Справа №:755/15920/24
Провадження №: 2-зз/755/6/26
"18" березня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
учасники справи:
представник позивача - адвокат Замковенко В.В.,
представник відповідачів - адвокат Крохмальова Я.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, матеріали клопотання представника відповідачів - адвоката Крохмальової Яни Едуардівни про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №755/15920/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Зміст вимог заяви
05.01.2026 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Крохмальової Яни Едуардівни про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 17.09.2024 року та від 28.10.2024 року у цивільній справі № 755/15920/24, а саме:
скасувати заборону ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо переоформлення або відчуження нерухомого майна: садового будинку загальною площею 254,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , Садове товариство «Зазим'є-16»; земельної ділянки площею 0,1032 га для ведення садівництва, розташованої в м. Зазим'є Броварського району Київської області, Садове товариство «Зазим'є-16»; квартири, однокімнатної, загальною площею 145,2 кв.м., житловою площею 32,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; машиномісця, загальною площею 16,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; вчиняти будь-які дії щодо переоформлення або відчуження нерухомого майна загальною площею 16,3 кв.м, розташованого в АДРЕСА_3 .»
Клопотання обґрунтоване тим, що протягом більше року справа перебуває в провадженні суду, однак позивачем та його представником не подано відповідь на відзив; не виконано вимоги закону щодо надання відповідей на опитувальник в порядку статті 93 ЦПК України; не з'явились в два з трьох підготовчих судових засідання; не надано в суд оригінал Договору позики, який випробовувався судом, що є очевидним зловживанням процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. Позивач, за твердженням представника відповідачів, умисно не подає оригінал Договору позики та створює штучні перешкоди для його неподання. Посилається на висновок судового експерта за результатами почеркознавчої експертизи, згідно з якими підписи на Договорі позики №21/12/21 від 21.12.2021 року, на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості, виконані не відповідачами, а іншою особою. Також, на думку представника відповідачів, відомості про доходи позивача, отримані з державного реєстру фізичних осіб-платників податків, вказують на неможливість надання позики на таку суму, як 750 000 доларів США.
Рух справи
05.02.2026, на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим суддею з розгляду даного клопотання визначено суддю Коваленко І.В.
Згідно з частиною другою статті 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
У період з 09.02.2026 по 06.03.2026 року головуючий суддя Коваленко І.В. перебувала на лікарняному.
Розгляд вказаного клопотання призначено у судовому засіданні на 18.03.2026 року.
Представник відповідачів - адвокат Крохмальова Я.Е. у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, скасувавши заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва.
Представник позивача - адвокат Замковенко В.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що станом на сьогоднішній день цивільна справа за позовом його довірителя не розглянута та будь-яке рішення не ухвалене.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
16 вересня 2024 року заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
17 вересня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову задоволено повністю. Заборонено ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо переоформлення або відчуження нерухомого майна: садового будинку загальною площею 254,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , Садове товариство «Зазим'є-16»; земельної ділянки площею 0,1032 га для ведення садівництва, розташованої в м. Зазим'є Броварського району Київської області, Садове товариство «Зазим'є-16»; квартири, однокімнатної, загальною площею 145,2 кв.м., житловою площею 32,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; машиномісця, загальною площею 16,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року залишено без змін.
26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
15 жовтня 2024 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття загального позовного провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19 листопада 2024 року.
28 жовтня 2024 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вчиняти будь-які дії щодо переоформлення або відчуження машиномісця, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 867841380366, загальною площею 16,3 кв.м., розташованого в АДРЕСА_3 .
28 жовтня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо переоформлення або відчуження машиномісця, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 867841380366, загальною площею 16,3 кв.м., розташованого в АДРЕСА_3 .
18 березня 2026 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21 квітня 2026 року.
Норми права та мотиви суду
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову можливо застосувати в тому разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в цивільній справі.
Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 р. № 4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював думку про те, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до набрання рішення суду законної сили.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно ч. 4 та 5 ст.158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України 19 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами Цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов'язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування.
Отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Очевидним є той факт, що наразі в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває вказана цивільна справа, у якій 18.03.2026 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті на 21.04.2026 року.
На момент вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову розгляд справи не завершено, остаточне рішення у справі не ухвалено.
Обґрунтовуючи клопотання про скасування забезпечення позову, представник відповідачів посилається, серед іншого, на висновок судового експерта за результатами почеркознавчої експертизи, згідно з якими підписи на Договорі позики №21/12/21 від 21.12.2021 року, на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості, виконані не відповідачами, а іншою особою. Також, на думку представника відповідачів, відомості про доходи позивача, отримані з державного реєстру фізичних осіб-платників податків, вказують на неможливість надання позики в 750 000 доларів США.
Суд не погоджується з таким обґрунтуванням заявленого клопотання та зазначає наступне.
Обов'язок суду безпосередньо дослідити докази у справі під час розгляду справи по суті визначений ч.1 ст.213 ЦПК України.
Порядок дослідження доказів встановлений статтею 229 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. (ч.2 ст.229 ЦПК України)
Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам. (ч.3 ст.229 ЦПК України)
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст.89 ЦПК України)
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. (ч.2 ст.89 ЦПК України)
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч.3 ст.89 ЦПК України)
Чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються вирішуються судом під час ухвалення рішення. (п.1 ч.1 ст.264 ЦПК України).
Суд також звертає увагу, що докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення зазначаються судом у мотивувальній частині рішення суду під час його складання. (п.2 ч.4 ст.265 ЦПК України)
Відповідно до вимог ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову, дотримуючись забезпечення збалансованості інтересів сторін, враховуючи те, що остаточне рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, судом не ухвалено, й відповідно рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, обставини, з врахуванням яких судом було вжито заходи забезпечення позову, продовжують існувати, суд вважає, що підстави для скасування заходів забезпечення позову на цій стадії відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 158, 258-261, 268, 352-355 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідачів - адвоката Крохмальової Яни Едуардівни про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №755/15920/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складений 18.03.2026 року.
Суддя : І.В.Коваленко