Справа № 522/666/25
Номер провадження:1-кс/521/540/26
25 березня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2026 року постановлено матеріали провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб - прокурора Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, передати для розгляду до Хаджибейського районного суду м.Одеси. 03.02.2026 року відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді слідчим суддею було обрано ОСОБА_1
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси зі скаргою в порядку ст.303 КПК України, із змісту якої вбачається, що 27.12.2024 року він звернувся до Одеської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.111-2, ч.2 ст.364, ч.3 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.4 ст.368, ч.3 ст.368-2, ч.1 ст.368-5 та ч.2 ст.369-2 КК України, особою ОСОБА_4 , який є слідчим першого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Миколаєві (з дислокацією у м.Миколаєві). Однак викладені у заяві відомості до ЄРДР внесені не були.
У своїй скарзі заявник просить зобов'язати прокурора Одеської обласної прокуратури або уповноважену посадову особу внести до ЄРДР відомості, викладені в його заяві про вчинення кримінальних правопорушень слідчим першого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Миколаєві (з дислокацією у м.Миколаєві) ОСОБА_4 , які полягають у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 05.12.2024 року. На думку скаржника ОСОБА_4 , обіймаючи посаду слідчого, умисно не виконав вимоги ст.214 КПК України та не вніс відповідні відомості до ЄРДР за його заявою, чим вчинив кримінальні правопорушення, зазначені у його заяві.
Ухвалою слідчого судді від 09.02.2026 року відкрито провадження за зазначеною скаргою ОСОБА_3 та призначено судове засідання на 11.02.2026 року.
В судовому засіданні 11.02.2026 року скаржник ОСОБА_3 заявив відвід слідчого судді. Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеса від 24.02.2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 25.03.2026 року ОСОБА_3 свою скаргу підтримав, наполягав на її задовленні, вважаючи, що прокурорм порушено вимоги ст.214 КПК України, оскільки своєчасно не внесені відомості до ЄРДР за його заявою, а безпідставне пересилання заяви про вчинення злочну до іншого правоохоронного органу, як це було здійснено прокурором - направлено його заяву до ДБР, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Прокурор Одеської обласної прокуратури в судове засідання не прибув, викликався в установленому законом порядку, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надсилав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарг, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Положеннями частини 1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, а також рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Системний аналіз положень ст.ст.214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння, а не будь-які інші.
На такий обов'язок слідчого, прокурора вказують вимоги частин 3, 4 і 5 ст. 214 КПК, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення, вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність, тобто КК.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписом ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження №51-8007км18) вказав: «...положеннями ст.3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Розгляд скарги на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, обумовлює необхідність дослідження слідчим суддею самого повідомлення (заяви) про вчинення кримінального правопорушення на предмет того, чи може воно бути підставою для порушення кримінального провадження.
Слідчий суддя в даному випадку не може виконувати абсолютно формальну функцію судового примусу уповноважених осіб.
Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 року (справа № 818/15/18, провадження № 11-1466апп18) зазначає , що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Проаналізувавши скаргу, слідчий суддя приходить до висновку, що вона за своїм змістом і суттю не є повідомленням про злочин, оскільки не містять конкретних та достатніх даних про можливе вчинення особою кримінального правопорушення, тобто сукупність обов'язкових ознак конкретного злочину, які дозволяють відмежовувати таке діяння від інших правопорушень, що не становлять суспільної небезпеки. Скаржник свою скаргу обгрунтовує тим, що слідчим ОСОБА_4 не було внесено відомості до ЄРДР за його заявою від 05.12.2024 року стосовно вчинення злочину слідчим ДБР ОСОБА_5 на думку скаржника.
Вимогами чинного КПК України передбачено певний порядок вирішення питання бездіяльності слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення. Отже існує певний процесуальний механізм для вирішення вищенаведеного питання.
Скаржник же у свою чергу, будучи не згодним із діями слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення злочину, звернувся із заявою про вчинення злочину слідчим ДБР, який на думку скаржника невнесенням цих відомостей до ЄРДР вчинив злочин.
Твердження заявника про вчинення кримінального правопорушення має занадто загальний, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати таке діяння саме як кримінальне правопорушення.
Доводи звернення про вчинення кримінального правопорушення є припущеннями, які не ґрунтуються на фактичних даних.
Натомість, самих лише абстрактних припущень про можливе вчинення кримінального правопорушення, викладених у заяві недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Викладена у заяві про кримінальні правопорушення інформація стосовно вчинення слідчим кримінальних правопорушень, зводиться до незгоди із процесуальними рішеннями для яких законом встановлено порядок оскарження.
Так, у ході аналізу поданої заяви та скарги, слідчим суддею не встановлено відомостей, які могли б об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення вказаного кримінального правопорушення, а заявником не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовує необхідність початку досудового розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись статтями 214, 303- 307, 309 КПК України, слідчий суддя-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 27.03.2026 року о 08.30.
Слідчий суддя ОСОБА_1