26.03.2026
Єдиний унікальний № 371/1295/25
26 березня 2026 року м. Миронівка
ЄУН 371/1295/25
Провадження № 1-кс/371/73/26
Слідчий судя Миронівського районного суд Київської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення дізнавача про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12025111220000219, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 356 КК України,
Заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про невідкладне проведення повторного допиту свідків у зв'язку з встановленням нових обставин, що мають істотне значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025111220000219.
Провадження за скаргою відкрито ухвалою слідчого судді від 20 березня 2026 року.
Скарга обґрунтована тими обставинами, що заявник є потерпілим у кримінальному провадженні. В порядку статті 220 КПК України дізнавачу та прокурору ним було подано клопотання про невідкладне проведення повторного допиту свідків. Дізнавач за результатами розгляду клопотання виніс постанову про відмову у його задоволенні.
Постанову вважає незаконною, оскільки вона не містить аналізу доводів клопотання, оцінки нововиявлених обставин, мотивів, з яких дізнавач дійшов висновку про відсутність підстав для проведення слідчої дії. Єдиним обґрунтуванням постанови є формулювання про те, що дізнавач не вбачає потреби у проведенні повторного допиту.
Вважає, що дізнавачем нові обставини, викладені у клопотанні, проігноровані, необхідність їх перевірки шляхом повторного допиту не оцінена. Оскаржувана постанова має ознаки формальної відписки та не відповідає стандартам обґрунтованості процесуальних рішень.
Просив скасувати постанову дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про проведення повторного допиту свідків, зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування розглянути клопотання повторно, надати належну оцінку нововиявленим обставинам.
Заявник ОСОБА_3 та дізнавач ОСОБА_4 в судове засідання на розгляд скарги не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належно, заявник подав заяву про розгляд справи за скаргою без його участі.
Частина третя статті 306 КПК України передбачає, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя вважає, що відсутність заявника, який звернувся із заявою про розгляд скарги за його відсутності, та дізнавача, який належно повідомлений про розгляд скарги, не є перешкодою для прийняття слідчим суддею відповідного процесуального рішення.
За результатами оцінки змісту скарги, доданих до неї письмових доказів та матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування.
Так, пунктом 7 частини першої статті 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Вказані рішення можуть бути оскаржені особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Слідчим суддею встановлено, що дізнавачем СД відділу поліцій № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025111220000219, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2025 року за статтею 356 КК України.
За змістом долучених до скарги письмових доказів та даними матеріалів кримінального провадження потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_3 звернувся до прокурора та дізнавача із клопотанням від 05 березня 2026 року про невідкладне проведення повторного допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Примірник клопотання, який заявником скеровано дізнавачу, було зареєстровано 05 березня 2026 року за вх №255-39-2026 та розглянуто дізнавачем.
Постановою уповноваженого на здійснення досудового розслідування кримінальних проступків відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 від 10 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено.
Мотиви відмови у задоволенні клопотання є такими: на даному етапі досудового розслідування необхідності у проведення повторного допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_8 немає, оскільки орган досудового розслідування не вбачає потреби у цих процесуальних діях. Потреба в уточненні запитань, перелік яких висвітлив потерпілий у клопотанні, відсутня, оскільки останні не відносяться до суті кримінального провадження, частина питань висвітлена в показах свідків й не потребує уточнення.
Відповідно до частини другої статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 22 КПК України).
На підставі приписів частин першої та третьої статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
На процес збирання доказів можуть впливати й інші учасники кримінального провадження, шляхом подання на підтвердження своєї заяви речей і документів (пункт 2 частини другої статті 60 КПК України), подання доказів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, заявлення клопотань, надання пояснень тощо (частина перша статті 56 КПК України).
За правилами статті 93 КПК України сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів, в тому числі, ініціювання проведення слідчих та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих дій здійснюється шляхом подання дізнавачу, слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України.
За вказаною статтею клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій дізнавач, слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Листом від 10 березня 2026 року начальник СД відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області повідомив заявника ОСОБА_3 про те, що його клопотання про допит осіб, подане у кримінальному провадженні №12025111220000219, розглянуто, йому скеровано копію постанови про відмову в задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у разі надходження відповідної скарги перевіряє законність прийнятого рішення, за наслідками розгляду якої, згідно вимог статті 307 КПК України, постановляє відповідну ухвалу.
Оцінка змісту скарги, доданих до неї письмових доказів та досліджені матеріали кримінального провадження дають підстави для висновку, що прийняте рішення відповідає вимогам закону.
