вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
1-кс/381/310/26
381/1670/26
про арешт тимчасово вилученого майна
25 березня 2026 року м. Фастів
Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2026 за №12026111460000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
установила:
На розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло вказане клопотання.
В обґрунтування клопотання прокурор вказав про те, що здійснює повноваження прокурора у вказаному кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування встановлено, що ІКС ІПНП № 1736 до чергової частини відділення поліції № 3 надійшло повідомлення про те, що 22.03.2026 року під час здійснення оформлення адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП нарядом поліції Вулкан-0708 за адресою Київська область, Фастівський район, АД М05 зі сполученням «Київ-Одеса» 34 км, поблизу с. Калинівка стосовно гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній з метою ухилення від адміністративної відповідальності поклав до салону службового автомобіля марки «Toyota» моделі «Corolla» з державним номерним знаком на синьому фоні « НОМЕР_1 » грошові кошти в сумі 100 (сто) доларів США.
У зв'язку із невідкладністю випадку, пов'язаного із збереженням майна, у період часу з 21 години 32 хвилини по 21 годину 47 хвилин 22.03.2026, за адресою: Київська область, Фастівський район, автодорога «Київ-Одеса» 34 км., проведений огляд службового автомобіля марки «Toyota Corolla» з реєстраційним номером НОМЕР_1 на синьому фоні, який використовується ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області та перебуває на балансі Департаменту патрульної поліції Київської області, у ході якого в салоні (підлокотник) виявлено 1 купюру номіналом 100 доларів США серія та номер КС 32230877А СЗ, яку вилучено та поміщено до паперового конверту з відповідними написами слідчого та понятих.
Власником вилучених грошових коштів є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживаює за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний номер телефону: НОМЕР_2 .
З урахуванням викладеного, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти, виявлені у ході огляду, мають значення речових доказів у цьому кримінальному провадженні, оскільки можуть бути знаряддям вчинення злочину у вказаному кримінальному провадженні, містять на собі слідову інформацію, а також мають доказове значення для кримінального провадження, у зв'язку з чим 22.03.2026 року вилучене майно - грошові кошти - 1 купюра номіналом 100 доларів США серія та номер КС 32230877А СЗ, які знаходилися у підлокотнику службового автомобіля марки «Toyota Corolla» з реєстраційним номером НОМЕР_1 на синьому фоні, вилучені та поміщені до паперового конверту з відповідними написами слідчого та понятих, визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 пояснив, що близько 20 години 00 хвилин він керував автомобілем марки «Фольцваген Пасат» реєстраційний номер НОМЕР_3 і рухався по автодорозі М-05 зі сполученням «Київ-Одеса», його машину занесло, внаслідок чого для уникнення ДТП він звернув праворуч та наїхав на відбійник. Через деякий час на місце під'їхали працівники поліції, які викликали евакуатор, за що ОСОБА_4 хотів розрахуватися, але гривні у нього не було, тому він поклав на підлокотник 100 доларів США.
Прокурор зазначає, що накладення арешту на цей речовий доказ надасть можливість виконати приписи абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України щодо запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення речового доказу.
Вказане стало підставою для звернення до суду з цим клопотанням.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити.
Власник вилученого майна ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Для забезпечення дотримання розумних строків розгляду та вирішення клопотання, враховуючи достатність доданих матеріалів для вирішення клопотання по суті, вважаю можливим здійснити судовий розгляд без участі слідчого та володільця речей і документів, які належно повідомлені судом про місце, день та час судового розгляду, та не з'явились до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, суд встановив таке.
Фастівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2026 за № 12026111460000073 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
23.03.2026 вилучене майно (купюру номіналом 100 доларів США) визнано речовим доказом.
За твердженням органу досудового розслідування ця купюра номіналом 100 доларів США серія та номер КС 32230877А СЗ належить ОСОБА_4 .
У межах цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у зверненні з клопотанням про арешт майна.
З огляду на це приходжу до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
Відповідно до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно із частинами 1, 2 статті 93 КПК України, з бирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Під час вирішення питання щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення цього клопотання слідчий суддя встановила, що воно відповідає вимогам, визначеним статтею 171 КПК України.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України прокурор довів необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Застосовуючи приписи п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, зауважую, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у цій ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Надаючи оцінку тому чи майно, стосовно якого подане це клопотання про арешт, відповідає ознакам речового доказу, ураховую зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна також враховую правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна.
Перевіряючи наявність правових підстав для застосування арешту майна, враховую наявність обґрунтованих підстав стверджувати про те, що було вчинене кримінальне правопорушення, а майно, для забезпечення збереження якого подано клопотання, є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України та містить на собі слідову інформацію, яка відображає обставини події, тобто є об'єктом, який зберіг на собі сліди та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які є необхідними для проведення експертних досліджень, має суттєве значення для встановлення істини у цьому провадженні, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Під час розгляду клопотання вважаю встановленою безумовну переконливість обґрунтування щодо наявності підстав для застосування у межах цього провадження арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки його незастосування може призвести до зникнення/втрати слідів, предметів як речових доказів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, проведенню експертиз.
Вилучення майна проведене згідно із встановленою процедурою.
За таких обставин вбачаю потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження у разі відмови у накладенні арешту та у разі повернення тимчасово вилученого майна, яка може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше здійснення досудового розслідування та встановлення істини у справі, що очевидно переважає над позбавленням власника (володільця) можливості тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна із метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому не вбачаю підстав для сумніву щодо співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на це доходжу висновку про наявність правових підстав для арешту вказаного у клопотанні майна.
Також враховую, що Конституцією України, Цивільним кодексом України, та статтею 1 Протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлені гарантії непорушності права власності та водночас передбачена можливість його обмеження у випадках та у порядку, встановленому законом.
Згідно висновком, висловленим Європейським судом з прав людини у рішенні, ухваленому у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», ступінь втручання у право на володіння майном фізичної або юридичної особи, має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй.
Накладаючи арешт на майно, вважаю, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є можливим та необхідним, не призводить до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження вказаний захід має тимчасовий характер та не призводить до невиправданих і непропорційних обмежень прав особи, яка є власником майна, з огляду на відсутність у суду відомостей про існування обставин щодо нагальної потреби у використанні власником цього майна.
Позбавлення цього права відбувається у суворому додержанні національного та міжнародного права, не призводить до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання у право власності. Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання.
Водночас роз'яснюю, що згідно зі ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, для власника майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого захожу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність вручання у право мирного володіння майном.
Керуючись статтями 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя
ухвалила:
Задовольнити клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2026 за №12026111460000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Накласти арешт із встановленням заборони на відчуження, користування та розпорядження на тимчасово вилучене під час огляду майно у кримінальному провадженні № 12026111460000073 від 23.03.2026, яке має значення речового доказу, а саме: купюру номіналом 100 доларів США серія та номер КС 32230877 А СЗ, яка вилучена та поміщена до паперового конверту з відповідними написами слідчого та понятих.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Зобов'язати прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на вказане майно.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повна ухвала складена та проголошена 25.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_5