Справа № 564/4761/25
23 березня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Комарівка Костопілььского району Рівненської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, із середньою освітою, розлученої, на утриманні має п'ятеро дітей, раніше несудої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України ,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_3
ОСОБА_3 , 04 жовтня 2025 року, близько 18 год., перебуваючи у приміщенні спільного коридору житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , поблизу вхідних дверей приміщення житлової квартири АДРЕСА_4 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, реалізуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров'ю потерпілої та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході словесного конфлікту, кулаками обох рук, нанесла не менше чотирьох ударів в область голови ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, потерпілій спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців чола зліва, повік лівого ока з поширенням на вилицю, правого ліктя та правої гомілки, поверхневої рани чола зліва, саден чола, закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеню з наявністю геморагічних нашарувань стовбура головного мозку із загальною мозковою симптоматикою, вираженим цефалгічним, помірним вестибуло-атактичним та астено-невротичним синдромами, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Тобто, своїми умисними діями, які виразились в заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України.
судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 частково визнала вину у пред'явленому обвинуваченні: вона визнає, що завдала потерпілій лише два удари рукою, жалкує про вчинене та запевнила суд, що подібне більше не повториться.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення та зазначила, що 04.10.2025 близько 18 години, через шум, який лунав із приміщення квартири, де проживала ОСОБА_3 , вона вирішила звернутися до останньої з проханням поводитися тихіше.
Двері до спільного коридору (блоку), де розміщена квартира обвинуваченої, їй відчинив сусід ОСОБА_6 . Вона підійшла до дверей квартири АДРЕСА_4 , постукала, і через декілька хвилин вийшла ОСОБА_3 , якій вона зробила зауваження з приводу шуму та додала, що в разі подальшого порушення буде телефонувати на лінію «102», на що остання відповіла: «Ну то дзвони!».
Коли вона дістала свій телефон і мала намір зателефонувати до поліції, ОСОБА_3 замахнулася та почала наносити удари кулаками обох рук по обличчю та голові - близько восьми ударів. Унаслідок цього вона втратила рівновагу, впала на підлогу коридору та відчула сильний біль і запаморочення.
Далі з приміщення спільної кухні вийшов ОСОБА_7 , а з приміщення вбиральні - його дружина ОСОБА_8 , які викликали швидку допомогу та поліцію. Швидка допомога доставила її до лікарні, де їй надали першу медичну допомогу, а 06.10.2025 року її повторно госпіталізували до лікарні, де вона перебувала до 16.10.2025.
Крім того, їй довелося проходити різні обстеження (зокрема МРТ). Вона також повідомила суду, що на один місяць була повністю вибита з нормального життя: не могла працювати, співати, спілкуватися з дітьми; головний біль не минає й дотепер, постійно турбує серце.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що у жовтні 2025 року він відкривав двері до загального коридору сусідці ОСОБА_5 , яка після цього попрямувала до квартири АДРЕСА_4 , де на той час проживала ОСОБА_3 , а він зайшов до приміщення спільної кухні.
Згодом, коли він вийшов у коридор, то побачив ОСОБА_5 з кров'ю на обличчі, надав їй рушник, щоб вона могла витертися. При цьому кров була також на голові потерпілої та на підлозі коридору. Самого моменту конфлікту він не бачив. Його дружина викликала швидку медичну допомогу та поліцію.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що потерпілу ОСОБА_5 знає як сусідку, оскільки вони проживають в одному будинку, але на різних поверхах. Обвинувачена ОСОБА_3 раніше проживала по сусідству у квартирі АДРЕСА_4 , тоді як вона разом із чоловіком проживає у квартирі АДРЕСА_5 .
04 жовтня 2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник конфлікт, якого свідок особисто не бачила. За її словами, потерпіла просила викликати поліцію. Вона бачила у потерпілої на лобі синець та кров.
Крім того, свідок зазначила, що біля дверей квартири, де проживала ОСОБА_3 , вона бачила жмут волосся, однак їй невідомо, кому саме воно належало.
Також вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення доводиться дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04 жовтня 2025 року;
- висновком експерта судово-медичної експертизи № 171, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлено синці в ділянці чола зліва, повік лівого ока з поширенням на вилицю, правого ліктя та правої гомілки, поверхневу рану чола зліва, садна чола, а також закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку легкого ступеня з наявністю геморагічних нашарувань стовбура головного мозку із загальномозковою симптоматикою, вираженим цефалгічним, помірним вестибуло-атактичним та астено-невротичним синдромами, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- протоколом слідчого експерименту від 13 листопада 2025 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_5 , під час якого остання детально відтворила події 04.10.2025 та вказала, яким чином обвинувачена наносила їй удари кулаками обох рук;
- висновком експерта додаткової судово-медичної експертизи № 210, згідно з яким виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вона посилалася під час допиту (протокол від 22.10.2025) та під час проведення слідчого експерименту від 13.11.2025, а саме внаслідок нанесення ударів кулаками.
Вказані докази є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності повною мірою доводять вину обвинуваченого.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 , 04.10.2025 близько 18:00 год., спричинила потерпілій ОСОБА_5 умисне легке тілесне ушкодження та дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України доведена повністю та кваліфікація її дій за ч.2 ст.125 КК України правильна.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно до ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обставин, які пом'якшують обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, відповідно до ст.66 КК України, є часткове визнання вини .
Обставина, які обтяжує обвинуваченому покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Щодо особи обвинуваченої суд враховує, що вона на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг на її поведінку не надходило, на її утриманні перебуває п'ятеро малолітніх дітей.
Частина перша статті 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу, громадських робіт та виправних робіт.
На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання - законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також вимог ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання є недостатнім для виправлення особи та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченої, наявності обставини, що пом'якшує покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, є достатнім для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, відповідає її особі та забезпечує досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов в межах кримінального провадження потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченої не пред'являвся.
Щодо цивільного позову прокурора, то суд дійшов таких висновків.
За приписами ст.ст.23-24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви у порядку цивільного судочинства надається, з-поміж іншого, керівникам оружних прокуратур. Прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В силу приписів ст.1206 ЦК України, особа, котра вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
Як роз'яснено пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995року № 7 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.
Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Враховуючи причинний зв'язок між протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_3 (цивільного відповідача) та перебуванням потерпілої ОСОБА_5 на лікуванні у КНП ""Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Костопільської міської ради, що підтверджується матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 зобов'язана відшкодувати понесені зазначеним закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілої в сумі 12 426,60 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в інтересах держави підлягають до задоволення у повному обсязі.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 373-375 КПК України, ст.ст.50, 65, 66, 67, ч.1 ст.125 КК України, суд-
Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (шістсот вісімдесят) грн.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувались.
Цивільний позов прокурора поданий в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 12 426 (дванадцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 60 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_5 , понесених КНП «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Костопільської міської ради, на користь держави в особі Національної служби здоров'я України, які перерахувати в дохід Державного бюджету України на реквізити: Отримувач: ГУК у м.Києві/Шевченківський р-н/24060300; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України; Рахунок UA978999980313080115000026011.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1