ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 570/1315/25
провадження № 2/753/3516/26
24 березня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
відповідачки - ОСОБА_1 ,
представникп відповідачки - адвоката Барицького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до Рівненського районного суду міста Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 503795322 від 14.02.2021 року у розмірі 22 276,00 грн.
Ухвалою Рівненського районного суду міста Києва від 12.05.2025 року справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.02.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали кредитний договір № 503795322 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Зокрема, відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідачка підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV456ММ. Зокрема, 14.02.2021 о 19:34:41 год. Відповідачка ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно із п. 1.4. та 1.5. кредитного договору № 503795322 від 14.02.2021 на період строку, визначеного п. 1.2 8 (вісім) днів від дати отримання кредиту позичальником) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 620,50 відсотків річних, що становить 1,70 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним
Відразу після вчинених дій відповідача, 14.02.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачка неналежним чином виконала умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 503795322 від 14.02.2021, становить - 13 582,00 грн., яка складається з наступного: 7 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 6 582,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 127 від 29.03.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 13 582,00 грн., яка складається з наступного: 7 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 6 582,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 22 276,00 грн., яка складається з наступного: 7 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 15 276,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №26/12/Е.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 22 276,00 грн., яка складається з наступного: 7 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 15 276,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Станом на дату звернення до суду, відповідачкою заборгованість не погашено, що стало підставою для звернення до суду.
З огляду на викладене, просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 503795322 від 14.02.2021 року у розмірі 22 276,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (а.с. 1-11, 49-172 т. 1).
30.10.2025 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду з відзивом на позов. В обґрунтування зазначила, що за власної волі вона не укладала жодного кредитного договору, та будь-яких кредитних коштів не отримувала. З цих підстав, вона звернулась до правоохоронних органів, оскільки її персональні дані були використані в шахрайських цілях. За її заявою було відкрито кримінальне провадження. Даному факту передувало те, що ОСОБА_1 та її рідні почали отримувати дзвінки з погрозами і вимогами повернути кредитні кошти, які вона не отримувала. З отриманою кредитної історії Українського бюро кредитних історій їй стало відомо, що невідомі особи, використовуючи її персональні дані отримали ряд кредитів. Зазначені у кредитному договорі № 503795322 від 14.02.2021 року реквізити, а саме адреса проживання та електронна адреса їй невідомі. Банківська картка № НОМЕР_1 не належить їй. Водночас розрахунок заборгованості є одностороннім розрахунком, який без підтвердження факту зарахування коштів належними і допустимими доказами, є необґрунтованим. Будь-яких повідомлень про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 503795322 від 14.02.2021 року вона також не отримувала. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 192-248 т. 1, 1-46 т. 2).
11.11.2025 року представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О.В. звернувся до суду з відповіддю на відзив. В обґрунтування зазначив, що при заповненні заявки на кредит відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV456MM направлено відповідачці 14.02.2021 о 19:34:15 год. на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 14.02.2021 о 19:34:41. Відповідачка не довела, що телефонний номер НОМЕР_2 їй не належить. Позиція відповідачки щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Окрім того, відповідачка неправильно трактувала положення договору факторингу та дійшла хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід'ємною частиною договору факторингу. З огляду на викладене, просить суд стягнути заборгованість з відповідачки у повному обсязі (а.с. 47-60 т. 2).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02.09.2025року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 173 т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20.10.2025 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 181 т. 1).
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, одночасно з позовом звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Барицький П.В. надали пояснення аналогічні викладеному у відзиві та просили у позові відмовити.
Суд, заслухавши відповідачку та її представника, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, дійшов до такого висновку.
В матеріалах справи міститься кредитний договір № 503795322 від 14.02.2021 року, сторонами якого вказано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 55-59 т. 1).
Кредитний договір № 503795322 від 14.02.2021 року підписаний позичальником електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV456ММ.
Зокрема, 14.02.2021 о 19:34:15 год. позичальник ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (а.с. 73 т. 1).
Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику (а.с. 62-72 т. 1).
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає позичальнику у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. строком на 8 (вісім) днів зі сплатою процентів 1,70 % за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
Згідно із п. 1.4. та 1.5. кредитного договору № 503795322 від 14.02.2021 на період строку, визначеного п. 1.2 8 (вісім) днів від дати отримання кредиту позичальником) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 620,50 відсотків річних, що становить 1,70 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.
Крім того, основні умови кредитного договору узгоджено сторонами кредитного договору у Паспорті споживчого кредиту (а.с. 53-54 т. 1).
В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.02.2021 року, позичальником вказано номер банківської картки № НОМЕР_1 , на яку слід перерахувати кредитні кошти (а.с. 61 т. 1).
14.02.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 суму кредиту у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9f0b79dc-4b8b-4d78-aa01-980af5e5ff57 від 14.02.2021 року (а.с. 90 т. 1).
Факт перерахування позичальнику кредитних коштів також підтверджується Довідкою АТ КБ «Приватбанк» № 11_1/2024 від 16.12.2024 року (а.с. 91-92 т. 1).
Разом з тим, з листа-відповіді АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» № 08-1/17/2281-БТ від 24.12.2025 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 не є клієнтом банку. Крім того, банк зазначив, що платіж від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у розмірі 7 000,00 грн. було здійснено на банківську карту № НОМЕР_1 , яка емітована в Банку на іншу особу (а.с. 87 т. 2).
У 2021 році відповідачка ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Бахмутського районного відділу НП в Донецькій області із заявами про вчинення відносно неї кримінальних правопорушень, а саме те, що невідомі особи, використовуючи її персональні дані, від її імені беруть кредити (а.с. 6-8, 9-10, 15-16 т. 2).
24.02.2021 року за заявою відповідачки ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021053150000125 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка) (а.с. 19 т. 2).
Як вбачається з обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у невстановлений період часу невстановлена особа, невстановленим шляхом заволоділа грошовими коштами, належними заявниці, спричинивши останній матеріальні збитки, сума яких встановлюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частини третя та п'ята статті 203 ЦК України передбачають, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За положеннями статті 12 згаданого закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
При вирішенні даної справи судом також враховується Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, відповідно до якої до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський Суд з прав людини у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", п.53 рішення від 20 вересня 2012 року у справі "Федорченко та Лозенко проти України" зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Тобто, розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до норм закріплених уст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідачки (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом.
Крім того, позивачем не доведено вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню її персональних даних, номера телефону або ж іншої інформації, яка б дала змогу укласти від її імені (замість неї) кредитного договору з позивачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
У порядку ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, стст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.М. Осіпенко