Справа № 550/154/26
Провадження № 3/550/117/26
24 березня 2026 року селище Чутове
Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Михайлюк О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від СПД № 2 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 05.02.2026 (серії ВАД № 397438), 05.02.2026 року близько 18:03 год., гр. ОСОБА_1 за місцем мешкання неналежно виконувала свої батьківські обов'язки відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не забезпечила виховання, поваги до прав та свобод інших людей, не піклується про духовний та моральний розвиток, в наслідок чого остання втекла з дому, чим порушила ст. 150 Сімейного Кодексу України, ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», тим самим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 24.03.2026 не з'явилася, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя зазначає наступне.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції Україниі законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
З суб'єктивної сторони за формою вини адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, може вчинятися як умисно, так і через необережність у виді недбалості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події і складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених суддею доказів, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 05.02.2026 року серії ВАД №397438, поясненнями ОСОБА_2 та особистими поясненнями ОСОБА_1 , рапортом працівників поліції, довідкою про те, що ОСОБА_1 не притягалася до адміністративної відповідальності.
Згідно наявного в матеріалах справи рапорту 05.02.2026 о 18:03 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05.02.2026 о 17:59 за адресою: Полтавський район, с-ще. Скороходове, вулиця Весняна, буд. 44 близько 15 хв. Тому донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 пішла з дому, зі слів матері поїхала електричкою Огульці-Полтава, направилась до м.Полтава, куди саме невідомо. Опис: зріст 160-170 см., худощавої тіло будови, волосся довге-темне, очі карі-голубі, родимка на шиї, одягнена куртка-коротка чорна. Раніше не зникала. На уточнюючі запитання чіткої відповіді не надала. Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 05.02.2026 року зранку у неї виник конфлікт з матір'ю, з приводу того що ОСОБА_2 відмовила у прибиранні кімнати та будинку, о 16:00 год. сказала матері, що їду в м. Полтава для проведення дозвілля зі своїми подругами які разом з нею навчаються. Близько 17:20 год. зателефонувала мати ОСОБА_1 , якій донька повідомила, що стоїть на станції Скороходове чекаючи поїзд та збирається їхати у м. Полтава. На прохання матері у поверненні додому відмовилася.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 вбачається 05.02.2026 року близько 12:00 год. пішла придбала пиво об'ємом 2,25 л. у місцевому магазині та випила, потім пішла спати, близько 16:00 год. прокинулась. О 17:00 год. доньки ОСОБА_2 вдома не було, зателефонувавши доньці, остання повідомила, що знаходиться на станції Скороходове та їде у м. Полтаву до своїх подруг. На передодні виник конфлікт на побутовому підґрунті. В подальшому ОСОБА_1 зателефонувала до працівників поліції та повідомила про дану подію.
Таким чином, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, яка виразилася у недбалому ставленні до виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини ОСОБА_2 , є доведеною повністю.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи вищезазначене, з урахуванням особи правопорушниці і суспільної небезпеки скоєного, характеру вчиненого адміністративного правопорушення, ступеня вини особи, вважаю за необхідне, з метою виховання останньої та запобігання вчинення нею нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді попередження.
Згідно положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 184, 283, 284 КУпАП
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, і застосувати до неї стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 грн 60 коп судового збору (рахунок: UA908999980313111256000026001, одержувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.І.Михайлюк