Справа № 539/221/26
Провадження № 1-кп/539/168/2026
24.03.2026
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни Полтавської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,-
На розгляді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області знаходиться зазначене кримінальне провадження. Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , при постановленні ухвали про продовження такого запобіжного заходу визначити заставу у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування клопотання послався на те, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики обґрунтовано не дають підстав застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 .
Захисник обвинуваченого просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що сторона обвинувачення посилається на ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Проте, одні з цих ризиків перебільшені, а інші взагалі відсутні. Переховуватись від суду обвинувачений не буде. В Україні введено воєнний стан, тому обвинувачений перетнути кордон України не зможе, паспорту, який дає право виїзду за кордон, він не отримував, по всій країні діє комендантська година, знаходяться блокпости. Обвинувачений в розшук не оголошувався, приводів до нього не застосовувалось, має постійне місце проживання, де проживає останні 11 років. Через це посилання прокурора на наявність ризику переховування від суду у зв'язку з усвідомленням можливої втрати свободи на тривалий строк є необґрунтованим. Зі свідками, які допитані органом досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність, обвинувачений стосовно їх показань не спілкується і спілкуватись не планує, впливу на них ніякого не має і не мав, що підтверджується відсутністю застосування до них заходів безпеки, передбачених нормами КПК України, і як наслідок, відсутністю заяв у поліції свідків про вплив на них обвинуваченим. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, де заявник є залегендованою особою, який в подальшому буде допитаний судом як свідок. Вчиняти інше кримінальне правопорушення обвинувачений наміру не має, і протилежному немає жодних доказів. Твердження прокурора, що ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність є необґрунтованими і тільки припущенням сторони обвинувачення. Перешкоджати кримінальному провадженню наміру не має. Свої процесуальні обов'язки ОСОБА_4 виконував і буде виконувати належним чином. Обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але запобіжних заходів в тих кримінальних провадженнях він не порушував, і протилежному доказів немає. Обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, а саме: матір, трьох рідних братів, співмешканку, яка має вади зору і фактично перебуває на утриманні обвинуваченого, має постійне місце проживання, до затримання працював за цивільно-правовими угодами. Даних щодо негативних характеристик чи порушення режиму обвинуваченим під час перебування останнього в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» немає. Обвинувачений перебуває на програмі наркозалежних, має ряд захворювань, потребує нагляду профільних лікарів, перебуває на відповідному обліку та отримує терапію. Сама по собі тяжкість вчинення кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою. Розмір застави в максимальному розмірі, зазначений в клопотанні сторони обвинувачення, є непомірним для обвинуваченого, оскільки він працював за цивільно - правовими угодами, стабільного доходу не мав. Мати обвинуваченого пенсійного віку, не працює, батько розлучився з матір'ю обвинуваченого, коли останньому було п'ять років, з того часу стосунків не підтримував, зі слів матері обвинуваченого помер. Через це обвинувачений і його близькі родичі не можуть внести таку заставу. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби за адресою: АДРЕСА_1 . Якщо суд задовольнить клопотання сторони обвинувачення, просив обрати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде посильний для внесення родичами обвинуваченого.
Обвинувачений підтримав зазначене його захисником.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку захисника, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.01.2026 було продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів; залишено раніше визначену разом з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує наступне.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307, які є тяжкими злочинами.
Судом при продовжені ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що на час розгляду цього клопотання встановлені раніше судом ризики: переховуватися від суду (з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми та від шести до десяти років з конфіскацією майна; відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків (неодружений, не має неповнолітніх дітей, інших осіб, які перебувають на його утриманні, офіційно непрацевлашований)); незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які не допитані в ході судового розгляду; вчинення іншого кримінального правопорушення ( ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох умисних тяжких кримінальних правопорушень у період іспитового строку встановленого вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 12.12.2024) не зменшилися і наразі продовжують існувати.
Посилання захисника на те, що обвинувачений має матір, братів, співмешканку, постійне місце проживання, працював за цивільно-правовими угодами не свідчить про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків та не є підставою для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який, оскільки не означає відсутності вищевказаних ризиків щодо поведінки обвинуваченого.
Заперечуючи проти клопотання прокурора, захисник послався на те, що переховуватись від суду обвинувачений не буде. Оскільки в Україні введено воєнний стан, тому обвинувачений перетнути кордон України не зможе, паспорту, який дає право виїзду за кордон, він не отримував. Обвинувачений в розшук не оголошувався, приводів до нього не застосовувалось. Зі свідками, які допитані органом досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність, обвинувачений стосовно їх показань не спілкується і спілкуватись не планує, впливу на них ніякого не має і не мав. Вчиняти інше кримінальне правопорушення обвинувачений наміру не має, і протилежному немає жодних доказів.
Суд зазначає, що такі доводи захисника не спростовують існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, на теперішній час. Заперечуючи проти клопотання прокурора, сторона захисту також послалась на те, що обвинувачений перебуває на програмі наркозалежних, має ряд захворювань, потребує нагляду профільних лікарів, перебуває на відповідному обліку та отримує терапію. Доказів тому, що стан здоров'я ОСОБА_4 на даний час є таким, який унеможливлює його перебування під вартою, як і тому, що обвинуваченому, який утримується в слідчому ізоляторі, не надається належне лікування, стороною захисту суду не надано.
Враховуючи встановлені обставини суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд також вважає за необхідне залишити раніше визначену у відповідності до ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України (з урахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, особи ОСОБА_4 , який раніше судимий та обвинувачується у вчиненні нових злочинів в період іспитового строку, та ризиків, передбачених ст.177 КПК України) разом з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою заставу, не вбачаючи підстав для її скасування чи зміни розміру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.183,194, 197, 331, 369-372 КПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме з 24.03.2026 по 22.05.2026 включно. Залишити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена у національній грошовій одиниці як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це прокурора та/або суд. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: - прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора, суду; - повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні. Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі невиконання вищеперелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим - з моменту вручення. Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, а також направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23». Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 26.03.2026 о 08 годині 45 хвилин.
Суддя ОСОБА_1