Відповідно до положень статті 223 КПК України слідчі дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Приписами статті 133 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
Дізнавач, слідчий, прокурор наділені правом у разі потреби здійснити повторний виклик свідка для допиту в ході досудового розслідування. Таке право може виникнути, проте для цього повинні існувати належні правові підстави.
Повторний допит свідка спрямовується на з'ясування нових, раніше не досліджуваних обставин справи, щодо яких він не допитувався, або виникла потреба в уточненні окремих обставин.
Зокрема, частиною дев'ятою статті 224 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.
Отже, підставою для повторного допиту є необхідність усунути розбіжності в показаннях, наявність у свідка нової інформації, на яку він раніше не допитувався, або вказівка прокурора/керівника органу досудового розслідування.
Досліджені матеріали кримінального провадження містять відомості про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були допитані як свідки у кримінальному провадженні (а.с. 30-43). Жодних розбіжностей у показаннях вказаних свідків не вбачається.
23 лютого 2026 року ОСОБА_3 звертався до дізнавача з клопотанням про проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, в якому просив провести одночасний допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 187-189).
Постановою від 26 лютого 2026 року заявнику ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні клопотання. Рішення дізнавача скеровано потерпілому ОСОБА_3 та ним не оскаржувалося (а.с. 190-194).
Відповідно до положень частини п'ятої статті 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається, в тому числі, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Резолютивна частина постанови повинна містити відомості про зміст прийнятого процесуального рішення.
Оскаржуване рішення дізнавача містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування.
Дізнавач вказав, що не вбачає потреби та підстав для проведення повторного допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , навів мотиви про те, що потреба в уточненні запитань, перелік яких висвітлив потерпілий у клопотанні, відсутня, оскільки частина з них не відносяться до суті кримінального провадження, інша частина висвітлена в показах свідків й не потребує уточнення.
Резолютивна частина постанови дізнавача містить відомості про зміст прийнятого процесуального рішення.
Слідчий суддя зазначає, що, звертаючись з клопотанням, потерпілий ОСОБА_3 навів у клопотанні ряд питань, які він вважає доцільним поставити свідкам, та не врахував правил статті 91 КПК України, якою встановлено, які обставини підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У цій нормі процесуального права викладено перелік обставин, що відносяться до предмета доказування у кримінальному провадженні, як сукупності фактів і обставин об'єктивної дійсності, що мають матеріально-правове, цивільно-правове, кримінальне процесуальне значення і є необхідними і достатніми фактичними обставинами для вирішення кримінального провадження по суті.
Ця норма відповідає на питання - встановлення яких фактів і обставин є метою доказування. Аналіз змісту наведеної статті вказує на те, що в ній йдеться про обставини, які вказують на наявність або відсутність у досліджуваному діянні складу кримінального правопорушення.
Доказування має здійснюватися в обсязі, який забезпечує достовірне встановлення обставин. Зібрані у справі докази повинні підтверджувати факти і обставини, вказані в статті 91 КПК України.
З об'єктивної сторони для наявності кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, необхідно встановити сукупність таких трьох ознак: а) самовільне вчинення будь-яких дій; б) оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією); в) заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Обсяг та сукупність доказів мають підтверджувати достовірне встановлення всіх обставин предмету доказування (наявність події, винність тощо), правильне вирішення справи. Вони визначаються достатністю матеріалів для прийняття процесуальних рішень та відмежовують необхідний обсяг від недостатнього або надмірного.
Зміст оскаржуваного рішення містить відомості про те, що поставлені потерпілим питання свідкам не відносяться до суті кримінального провадження, інша частина висвітлена в показах свідків й не потребує уточнення.
Крім того, у клопотанні ОСОБА_3 не вказав, які ж суперечності він вбачає у показаннях свідків, котрих просить допитати повторно, не навів нових раніше не досліджуваних обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження та які не були з'ясовані у свідків під час їх первинного допиту.
Слідчий суддя зазначає, що незгода потерпілого з показаннями свідків у кримінальному провадженні не є підставою для повторного допиту свідків.
Наведені положення кримінально-процесуального закону та обставини, які встановлені під час розгляду скарги і оцінені відповідно до вимог статті 94 КПК України, свідчать про необґрунтованість скарги.
Відповідно до частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись статями 110, 303 - 307, 369 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача - уповноваженого на здійснення досудового розслідування кримінальних проступків відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 про відмову у задоволенні клопотання від 10 березня 2026 року, винесену у кримінальному провадженні № 12025111220000219, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2025 року за статтею 356 КК України.
Матеріали кримінального провадження № 12025111220000219 повернути до Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1