Справа № 530/142/25
2/530/41/26
24.03.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря судового засідання Стрілець Л.Г. в порядку позовного провадження розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Зіньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ 22547911) , та відділ соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради ( код ЄДРПОУ 44063845) про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини , -
21.01.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Данілова А.А. звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Зіньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ 22547911) , та відділ соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради ( код ЄДРПОУ 44063845) про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 26.07.2014 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 . З вересня 2014 року склалось окреме проживання спільно проводити час тільки на вихідних, оскільки відповідачка у Полтавському кооперативному технікумі на денному відділенні за спеціальністю “Бухгалтерський облік» і проживала у м. Полтаві у гуртожитку ,з понеділка по п'ятницю. ОСОБА_1 проживав у с. Пишненки Зіньківського району Полтавської області а у зв'язку із працевлаштуванням за фахом агронома працював у с. Попівка Миргородського району Полтавської області. Через погіршення стосунків спільне проживання фактично припинилося у листопаді 2014 року. Відповідачка неодноразово вводила позивача в оману щодо свого місця перебування ,зміни прізвища у паспорті ,яке змінилось внаслідок реєстрації шлюбу, проходження навчання. Крім цього у листопада 2014 року до ОСОБА_1 двічі зателефонувала невідома особа жіночої статі ,яка повідомляла ,що відповідачка має стосунки з її чоловіком і просила вжити заходів. Після розмови між сторонами склалися напружені відносини внаслідок чого вони не розмовляли у листопаді та грудня 2014 року. Позивач робив спроби щодо примирення у січні 2015 року однак все марно. У березні 2015 року ОСОБА_5 зібрала речі для остаточного виїзду. Позивач звернув увагу, що остання перебувала в стані алкогольного сп'яніння при цьому просила її не займати бо з її слів вона вагітна ,дані слова чоловік сприйняв критично, візуально вагітності не спостерігав. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23.04.2015 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу сторони не бачились ,не спілкувались та не підтримували жодних відносин. ОСОБА_1 знав, що у відповідача народилась дитина ,однак пропозиції щодо подачі спільної заяви про народження дитини або сплати аліментів не отримував. У жовтні 2024 року у застосунку “Дія» з'явилось свідоцтво про народження про батьківство, що стало для нього шоком. 29.11.2024 року позивач звернувся із проханням до колишнього тестя, щоб він надав номер телефону для спілкування з колишньою дружиною, під час розмови вона повідомила, що змінила прізвище на ОСОБА_6 та пообіцяла надати фото свідоцтва про народження дитини, а через два дні відмовилась надавати. 09.01.2025 року після відновлення доступу до реєстрів актів цивільного стану що були знищені внаслідок хакерської атаки російської федерації . Позивач зареєстрував заяву про внесення змін до актового запису про народження № 86 від 08.12.2015 року . 10.01.2025 року отримав лист відмову стосовно внесення змін, оскільки зміни орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить на підставі рішення суду, також в цей день отримано дублікат свідоцтва про народження та повний витяг з державного реєстру актів цивільного стану з якого вбачається, що батьком дитини записано ОСОБА_1 на підставі ст.122 СК України, оскільки дитина народилася до спливу десяти місяців після припинення попереднього шлюбу його дружини. Позивач вважає, що батьком дитини бути не може, оскільки на час її ймовірного зачаття перебував в с. Пишненки Зіньківського району Полтавської області або в с. Попівка Миргородського району Полтавської області, а відповідачка мешкала у м. Полтава. Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду в якому просив ухвалити рішення яким виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису №86 від 08.12.2015 року про народження ОСОБА_7 ,складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції у Полтавській області .
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 027.01.2025 року було відкрито провадження по справі, та залучено в якості третьої особи, відділ соціального захисту населення Зіньківської міської ради Полтавської області.
Ухвалою суду від 23.05.2025 року за клопотанням представника позивача адвоката Данілової А.А. призначено по справі судово біологічну експертизу ( а.с.72).
07.08.2025 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення призначеної експертизи у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 для відбору експериментальних зразків не з'явилися та матеріали справи було повернуто до суду без висновку експерта.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року призначено по справі судове засідання ( а.с.117).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився надіслав до суду заяву в якій просив провести розгляд справи за його відсутності ,за наявними матеріалами справи, оскільки відповідач для проведення експертизі у призначений час разом з дитиною не з'явилася з невідомих причин.
Відповідач ОСОБА_2 не з'явилася ,належним чином повідомлена, клопотань проти позову не надала, заяв про відкладення не надіслала.
Представник третьої особи Зіньківського відділу ДРАЦС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився ,надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ,заперечень проти позову не має, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.
Третя особа представник відділу соціального захисту населення Зіньківської міської ради Полтавської області не з'явився ,надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12). 26.07.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище “ ОСОБА_4 ». Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_8 ( а.с.13). ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ( а.с.14). З повідомлення директора Полтавського фахового кооперативного коледжу від 08.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчалася в даному коледжі з 01.09.2012 року по 30.06.2015 року ( а.с.18). Відповідно до повідомлення Зіньківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.01.2025 року вбачається що дитина ОСОБА_7 народився до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу і відповідно батьком вказаний ОСОБА_1 ,для вирішення питання виключення відомостей про батька рекомендовано звернутися до суду ( а.с.19). З довідки ТОВ “Бурат Агро» від 21.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював у товаристві з 03.04.2012 року по 18.03.2018 року ( а.с.20).
