Справа № 542/292/26
Провадження № 3/542/117/26
Іменем України
25 березня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.
розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 статті 126 КпАП України, -
У провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебуває на розгляді адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 2 статті 126 КУпАП України.
Встановлено, що 13.02.2026 о 22:19 год в с. Руденківка по вул. Центральній Полтавського району Полтавської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про день, час та місце розгляду справи належним чином за адресою: АДРЕСА_1 , - адреса, яку ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції та яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказана адреса є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .
При цьому, ОСОБА_1 причини неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надавав.
Таким чином, ОСОБА_1 не вжив заходів для явки до суду, не повідомив суду іншої адреси, не подав письмових заперечень проти протоколу, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.
Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Указане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, суд вважає релевантним також посилання на постанову від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21), у якій Верховний Суд (далі ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП) визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов'язковою.
Суд, оцінивши дані протоколу про адміністративне правопорушення, додані до нього докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступних висновків.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до абзацу 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до п. 2.1 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП виражається у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
На переконання суду, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю наявних доказів, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590796 від 13 лютого 2026 року, складеному за ч. 2 ст. 126 КпАП України, згідно з яким 13.02.2026 о 22:19 год в с. Руденківка по вул. Центральній Полтавського району Полтавської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху;
- довідкою інспектора СІП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 16.02.2026, згідно з якою за відомостями ГСЦ у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія (а.с.5).
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Досліджені судом докази є належними, допустимими, узгоджуються між собою та у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях громадянина ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 126 КУпАП- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною 1 статті 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо накладення стягнення, керуючись положенням вказаної норми, адміністративне стягнення має бути накладено в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, згідно зі ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 13 КУпАП визначено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, ст. 139, ч. 3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років може бути застосовано такі заходи впливу як: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
При застосуванні заходу впливу, суддя враховує особу правопорушника, його вік та вважає можливим застосувати до нього попередження, що буде сприяти виховному впливу на цю особу.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями у розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку. Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 24-1, частиною 2 статті 126, ст. 285 КУпАП, суд, -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України та застосувати до нього захід впливу у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, через Новосанжарський районний суд Полтавської області.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.