Справа № 712/13750/25
Провадження №1-кп/712/465/26
24 березня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі колегії:
головуючий ОСОБА_1
судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 301-1 КК України,
В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . Своє клопотання обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Захисник в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід ОСОБА_6 на більш м'який, а саме цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_6 має незадовільний стан здоров'я та йому необхідно проходити реабілітацію.
ОСОБА_6 підтримав думку захисника, повідомив, що в слідчому ізоляторі не може отримати належну медичну допомогу, а тому просив змінити запобіжний захід на більш м'який, цілодобовий домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, вважає наступне.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.02.2026 ОСОБА_6 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.04.2026 включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За змістом положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, та з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченнях, що містять ознаки небезпечного характеру, оскільки можуть завдати реальної та значної шкоди обороноздатності України, що може призвести до тяжких наслідків, зокрема зруйнування чи пошкодження військових об'єктів та об'єктів інфраструктури, суд приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: це переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, які на даний час не допитані, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В силу ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Оцінюючи доводи захисника щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на домашній арешт, які посилалися на ті обставини, що ризики на теперішній час відсутні, оскільки обвинувачений раніше не судимий та має тісні соціальні зв'язки, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною захисту запобіжний захід є співмірним з інкримінованим вказаній обвинуваченому кримінальним правопорушенням, тяжкістю висунутого йому обвинувачення, оскільки ураховуючи існування станом на теперішній час умов воєнного стану та триваючу збройну агресію рф проти України, в контексті наведених вище приписів ч.6 ст.176 КПК України, застосування стосовно вказаної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою являється законним і обґрунтованим.
Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із аналізу визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його характеру, суспільної небезпечності і наслідків кримінально-протиправного діяння, а також зважаючи на характеризуючи особу підсудного дані, колегія суддів доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м'яких запобіжних заходів до зазначеного обвинуваченого не зможе забезпечити належне виконання нею процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 109-114-2 КК України.
Таким чином ризики, які слугували підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без внесення застави не відпали, а можливість застосування альтернативних запобіжних заходів обвинуваченому не змозі гарантувати його належну поведінку.
Судом встановлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися, що дає суду підстави вважати, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України в судовому засіданні не встановлено, як і не надано доказів щодо неможливого перебування в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», у зв'язку з незадовільним станом здоров'я.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) днів, без застосування застави, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.183 КПК України
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 22.05.2026 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 діб.
Повний текст ухвали оголошений 25.03.2026 о 12:30 годин.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3