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.
Згідно ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 N Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 264,265 ЦПК України , рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я по батькові матері, батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2, з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрації народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України №00048656880 від 09.01.2025 відомості про батька дитини ОСОБА_7 записані відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України (а. с. 15-16).
Відповідно до ст.133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до ч.3 ст.122 СК України якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей щодо предмету доказування у даній категорії справ.
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Ухвалою Зіньківського районного суду полтавської області від 23.05.2025 року призначено по справі судово біологічну експертизу за експертною спеціальністю 9.5. «Молекулярні дослідження», проведення якої доручити судовим експертам Полтавського науково - дослідного експертно -криміналістичного центру МВС України ( код ЄДРПОУ 25574067, юридична адреса 36000 м. Полтава Рибальський провулок № 8 ) . На розгляд поставлено питання 1) чи може ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 бути біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матір'ю якого є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до листа за підписом судового експерта Канюка О.Ю. Полтавського науково - дослідного експертно -криміналістичного центру МВС України від 02.06.2025 на виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 23.05.2025 позивачу та відповідачу разом з дитиною ОСОБА_7 було повідомлено про необхідність явки для відбору зразків букального епітелію 24.06.2025 року з 09 год 30 хв до 12 год 00 хв. ОСОБА_1 з'явився на призначений час. ОСОБА_9 разом з дитиною ОСОБА_7 не з'явилися, хоч повідомлялися про необхідність явки в експертну установу. Оскільки для проведення експертизи на встановлення батьківства необхідно мати зразки, як дитини, так і батька, а від дитини зразки відсутні, а тому ухвалу суду про призначення судово біологічної експертизи залишено без виконання.
07.08.2025 на адресу суду повернулися матеріали цивільної справи разом з ухвалою про призначення експертизи без виконання, оскільки відповідач разом з дитиною не з'явилися для відібрання зразків та подальшого проведення експертизи.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України 2004 року, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України 2004 року може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що Сімейний кодекс України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, провадження № 61-18333св19)
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
Згідно із ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Відтак, суд критично оцінює дії відповідача щодо неявки до експерта разом з дитиною без поважних на те причин з метою забезпечення відбору біологічних зразків у дитини для проведення експертизи.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 була достовірно обізнана про дату, час та місце проведення судово біологічної експертизи установою, якій доручено проведення такої експертизи, останній не з'явилася для відбору експериментальних зразків, заяви про причини, які перешкоджали їй з'явитися до експертних установ для відбору експериментальних зразків, не надала, а тому суд розцінює поведінку відповідача як ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою правильного вирішення справи, що також свідчить про її небажання отримати висновки щодо походження дитини на спростування доводи позивача про відсутність його батьківства відносно дитини.
Встановивши обізнаність відповідача про розгляд справи щодо виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_7 , призначення судово біологічної експертизи як логічне усвідомлення значення для вирішення спору, а також наслідків її неявки для її проведення, неповідомлення причин неможливості такої явки, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України.
Згідно із частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.
Відповідно до статей 263, 265 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
На підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження (ст. 134 CK України).
Згідно зі ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.122 цього Кодексу, має право оспорювати своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька із актового запису про народження дитини.
Відповідно до п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Згідно роз'яснень ч. 2 п.11 Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК) - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Отже, враховуючи досліджені докази, суд дійшов висновку, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ,а шлюб між сторонами розірвано 23.04.2015 року ,тобто батьком дитини записано ОСОБА_1 на підставі ст.122 СК України, оскільки дитина народилася до спливу десяти місяців після припинення попереднього шлюбу його дружини. З боку відповідачки, на яку положеннями ЦПК України покладається обов'язок спростування доводів позивача належними та допустимими доказами у разі заперечення проти позовних вимог, не надано жодного доказу.
Враховуючи надані позивачем докази, а також наслідки неявки відповідача до експертної установи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про виключення відомостей з актового запису про батька є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, представником позивача було заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених судових витрат, серед яких і витрати на надання позивачці професійної правової допомоги.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги №76-Д від 13.12.2024 року (а. с.137), укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Даніловою А.А. . Акт прийому передачі послуг №1 від 18.12.2025 року ( а.с.141) , квитанцію від 27.01.2025 року , в якій зазначено, що від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 76-Д прийнято 7500 грн (а. с. 141).
При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідачем не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з нього витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, загальний порядок розгляду справи, задоволення позовних вимог повністю, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 122,136,180 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Зіньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ 22547911) , та відділ соціального захисту виконавчого комітету Зіньківської міської ради ( код ЄДРПОУ 44063845) про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини - задовольнити .
Виключити відомості про батьківство громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , як батька з актового запису №86 від 08.12.2015 року про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції у Полтавській області
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області О.В. Ситник