Справа № 569/26011/25
1-кс/569/2034/26
09 березня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання cтаршого слідчого слідчого відділу Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , (далі - слідчий), погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12025181010002284 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (далі - це ж кримінальне провадження) про арешт майна , -
Старший слідчий слідчого відділу Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно.
В обґрунтування клопотання зазначає, що матеріали кримінального провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181010002284 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Короткий виклад обставин кримінального правопорушення: 21.11.2025 до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшла письмова заява ОСОБА_5 , в якій остання вказала, що 31.10.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, із залученням інших осіб, з метою подальшого незаконного заволодіння майном ТОВ «МІУРА», в порушення Порядку проведення загальних зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю, перебуваючи в м. Рівне провели загальні збори та склали завідомо підроблений документ - протокол учасників ТОВ «МІУРА» № 01.31.25, на підставі яких було внесено зміни в установчі документа вказаної юридичної особи.
В подальшому, 13.11.2025 ОСОБА_6 вийшла із складу учасників ТОВ «МІУРА», та отримала у власність від даного Товариства як частку свого статутного капіталу майно - будівлю готелю «Україна», що розташоване за адресою: м. Рівне вул. Соборна, 112, яку 17.11.2025 відчужила (подарувала) для ОСОБА_7 .
Внаслідок вказаних шахрайських дій, іншим учасникам ТОВ «МІУРА», а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_8 завдано майнової шкоди у великих розмірах.
В ході допиту потерпілої ОСОБА_5 вказала, що вона є учасником ТОВ «СКАРБ» з часткою 20 %, а також опосередковано учасником ТОВ «МІУРА». За її словами, 31.10.2025 жодні збори учасників ТОВ «СКАРБ» чи ТОВ «МІУРА» не проводились, про їх проведення вона не повідомлялась і участі в них не брала. Так само збори не відбувались за участю іншого співзасновника ОСОБА_8 , а директор ОСОБА_9 про них не знав.
ОСОБА_10 зазначила, що протоколи зборів, на підставі яких було змінено керівників товариств на ОСОБА_7 , є підробленими, а самі зміни були здійснені незаконно. Вона стверджує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, без відома інших учасників та користуючись їх відсутністю в Україні, організували фіктивні рішення зборів та провели незаконне відчуження основного активу - будівлі готелю «Україна», що належала ТОВ «МІУРА».
ОСОБА_6 , вийшла зі складу учасників ТОВ «МІУРА» без необхідної згоди іншого учасника - ТОВ «СКАРБ», після чого отримала у власність будівлю готелю, подарувала її своїй доньці ОСОБА_7 , а остання передала її в іпотеку за сумнівним договором позики. Крім того, після зміни керівництва ОСОБА_7 дистанційно керує товариствами, вивезла частину документації та оргтехніку. ОСОБА_5 вважає дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шахрайськими та спрямованими на незаконне заволодіння майном товариств, що завдало їй та ОСОБА_8 значної майнової шкоди.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, наявні у кримінальному провадженні дані свідчать про те, що будівля готелю «Україна», загальною площею 4656,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 112-А, вибула з володіння ТОВ «МІУРА» поза волею його учасників та законного керівника, на підставі документів, що мають ознаки підроблених, та правочинів, які мають ознаки фіктивності та укладені в умовах очевидного конфлікту інтересів. Фактична передача корпоративного майна у власність ОСОБА_7 , а в подальшому його обтяження за договором іпотеки перед третьою особою, за відсутності волевиявлення законних учасників товариства, створює реальні ризики подальшого відчуження, перереєстрації, обтяження або приховування вказаного об'єкта нерухомості, що унеможливить його повернення у власність товариства та забезпечення відшкодування завданої шкоди.
Вказані покази підтверджуються покази допитатного свідка ОСОБА_9 , а також документами вилученими під час тимчасових доступів до речей та документів у приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_11 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 .
Постановою слідчого будівля готелю «Україна», що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 112-А, визнана речовим доказом.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 4 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Речі, які підлягають арешту: будівля готелю «Україна», загальною площею 4656,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити.
Згідно ч.2 ст.172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. ч.2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Як встановлено судом, що постановою слідчого будівля готелю «Україна», що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 112-А, визнана речовим доказом.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 4 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Речі, які підлягають арешту: будівля готелю «Україна», загальною площею 4656,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 112-А, яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .
Частиною 10 статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно згідно ч. 12 ст. 170 КПК України заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Враховуючи викладене, на даний час виникла необхідність у накладенні арешту на будівлю готелю «Україна», що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 112-А, оскільки такий захід обумовлений наявною загрозою втрати, знищення або зміни стану речового доказу, а також ризиком подальшого незаконного розпорядження майном, що унеможливить відновлення порушених прав власників часток та інтересів як ТОВ «МІУРА» і ТОВ «СКАРБ», так і інших фізичних осіб та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні. Арешт спрямований виключно на збереження речового доказу і запобігання будь-яким діям щодо відчуження чи розпорядження зазначеним майном, а також укладати будь-які цивільно-правові чи господарські правочини щодо нього, оскільки його незастосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення чи передачі майна або інших наслідків, що здатні перешкодити повному, всебічному й об'єктивному досудовому розслідуванню.
Вказаний арешт майна є необхідним та пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження, відповідає тяжкості вчиненного кримінального правопорушення та завданим матеріальним збиткам.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України та вищевикладене, є необхідним накласти арешт майно, вилучене за вищевказаних обставин, оскільки наявні достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям встановленим ст. 98 КПК України, а незастосування арешту може призвести до втрати чи його пошкодження.
Керуючись ст. 170, 171,175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задоволити.
Накласти арешт на будівлю готелю «Україна», загальною площею 4656,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 ( НОМЕР_1 ), із забороною будь кому розпоряджатись вказаним майном (продавати, дарувати, міняти, передавати в іпотеку, вносити до статутного капіталу, укладати інші правочини, та вичняти інші дії, що змінюють власника або створюють обтяження), з метою збереження речових доказів, оскільки невжиття вказаного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженнюівненс
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя Рівненського міського суду ОСОБА_13