Рішення від 25.03.2026 по справі 533/1143/25

Справа № 533/1143/25

Провадження № 2/533/117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості у розмірі 52582,16 гривень, яка складається зі: заборгованості за основним боргом - 13587,29 грн; процентів за користування кредитом - 25271,82 грн; заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 41 календарний день, - 5570,67 грн, та штрафні санкції - 8152,38 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. Розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач просив витребувати від Акціонерного банку «Укргазбанк» інформацію.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 25 березня 2026 року (а.с. 101-103).

Цією ж ухвалою суду клопотання позивача задоволено та витребувано від АТ «Укргазбанк» інформацію.

17 січня 2026 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (а.с.111-130).

20 січня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.131-186).

24 січня 2026 року від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.189-199).

09 лютого 2026 року від АТ «Укргазбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 199-202).

У судове засідання 25.03.2026 представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явився. У позовній заяві та відповіді на відзив просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного рішення не заперечували.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Позиція позивача (а.с. 2-13, 131-138)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісним кредитором) та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4969182 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Сторони погодили умови договору, відповідно до яких: сума кредиту - 19000,00 грн; строк кредиту - 360 днів з 15.09.2024 по 10.09.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання перед відповідачкою виконало та надало їй кредит у сумі 19000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Кредитний договір, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.

У період з 15.09.2024 по 31.07.2025 відповідачкою здійснено оплати на рахунок первісного кредитора у розмірі 16920,93 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту у розмірі 5412,71 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 11508,22 грн.

Сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.

31.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» належні права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» прийняло належні первісному кредитору права вимоги до боржників.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 4969182 від 15.09.2024. Загальна сума заборгованості склала 47011,49 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 13587,29 грн, заборгованості за процентами - 25271,82 грн, штрафні санкції - 8152,38 грн.

Відповідно до умов договору строк кредиту 360 днів: з 15.09.2024 по 10.09.2025.

Станом на дату укладання договору факторингу строк дії договору № 4969182 не закінчився, а тому у межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 по 10.09.2025 (41 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5570,67 грн.

Позивач зазначав, що нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Відповідачка не виконала своїх зобов'язань за договором.

Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до позивача відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки первісного кредитора, ані на рахунки позивача.

Не погодившись з аргументами відповідачки, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив наполягав, що у період з 15.09.2024 по 31.07.2025 відповідачкою здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 16920,93 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 5412,71 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 11508,22 грн.

Звертав увагу суду, що сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на статтю 124 Конституції України, статті 84, 203, 205, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 534, 536, 610, 612, 625, 628, 631, 639, 1046, 1048, 1049, 1054-1055, 1077, 1078, 1080, 1082 ЦК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», рішення судів апеляційної інстанції та правові висновки Верховного Суду України у справі№ 234/7160/20 (постанова від 28 квітня 2021 року), у справі № 234/8084/20 (постанова від 01 листопада 2021 року), у справі № 910/1238/17 (постанова від 23 травня 2018 року), у справі № 444/9519/12 (постанова від 28 березня 2018 року), у справі № 561/77/19 (постанова від 16 грудня 2020 року), у справі №732/670/19 (постанова від 09 вересня 2020 року), у справі № 404/502/18 (постанова від 23 березня 2020 року), у справі № 127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року), у справі № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року), у справі № 922/51/20(постанова від 29 січня 2021 року), у справі № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у справі № 910/1238/17 (постанова від 23 травня 2018 року), у справі № 278/1679/13-ц (постанова від 06 лютого 2018 року), у справі № 361/2105/16-ц (постанова від 06 лютого 2019 року).

Позиція відповідача (а.с.111-117, 189-192)

Не погодившись з позовними вимогами позивача відповідачка ОСОБА_1 направила відзив на позовну заяву, в якому просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з неї на користь позивача: суму основного боргу у розмірі 13443,15 грн; суму нарахованих, але не сплачених процентів, у розмірі 4032,95 грн та суму судових витрат у розмірі пропорційному до задоволених вимог. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - відмовити.

Відповідачка вважала вимоги позивача необґрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають ані фактичним обставинам справи, ані вимогам матеріального права з таких підстав:

1)розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є недостовірним, оскільки ґрунтується на неповному та вибірковому врахуванні платежів, фактично здійснених відповідачкою. Документально підтверджено, що відповідачкою у період з 15.09.2024 по 31.07.2024 було сплачено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суму у розмірі 17163,46 грн, тоді як позивач безпідставно зменшив у поданому розрахунку суму здійснених оплат до 16920,93 грн, що призвело до штучного завищення залишку тіла кредиту та подальших процентних нарахувань;

2)право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припинилося з моменту направлення первісним кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту від 27.01.2025 та початку нарахування штрафних санкцій з 28.01.2025. Із цього моменту користування кредитними коштами набуло статусу неправомірного, а отже подальше нарахування процентів за «користування кредитом» є неправомірним, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду та відповідає принципу добросовісності. Таким чином, правомірний період нарахування процентів обмежується періодом з 15.09.2024 по 27.01.2025 включно;

3)здійснений відповідачкою контррозрахунок, який враховує всі фактичні платежі та правомірний період нарахування процентів, свідчить, що: залишок тіла кредиту станом на 27.01.2025 становить 13443,15 грн, а не 13587,29 грн, як зазначає позивач; сума нарахованих, але не сплачених процентів за період з 15.09.2024 по 27.01.2025 становить 4032,95 грн, а не 30842,49 грн, як вимагає стягнути позивач; загальний розмір правомірної заборгованості (тіло кредиту + проценти) становить 17476,10 грн;

4)вимога позивача про стягнення штрафу у сумі 8152,38 грн є протиправною, оскільки нарахування штрафних санкцій відбулося у період дії воєнного стану. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» відповідачка звільнена від відповідальності у вигляді штрафу, пені, неустойки та інших санкцій за прострочення виконання зобов'язань. Такі суми підлягають обов'язковому списанню кредитодавцем і не можуть бути предметом судового стягнення;

5)заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, що становить 19,02 % від ціни позову, є явно непропорційними предмету спору, не підтверджують ані реальності, ані необхідності, ані розумності витрат, не відповідають складності справи та фактичному обсягу виконаних робіт. З огляду на це, обґрунтованим та співмірним є їх зменшення до 2000,00 грн.

Отже, на думку відповідачки, заявлена позивачем загальна сума позову у розмірі 52582,16 грн є штучно та необґрунтовано завищеною більш ніж утричі порівняно з реальним та правомірним розміром грошових зобов'язань відповідачки, який становить 17476,10 грн, що суперечить принципам законності, справедливості та добросовісності цивільних правовідносин. З урахуванням наведеного та фактичних обставин справи, у відповідності до здійсненого відповідачкою контррозрахунку, до можливого стягнення з відповідачки може підлягати сума заборгованості, яка складається з основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 13443,15 грн та нарахованих, але не сплачених процентів у розмірі 4032,95 грн. Загальний розмір заборгованості, яка визнається відповідачкою та підтверджена належним чином становить 17476,10 грн. Усі інші складові заявлених позовних вимог, зокрема проценти, нараховані після 27.01.2025 року у сумі 26809,54 грн та штраф у розмірі 8152,38 грн, є незаконними, безпідставними та такими, що не можуть підлягати задоволенню

У запереченні на відповідь на відзив відповідачка зазначила, що відповідь позивача на відзив не містить спростування жодного з істотних доводів відповідачки. Позивач фактично вдався до процесуального дублювання первісної позовної заяви, проігнорувавши:

1) надані відповідачкою квитанції/виписки та здійснений контррозрахунок, що свідчить про недостовірність заявленої позивачем суми основного боргу та похідних нарахувань;

2) факт припинення нарахування відсотків після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту (27.01.2025), що підтверджується наданими до відзиву доказами та узгоджується сталою практикою Великої Палати Верховного Суду;

3) імперативну заборону на стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України);

4) вимоги співмірності та розумності при заявлені витрат на правничу допомогу.

Така позиція позивача свідчить про намагання стягнути кошти, розмір яких не ґрунтується на законі та фактичних обставинах справи, що є неприпустимим у демократичному суспільстві та суперечить засадам цивільного судочинства.

При обґрунтуванні заперечень на позовні вимоги відповідачка посилалась на статті 524, 625, 1048, 1050 та пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статті 76-79, 82, 180 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період дії воєнного часу», та правові висновки Верховного Суду у справі № 910/10156/17 (постанова від 10 квітня 2018 року), у справі № 910/4518/16 (постанова від 05 квітня 2023 року), у справі № 758/5318/23 (постанова від 06 травня 2025 року), у справі № 464/2647/22 (постанова від 06 травня 2025 року), у справі № 444/9519/12 (постанова від 28 березня 2018 року), у справі № 310/11534/13-ц (постанова від 04 липня 2018 року).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

15.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (за договором - товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - клієнт) було укладено договір № 4969182 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - кредитний договір або договір кредиту), який було підписано електронним підписом клієнта (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 1.1, 9.3, 9.7.1 кредитного договору (а.с. 17-28).

Кредитний договір містить такі терміни та визначення, що використовуються у договорі:

- Інформаційно-комунікаційна система товариства (ІКС товариства) - програмний комплекс, який включає вебсайт, облікову та реєструючу систему товариства та використовується товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення договорів про надання кредитів фізичним особам (клієнту), доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7»;.

- Особистий кабінет - захищена частина вебсайту, яка доступна клієнту для входу через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7» після його ідентифікації в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та/або за допомогою паролю до особистого кабінету, в якій клієнт має можливість надати товариству свої ідентифікаційні/персональні дані/доступ до ідентифікаційних/персональних даних, укладати з товариством кредитні правочини, отримувати інформацію та документи, пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, інше), здійснювати дії щодо ініціювання продовження строку кредитування, укладання правочинів про продовження строку кредитування.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 19000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Згідно з п. 1.4 тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного у п. 1.3 цього договору (п. 1.4.1).

Відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору знижена процентна ставка становить 0,30 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 14.10.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою…

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 кредитного договору).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 15.09.2024 або 16.09.2024…

У відповідності до п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 договору.

Пунктом 4.4 кредитного договору встановлено, що у разі затримання клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо повернення (виплата) частини кредиту передбачена графіком платежів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі.

Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу клієнта, зазначену в договорі (або окремо надану клієнтом товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контакті дані клієнта, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені клієнтом), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram тощо). Моментом отримання клієнтом повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку клієнт повинен здійснити повне дострокове повернення (виплату) кредиту та процентів протягом 30 календарних днів з дня одержання від товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду клієнт усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що клієнт усунув порушення умов договору, якщо на 31-й день з дня одержання від товариства вищезазначеної вимоги у клієнта буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення клієнту вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а клієнт зобов'язаний не пізніше 30-го дня з дня одержання вимоги повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п. 4.6 кредитного договору клієнт здійснює платежі за договором у розмірі та у строки визначені цим договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги товариства у черговості згідно зі ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», а саме: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом (п. 4.6.1); у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.6.2); у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору (п. 4.6.3).

У п. 5.1 кредитного договору зазначено, що товариство має право: вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених договором (п. 5.1.1); укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 закону про кредитування, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п. 5.1.3).

Клієнт зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 5.4.1 кредитного договору).

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 6.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 25 % від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором (графіком платежів/новим графіком платежів)…

У п. 6.5 кредитного договору зазначено, що штрафні санкції за договором нараховуються в момент сплати. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій [неустойка (штраф)] протягом періоду дії такого мораторію (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень…

У розділі 8 договору встановлено детальний порядок взаємодії сторін за договором.

Згідно з п. 9.3 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки (штрафів), якщо передбачена договором за прострочення виконання грошового зобов'язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.

У п. 9.7.1 кредитного договору зазначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

У р. 10 кредитного договору зазначені такі відомості щодо клієнта: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; відомості про паспортні дані; місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; додаткові дані клієнта: дані Особистий кабінет, номери моб. телефонів: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ; email: ІНФОРМАЦІЯ_4, реквізити належного клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів клієнту за даним договором: НОМЕР_1 , контактні дані третьої особи та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 99708.

У паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який було підписано електронним підписом споживача (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 22742, зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 15.09.2024, інформація зберігає чинність та є актуальною до 16.09.2024 (а.с. 31-32).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4969182 від 15.09.2024, передбачено та зазначено такі умови: дата платежу, сума платежу за розрахунковий період (гривня), в тому числі погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом (а.с. 29).

З копії довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 33) вбачається, що відповідно до договору на переказ коштів від 12.03.2019 № ФК-П-19/03-01 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15.09.2024 12:44:11 на суму 19000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 19000,00 на картку НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою АТ «Укргазбанк», наданої на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_13 (а.с. 199).

З руху коштів по картці, наданої АТ «Укргазбанк», вбачається, що на картку № НОМЕР_13 , яка належить ОСОБА_1 , 15.09.2024 відбулося зарахування переказу на суму 19000,00 грн (а.с. 200-202).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4969182 від 15.09.2024 (а.с. 37-41), виконаним первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», сума заборгованості відповідачки станом на 31.07.2025 становила 47011,49 гривень, у тому числі: заборгованість по основному боргу - 13587,29 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом - 25271,82 грн та заборгованість по штрафам - 8152,38 гривень.

Заборгованість за процентами нарахована за період 320 днів, з яких за період з 15.09.2024 по 14.10.2024 з розрахунку 0,3 % в день користування, а з 14.10.2024 по 31.07.2025 з розрахунку 1 % у день користування кредитом. Штрафні санкції нараховані у загальній сумі 8152,38 грн, а саме: 28.01.2025 нараховано у розмірі 1019,05 грн, 29.03.2025 - 3057,14 грн та 28.04.2025 - 4076,19 грн.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою здійснено платежі на погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 16920,93 грн, з яких первісним кредитором 5412,71 грн віднесено на погашення заборгованості за тілом кредиту та 11508,22 грн віднесено на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

У розрахунку заборгованості відображено 6 платежів здійснених відповідачкою, а саме: 19.09.2024 здійснено платіж на суму 2285,00 грн; 28.09.2024 - на суму 2500,00 грн, 12.10.2024 - на суму 2000,00 грн, 06.11.2024 - на суму 3206,54 грн; 28.11.2024 - на суму 2989,15 грн; 27.12.2024 - на суму 3940,24 грн.

Відповідно до копій квитанцій, наданих ОСОБА_1 , нею здійснені оплати на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» з призначенням платежу «Оплата кредиту відповідно до договору кредитування № 4969182 від 2024-09-15», а саме:

1)19.09.2024 на суму 2285,00 грн, сума комісії - 79,97 грн, загалом сплачено 2364,97 грн (а.с. 123);

2)28.09.2024 - 2500,00 грн, сума комісії 87,50 грн, загалом сплачено 2587,50 грн (а.с. 124);

3)12.10.2024 - 2000,00 грн, сума комісії - 70,00 грн, загалом сплачено 2070.00 грн (а.с. 125);

4)06.11.2024 - 3206,54 грн, сума комісії - 112,22 грн, загалом сплачено - 3318,76 грн (а.с. 126).

З виписки по картці за період з 28.11.2024 по 29.11.2024 (а.с.121-122), наданої відповідачкою, вбачається, що 28.11.2024 з картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснено переказ (списання) коштів з картки у сумі 3093,77 грн (сума комісії становить 20,47 грн) з призначенням платежу «CREDIT7_POGASHENNYA1\45A NYZHNYOYURKIVSKA\KYIV\04080 UKRUKR». Реквізити отримувача коштів не вказані.

Відповідно до квитанції за сплату № 579685660 від 28.11.2024, наданої позивачем, з картки платника № НОМЕР_1 здійснено платіж по кредитному договору № 4969182, загальна сума якого становила 3093,77 грн, з яких 104,62 грн - комісія, до сплати 2989,15 грн (а.с. 139).

З виписки по рахунку за 27.12.2024, наданої відповідачкою, вбачається, що 27.12.2024 (а.с. 203) ОСОБА_1 здійснено переказ коштів з картки № НОМЕР_14 на суму 4078,15 грн (сума комісії становить 20,39 грн) з призначенням платежу «CREDIT7_POGASHENNYA, KYIV». Реквізити отримувача коштів не зазначено.

Відповідно до квитанції за сплату № 608398041 від 27.12.2024, наданої позивачем, з картки платника НОМЕР_14 здійснено платіж по кредитному договору № 4969182, загальна сума якого становила 4078,15 грн, з яких 137,91 грн - комісія, до сплати 3940,24 грн (а.с. 140).

Первісним кредитором 27.01.2025 на електронну адресу відповідачки направлено лист про взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості (а.с.127), відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено, що загальний розмір простроченої заборгованості за договором станом на 27.01.2025 складає 4076,10 грн, у т.ч.: прострочені проценти за користування кредитом: 4076,1 грн. Кредитором, на користь якого необхідно виконати зобов'язання за договором, є ТОВ «Лінеура Україна». Правовою підставою для взаємодії є договір, за яким порушено строки повернення/оплати кредитної заборгованості.

31.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 31/07/2025 (далі -договір факторингу) (а.с. 56-60).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціна продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості ….

Ціна продажу за договором становить 2851827,59 грн (п. 3.3 договору факторингу).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року (а.с. 66) ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняло реєстр боржників кількістю 2166, після виконання фактором пункту вимог 1.2 договору факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників, і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до акту прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року (а.с. 66) ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняло реєстр боржників кількістю 2166, після виконання фактором пункту вимог 1.2 договору факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

З копії платіжної інструкції від 04.08.2025 № 3704 (а.с. 67) вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти у загальній сумі 2851827,59 грн відповідно до договору факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року.

Відповідно до копії реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 4969182 у загальній сумі 47011,49 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 13587,29 гривень; сума заборгованості за відсотками - 25271,82 гривень; сума заборгованості за штрафом - 8152,38 гривень (а.с. 68-69).

З копії листа ТОВ «Лінеура України» вбачається, що ТОВ «Лінеура України» направило відповідачці лист повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с. 70).

Відповідно до розрахунку заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за договором № 4969182 з ОСОБА_1 за 41 календарний день (01.08.2025-10.09.2025) позивачем донараховано проценти за користування грошовими коштами у сумі 5570,67 грн. Заборгованість нарахована за період з 01.08.2025 по 10.09.2025 з розрахунку 1,00 % у день користування.

Застосовані судом норми права

Відповідно до ст. 205 ЦК України (ЦКУ) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1050 ЦК України визначено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 15.09.2024 між відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» було укладено в електронній формі договір № 4969182 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі. Такий договір згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

За умовами договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачці кредит у сумі 19000,00 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів кожні 30 днів.

Факт укладення такого договору та факт видачі кредиту підтверджено належними та достатніми доказами, наданими позивачем, та не заперечувався відповідачкою.

Також суд уважає доведеним факт видачі кредиту у сумі 19000,00 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на поточний банківський рахунок відповідачки.

Так, з кредитного договору вбачається, що кредитні кошти мали б надаватися кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної кратки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані клієнтом товариству (кредитодавцю) з метою отримання кредиту.

На цю ж саму платіжну карту, яка за повідомленням банківської установи належить ОСОБА_1 , у день укладення кредитного договору - 15.09.2024 було зараховано 19000,00 грн.

Доказів повернення відповідачкою коштів у повному обсязі, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.

Відповідачка не оспорювала правомірність укладення кредитного договору в електронній формі; факт його підписання електронним підписом, факт перерахування кредитних коштів та правомірність відступлення права вимоги за договором факторингу.

Однак не погодилася з розрахунком заборгованості. Зокрема, вважала, що залишок заборгованості за основним зобов'язанням за кредитним договором (тілом кредиту) має складати 13443,15 грн, а не 13587,29 грн, як уважав позивач. Залишок процентів за правомірне користування кредитом - 4032,95 грн, а не 30842,49 грн, а штрафні санкції в цілому нараховані та пред'явлені до стягнення неправомірно.

Суд погоджується з аргументами сторін, викладеними ними у заявах по суті, та вважає, кредитний договір укладено з додержанням письмової форми, визначеної законом, з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», такий договір підписаний відповідачкою шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 цього закону та умовами договору. Відповідачка отримала за кредитним договором грошові кошти у сумі 19000,00 грн шляхом зарахування таких коштів на її поточний банківський рахунок за реквізитами емітованої на її ім'я платіжної банківської картки, що була зазначена нею у реквізитах кредитного договору.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за кредитним договором суд також уважає доведеним сукупністю досліджених судом доказів, які є належними, достовірними та достатніми. Право вимоги позивача до відповідачки є неоспореним та ґрунтується на договорі.

Здійснюючи перевірку розрахунку та контррозрахунку заборгованості за договором суд висновує таке.

Щодо суми (тіла) кредиту, що підлягає стягненню.

Як було встановлено судом вище сума виданого кредиту становить 19000,00 грн.

Позивач уважав, що залишок непогашеного кредиту, складає - 13587,29 грн. Відповідачка вважала, що залишок непогашеної нею суми заборгованості за тілом кредиту складає 13443,15 грн. Обидві сторони надали свої розрахунки та докази на підтвердження погашення (часткової сплати) заборгованості за договором.

З розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором, вбачається, що ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості у загальній сумі 16920,93 грн, а саме: 19.09.2024 - 2285,00 грн; 28.09.2024 -2500,00 грн, 12.10.2024 -2000,00 грн, 06.11.2024 -3206,54 грн; 28.11.2024 - на суму 2989,15 грн; 27.12.2024 - на суму 3940,24 грн. Такі платежі були розподілені у рахунок погашення різних складових заборгованості за кредитним договором у черговості, визначеній у п. 4.6 кредитного договору.

Відповідачка не погодилась зі сумами зарахування двох останніх платежів та стверджувала, що нею здійснені більші платежі, ніж ті, що відображені у розрахунку заборгованості. Доводила, що 28.11.2024 нею здійсненою платіж на суму 3093,77 грн, й 27.12.2024 - на суму 4078,15 грн. На підтвердження цього відповідачка надала виписки з власного рахунку.

Однак з копії квитанції, наданої позивачем (а.с. 139), вбачається, що 28.11.2024 відбулося зарахування переказу, здійсненого ОСОБА_1 з картки № НОМЕР_1 у сумі 3093,77 грн. З цієї суми було утримано комісію у сумі 104,62 під час зарахування коштів на поточний рахунок первісного кредитора. Отже сума чистого платежу (без комісій), що було зарахована на поточний рахунок первісного кредитора у рахунок погашення заборгованості за кредитом, становить 2989,15 грн (3093, 77 -- 104,62 = 2989,15).

Також з копії квитанції, наданої позивачем (а.с. 140), вбачається, що 27.12.2024, відбулося зарахування переказу, здійсненого ОСОБА_1 з картки № НОМЕР_14 у сумі 4078,15 грн. З цієї суми було утримано комісію у сумі 137,91 під час зарахування коштів на поточний рахунок первісного кредитора. Отже сума чистого платежу (без комісій), що було зарахована на поточний рахунок первісного кредитора у рахунок погашення заборгованості за кредитом, становить 3940,24 грн (4078,15 -- 137,91 = 3940,24).

Тож суд погоджується з аргументами позивача та вважає, що ним доведено та матеріалами справи підтверджено часткове погашення відповідачкою суми заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 16920,93 грн (2285,00 + 2500,00 + 2000,00 + 3206,54 + 2989,15 + 3940,24 = 16920,93), а не 17163,46 грн, як помилково вважала відповідачка.

Відповідачка помилково вважала, що нею сплачено більшу суму заборгованості за кредитним договором, ніж та, що відображена у розрахунку заборгованості первісного кредитора, оскільки відповідачкою помилково у рахунок погашення заборгованості зарахована комісія за здійснення переказу/зарахування коштів.

Відповідно до умов кредитного договору (п. 4.5.2) всі платежі за договором повинні надходити до товариства у встановлених розмірах без будь-яких відрахувань та утримань в рахунок будь-яких комісійних, мита, внесків чи інших платежів. Зазначені відрахування та утримання, якщо вони справляються, в будь-якому випадку здійснюються за рахунок клієнта.

Тому суд відхиляє доводи відповідачки про безпідставне зменшення суми здійснених оплат та штучне завищення залишку тіла кредиту позивачем.

Позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту (основну заборгованість) у розмірі 13587,29 грн суд задовольняє, оскільки вважає такі вимоги обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.

Щодо процентів за правомірне користування кредитом

У дослідженому судом кредитному договорі було встановлено загальний строк користування кредитом - 360 днів (п. 1.3, 9.3). Через 360 днів сума кредиту, отримана відповідачкою від первісного кредитора, мала б бути повернута повністю.

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становила 0,30 % (знижена процентна ставка) та 1 % (стандартна процентна ставка).

Знижена процентна ставка застосовувалась первісним кредитором відповідно до умов кредитного договору, якщо клієнт до 14.10.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Стандартна процентна ставка застосовувалась первісним кредитором у межах всього строку кредитування, вказаного у п. 1.3 кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз'яснила таке:

«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.

125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).

126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).»

У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови кредитного договору передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом (360 днів) та як міри відповідальності після закінчення строку кредитування.

Також сторони у п. 4.4 кредитного договору передбачили право кредитодавця пред'явити вимогу до відповідачки про повернення кредиту, строк виплати якого не настав, у повному обсязі у тому разі, якщо відповідачка затримала сплату процентів та/або частини кредиту.

Відповідачка вважала, що первісним кредитором їй було пред'явлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту 27.01.2025 і з цього моменту право кредитодавця нараховувати проценти за правомірне користування кредитом припинилося.

Суд, погоджується в цілому з доводами відповідачки в тім, що право кредитора на нарахування процентів за ст. 1048 ЦК України існує лише у межах строку кредитування і безумовно припиняється після спливу строку або пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту (ч. 2 ст. 1050 ЦК України), і з моменту отримання такої вимоги позичальник втрачає можливість правомірного користування кредитом, а його зобов'язання трансформується в обов'язок негайного повернення боргу. Однак суд не вбачає належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту направлення первісним кредитодавцем та отримання відповідачкою вимоги про дострокове повернення кредиту та, відповідно, зміни строку виконання зобов'язання за кредитним договором.

Надана відповідачкою копія «Першої взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 127) не є вимогою кредитора про дострокове погашення всієї суми кредиту у розумінні ст. 1050 ЦК України та п. 4.4 кредитного договору, на які посилалася відповідачка.

Так, з дослідженого судом копії листа, що направлявся на електрону пошту відповідачки, встановлено, що 27.01.2025 ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) направило повідомлення у рамках врегулювання простроченої заборгованості за кредитним договором та нагадало про розмір простроченої заборгованості у виді процентів за користування кредитом у сумі 4076,10 грн станом на 27.01.2025. Вимогу про повернення суми всієї суми кредиту достроково кредитор відповідачці не висував. Таке повідомлення було направлено на виконання процедури, встановленої у р. 8 кредитного договору «Порядок взаємодії за договором», а не у порядку пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, як це визначено п. 4.4 кредитного договору.

Відповідачкою помилково розцінено повідомлення про наявність простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом як вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом в цілому.

Отже, відсутні підстави вважати, що відповідачці було пред'явлено вимогу про дострокове погашення кредиту, та первісним кредитором чи позивачем було здійснено нарахування процентів за користування кредитом після встановленого кредитним договором строку кредитування.

Відповідачка помилкова вважала, що строк договору завершився з моменту нарахування первісним кредитодавцем штрафних санкцій та направлення їй листа про врегулювання простроченої заборгованості, оскільки кредитним договором чітко встановлено строк кредитування (строк, на який надавався кредит) - 360 днів.

Позивач набув право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), до відповідачки на підставі договору факторингу, який є дійсним та неоспореним відповідачкою.

Тобто ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі.

Суд, здійснивши перевірку розрахунків заборгованостей за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з процентної ставки, що була узгоджена сторонами у п. 1.4.1 договору (1,00 % в день) та у п. 1.4.2 договору (0,30 %). Такі проценти нараховані у межах строку кредитування, встановленого договором (п. 1.3, 9.3), тобто за правомірне користування кредитом.

Одночасне нарахування штрафних санкцій разом з процентами за користування кредитом саме по собі не спростовує правомірність нарахування процентів за користування кредитом. Правомірність нарахування штрафних санкцій буде проаналізована судом нижче.

Тож суд відхиляє доводи відповідачки про неправомірне нарахування процентів за користування кредитом після 27.01.2025 та задовольняє позовні вимоги позивача у частині стягнення процентів за користування кредитом, що були нараховані як первісним кредитором, так і позивачем, на загальну суму 30842,49 грн (25271,82 + 5570,67 = 30842,49).

Щодо нарахування штрафу суд зазначає таке

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд погоджується з аргументами відповідачки щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій й уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону. Суд уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування позивачем штрафу за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором введено військовий стан на території України.

Відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов'язань за договором кредиту, звільняється від обов'язків сплачувати кредитору неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані у межах спірного кредитного договору штрафні санкції у сумі 8152,38 грн підлягають списанню позивачем.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 15.09.2024 № 4969182 у сумі 44429,78 грн, у тому числі: сума заборгованості за основною сумою боргу - 13587,29 грн, заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, - 25271,82 грн, заборгованість за процентами, нарахованими позивачем, - 5570,67 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями у сумі 8152,38 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Висновкам Верховного суду у справах, що були наведені обома сторонами у заявах по суті, висновки суду у даній справі не суперечать.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1, 204).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (84,49 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2046,68 грн (2422,40 х 84,49 % = 2046,68).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024, укладений між адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с. 72-73), в рамках якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1), клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно з узгодженим та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили (п. 4.8);

2) заявку від 24.11.2025 № 13972 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4969182, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а.с.74-75). У заявці визначено вид робіт та їх вартість, а саме:

- зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 години - 440,00 грн;

- дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 година - 840,00 грн;

- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 години - 440,00 грн;

- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 1 година - 840,00 грн;

- письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 година - 840,00 грн;

- проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору, складення та оформлення адвокатських запитів - 1 година - 840 грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4969182 від 15.09.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 до Козельщинського районного суду Полтавської області - 2 години - 1640,00 грн;

- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) - 1 година - 840,00 грн;

- складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо - 2 години - 1640,00 грн;

- представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором 4969182 від 15.09.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях - 2 години - 1640,00 грн.

3) акт № 13972 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2025 згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4969182 від 15.09.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 (а.с.76). У акті зазначено вид виконаних робіт та їх вартість, аналогічні тим, що зазначені у заявці;

4) рахунок на оплату послуг адвоката на суму 10000,00 грн (а.с. 77).

Оплата за договором позивачем на користь адвоката станом на дату ухвалення рішення не проведена.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження

обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (84,49 %) від загального розміру позовних вимог), то керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідачки підлягали б стягненню на користь позивача судові витрати позивача на оплату правничої допомоги у сумі 8449,00 грн (10000,00 х 84,49 % = 8449,00).

Відповідачка у відзиві на позовну заяву не погодилась зі заявленим позивачем розміром правової допомоги. Вказувала, що позовна заява має типовий характер і є стандартною для позовів, які систематично подаються ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», та потребувала лише формальних змін щодо предмета спору без зміни підстав позову, однак в будь-якому разі це не потягло за собою великих зусиль та часу. Позивачем також не надано доказів проведення адвокатом письмової юридичної консультації або складання письмового консультаційного висновку, на що згідно з актом виконаних робіт адвокатом було витрачено 1 год., яку оцінено у 840,00 грн. Також, дана справа не вимагає від адвоката вжиття заходів щодо самостійного отримання доказів, оскільки відповідні документи містять банківську таємницю і не могли бути надані на адвокатські запити, про що адвокату було завчасно відомо. Станом на звернення до суду з позовною заявою адвокатом подано до суду в межах даної справи лише одне клопотання про витребування доказів разом із позовною заявою. Інших процесуальних документів чи заяв по суті справи подано не було. Складання одного такого клопотання об'єктивно не могло потребувати значних витрат часу, проте згідно з актом виконаних робіт для складання одного клопотання адвокату потрібно було 2 год., які оцінені у 1640,00 грн. Окрім того, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у зв'язку з чим адвокат не буде брати участь у судових засіданнях, як він сам заявив у позовній заяві, а отже часу на судове представництво адвокатом витрачено фактично не буде, натомість в акті виконаних робіт відведено аж 2 год на представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою, в т.ч. і участь у судових засіданнях, що оцінено в 1640,00 грн.

Відповідачка вважала, що за таких обставин подані позивачем докази не підтверджують ані реальність, ані необхідність, ані розумність витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 10000,00 грн. Заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом і характером виконаних робіт, часом, який об'єктивно міг бути витрачений адвокатом, та непропорційним до ціни позову. З урахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності та пропорційності судових витрат відповідачка просила суд зменшити заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн, що, на її думку, відповідає фактичному та мінімально необхідному обсягу правової допомоги, наданої у цій справі.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; договір про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги тощо. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.

Верховний Суд у справі № 420/1109/20 (постанова від 21.11.2021, п. 124 - 127) зробив такий висновок: «вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду.

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд частково погоджується з клопотанням відповідачки про зменшення витрат позивача на правову допомогу та зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки; деякі види юридичних послуг дублюються (надання усної консультації (440,00 грн); надання письмової консультації (840,00 грн); аналіз фактичних даних (840,00 грн), аналіз чинного законодавства та судової практики (440,00 грн), а деякі види юридичних послуг (виконаних робіт) у даній справі не надавалися (представництво у судових засіданнях (1640,00 грн). Тому суд уважає, що пред'явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 5449,00 грн, та, відповідно, стягує з відповідачки на користь позивача 3000,00 грн (8449,00 - 5449,00 = 3000,00) у рахунок витрат на правничу допомогу, які позивач має понести.

На думку суду, судові витрати у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (5449,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором від 15.09.2024 № 4969182 у загальному розмірі 44429 гривень 78 копійок, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 13587 гривень 29 коп.; заборгованість за процентами за правомірне користування кредитом у межах строку дії договору - 30842 гривень 49 коп.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 8152 гривні 38 копійки- відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у сумі 2046 гривень 68 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; ідентифікаційний код 44559822; адреса електронної пошти: fintrust@ukr.net).

Представник позивача: адвокат Столітній Михайло Миколайович (адреса: вул. Короленка, буд. 60Б, м. Бровари, Київська область, 07400; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_15 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_16 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_17 ).

Повне рішення суду складено та підписано 25.03.2026.

Суддя В.П. Козир