На виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли виписки руху коштів за рахунками на ім'я відповідачки ОСОБА_2 , за період з 01.01.2020 року по 01.01.2022 року.
Згідно виписки, з карти № НОМЕР_5 ОСОБА_2 21.11.2020 року через Приват24 здійснено переказ коштів у сумі 11 300 грн., одержувач: ОСОБА_7 . 25.02.2021 року перераховано 50 003,00 грн.- Оплата послуг через Приват24: Одержувач: ФОП ОСОБА_8 Код квитанції: 9224 7403-9811-2446.15.05.2021 року перераховано 199 003,00 грн. - Оплата послуг через Приват24:Одержувач ФОП ОСОБА_8 Код квитанції: 9232 6551-0996-1289.
З зазначених виписок не вбачається за що саме було перераховано кошти на ім'я ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в призначені платежу не зазначено реквізити договору купівлі-продажу багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: елос (IPL+ RF) та на 3-х хвильовий мікроканальний діодний лазер титаніум 755+808+1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт)
Інших належних доказів придбання багатофункціонального апарату для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: елос (IPL+ RF) та 3-х хвильового мікроканального діодного лазеру титаніум 755+808+1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт) до суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту п. 23, 24 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 , слідує, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Суд приймаючи рішення яким відмовляє у поділі рухомого майна придбаного у шлюбі, берез до уваги, що позивачем не надано доказів, що заявлене до поділу рухоме майно, а саме багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: елос (IPL+ RF) та на 3-х хвильовий мікро канальний діодний лазер титаніум 755+808+1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт) наявне у сторін по справі на час розгляду справи, або що знаходиться у третіх осіб.
Відсутність такого майна підтверджується зокрема і поясненнями позивача в судовому засіданні, який стверджував, що відповідач використовувала багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: елос (IPL+ RF) та на 3-х хвильовий мікро канальний діодний лазер титаніум 755+808+1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт) здійснюючи підприємницьку діяльність, але припинила свою діяльність як ФОП ще у 2024 році, тобто в період шлюбу та шлюбних відносин.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати пов'язані з проведенням експертизи. На проведення експертизи Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України №4534-34-25 від 23.12.2025 року, позивач сплатив - 5088гривень 96 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судового збору при подачі позову за майнові вимоги становить 1% від ціни позову, тобто від вартості майна на яке претендує кожен з подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом при подачі позову було зазначено ціну позову у розмірі 725 279,43 грн та сплачено судовий збір у загальному розмірі 7252 грн. 80 коп. та сплачено 5088,96 гривень на проведення експертизи, всього 12341,76 Вимоги позивача були задоволені частково, вартість розподіленого майна на користь позивача становить 149 899 грн. 99 коп. Вартість майна у розподілі якого позивачу було відмовлено становила 575379,44 грн. Судовий збір за подачу позову повинен становити 1498 грн. 99 коп. Таким чином, з відповідачки за позовом ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 у порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1% вартості задоволених майнових вимог у розмірі 1498 грн. 99 коп. та 50% витрат пов'язаних з проведенням експертизи, що складає - 2544,48 грн..
Керуючись ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктів рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) автомобіль марки FORD FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код ТЗ НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) компенсацію вартості частини автомобіля марки FORD FOCUS, тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2014, VIN код ТЗ НОМЕР_1 у розмірі 149 899 ( сто сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн.00 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 1498 грн. 99 коп. та 2544,48 гривень, витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
В інший частині відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 березня 2026 року.
Суддя: І.О. Поліщук