Про відмову у задоволенні клопотання
Справа № 495/5670/16-ц
Номер провадження 2/495/1251/2026
26 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/5670/16-ц,
особисто позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовочму засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області питання про залучення співвідповідача у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітової Тетяни Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Першої Білгород - Дністровської державної нотаріальної контори Саданов Олександр Валерійович, приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяна Юріївна, ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та Свідоцтва про право на спадщину,-
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітової Тетяни Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Першої Білгород - Дністровської державної нотаріальної контори Саданов Олександр Валерійович, приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяна Юріївна про визнання недійсним заповіту та Свідоцтва про право на спадщину.
У судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про залучення правонаступника співвідповідача приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітової Тетяни Сергіївни. Зазначив, що правонаступником є державний нотаріус Першої Білгород - Дністровської державної нотаріальної контори Саданов Олександр Валерійович.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Досліджуючи усне клопотання позивача на предмет його відповідності вимогам цивільного процесуального кодексу та аналізуючи можливість його задоволення, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одними з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність та змагальність сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що встановлено у ч. 1 ст. 13 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Так, відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки, що визначено у ст.50 ЦПК України.
Відповідно до частин першої ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
У постанові від 11.04.2023 у справі № 910/11625/21 Верховний Суд також звернув увагу, що чинне процесуальне законодавство не уповноважує суд на власний розсуд визначати (вказувати) особу, яка повинна відповідати за позовною вимогою (відповідача у справі), що становить виключну прерогативу особи, яка заявляє таку вимогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №554/154/22 зазначила, що у процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило "ne eat judex ultra petita partium" - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.
08 травня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 27 червня 2025 року, залучено до участі у справі співвідповідача приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітову Тетяну Сергіївну.
26 березня 2026 року позивач у судовому засіданні заявив усне клопотання про залучення правонаступника приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітову Тетяну Сергіївну, у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 припинила свою діяльність, внаслідок смерті.
Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/11371/18 зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду сформульовано усталений правовий висновок, згідно з яким суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу (постанови від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, від 08.02.2022 у справі № 761/13017/16-ц).
Таким чином, під час вирішення питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва суд має з'ясувати, чи допускають правовідносини правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи і чи існує правонаступник. Тобто необхідно дослідити наявність матеріально-правового зв'язку між попереднім учасником справи та його правонаступником щодо переходу прав та обов'язків від першого до другого.
Досліджуючи питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва, суд виходить із того, що у матеріалах справи наявна відповідь Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області, відповідно до якої у відділі наявний актовий запис про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 835 від 21.08.2025, складений Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про нотаріат» підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є смерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом.
Статтею 30-1 Закону України «Про нотаріат» припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
Особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов'язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України, але лише один раз і не більше ніж на місяць.
У разі неможливості або відмови приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов'язок покладається на відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України, яке в разі необхідності залучає до цього поліцейських.
У відповідь на ухвалу суду 27.08.2025 до суду надійшов лист Одеського державного нотаріального архіву, відповідно до якого спадкова справа № 118/2014 до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Одеського державного нотаріального архіву не передавалась, рекомендована по всім питанням звертатися до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області.
Таким чином, дійсно співвідповідач приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітова Т.С. померла, її нотаріальна діяльність припинена у відповідності до Закону України «Про нотаріат», спадкова справа №118/2014 зберігається в першій Білгород-Дністровській державній нотаріальній конторі Одеської області.
Втім, на переконання суду у ситуації, яка має місце, відсутнім є матеріально-правовий зв'язок між попереднім учасником справи - співвідповідачем приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С. та завідувачем Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Садановим О.В., перехід прав та обов'язків від першої до другого.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність підстав для процесуального правонаступництва, визначених ст. 55 ЦПК України, додатково звертаючи увагу, що державний нотаріус Першої Білгород - Дністровської державної нотаріальної контори Саданов Олександр Валерійович залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд вважає усне клопотання позивача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 48, 50, 51, 55, 189, 258, 260-261 ЦПК України, -
У задоволенні усного клопотання позивача про залучення співвідповідача у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітової Тетяни Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Першої Білгород - Дністровської державної нотаріальної контори Саданов Олександр Валерійович, приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяна Юріївна, ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та Свідоцтва про право на спадщину - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений 26 березня 2026 року.
Суддя: