КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1166/26
Провадження № 2/552/1671/26
25.03.2026 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.,
При секретарі -Дмитриченковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління юстиції про зняття арешту з майна,-
17.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління юстиції про зняття арешту з майна. В позовній заяві вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Позивачем під час оформлення документів, що необхідні для прийняття спадщини після померлої бабусі та батька було встановлено, що на підставі постанови ВДВС у Київському районі м. Полтава від 06.09.2005 року накладено арешт на все належне майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач звернулася до Київського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою щодо зняття арешту з майна, але йому у відповіді повідомили, що «згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, в тому числі даних «спецрозділу», що містить інформацію про виконавчі провадження, що перебували до запровадження системи АСВП, відомості щодо виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2193, виданого 05.11.2004 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 1217,00 грн. відсутні». В зв'язку з чим просив суд звільнити з-під арешту все нерухоме майно, а саме з частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що накладений постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у виконавчому провадженні в рамках виконання виконавчого листа № 2-2193, виданого 05.11.2004 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів.
Ухвалою суду від 02.03.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача адвокат Гудзь Л.Г. не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просила задовольнити.
Представник відповідача Київський ВДВС у м.Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не надходило.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Полтавським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського обласного управління юстиції 03.01.2005 року.
ОСОБА_2 є бабусею позивача у справі.
З свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2010 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної часткої власності ОСОБА_3 1/3; ОСОБА_5 - 1/3; ОСОБА_1 - 1/3.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16.04.2005 року.
ОСОБА_3 є батьком позивача.
З метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 позивач звернувся до нотаріуса, проте було виявлено наявність арешту на все нерухоме майно ОСОБА_2 .
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть вбачається, що стягувач у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З відповіді в.о. начальника відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Юстиції Людмили Шматченко, від 06.01.2026 за №65 вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, в тому числі даних «спецрозділу», що містить інформацію про виконавчі провадження, що перебували до запровадження системи АСВП, відомості щодо виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2193, виданого 05.11.2004 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 1217,00 грн. відсутні.
На даний час, наявність накладеного арешту на все нерухоме майно померлої ОСОБА_2 перешкоджає позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцеві, реалізувати свої права на оформлення спадкового майна та вільного розпорядження ним.
Згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавчепровадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. Частиною 5 ст. 59 вказаного вище Закону, передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За правилами ст.56 Закону України «Про виконавчепровадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавчепровадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Статтею 60 Закону України «Про виконавчепровадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно.
Згідно абзаців першого та другого пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 (далі Постанова № 5), у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно абзацу першого пункту другого Постанови № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Пунктом 13 Постанови № 5 роз'яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
На сьогодні позивач має намір оформити спадщину та розпоряджатися належним йому майном, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.
Підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна, тому позов підлягає до задоволення.
Позивач не ставить перед судом питання щодо стягнення судового збору.
На підставі викладеного та Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 16, 321, 386, ст.ст. 1, 2, 10-13, 200, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , який накладений постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у виконавчому провадженні в рамках виконання виконавчого листа № 2-2193, виданого 05.11.2004 року Київським райсудом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Київський відділ державної виконавчої служби у м.Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПО: 34962532, юридична адреса: м.Полтава, вул. Української Повстанської Армії, 29.
Повний текст рішення складено 25.03.2026 року.
Головуючий суддя Т.В.Турченко