Справа № 357/4731/26
1-кс/357/660/26
про відмову у відкритті провадження
25 березня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 отримавши в м. Біла Церква, скаргу адвоката ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 (в порядку ст. 206 КПК України),
25 березня 2026 року до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України.
У поданій скарзі, захисник ОСОБА_2 просив:
- призначити скаргу до розгляду за його участю та участю начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 доставити ОСОБА_3 в судове засідання;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити ОСОБА_3 , який утримується в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане клопотання мотивоване тим, що 21 березня 2026 року приблизно о 16 год. ОСОБА_3 працівниками поліції, спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 запропоновано поїхати для уточнення своїх військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Цього ж дня, в нього працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 відібрали мобільний телефон.
Як йому стало відомо ОСОБА_3 пройшов примусове ВЛК під конвоєм представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-яких медичних документів. Довідку про ступінь придатності до військової служби він не отримував, про результати проходження ВЛК йому нічного не відомо, оскаржити в зв'язку з цим результати ВЛК не має об'єктивної можливості.
Станом на 14:00 год. 25 березня 2026 року ОСОБА_3 продовжує перебувати в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 без відповідної правової підстави.
Розглянувши клопотання, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).
Згідно з приписами ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статтях 482 і 482-2 цього Кодексу: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Підстави затримання особи уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді встановлені нормою ст. 208 цього Кодексу, якою передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Ще однією підставою затримання особи без ухвали слідчого судді в умовах воєнного стану є наявність обґрунтованих обставин, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину (п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України).
Також, за приписами ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти ВСП у ЗСУ. В окремих випадках, що визначаються потребою у проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
З огляду на викладене, слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу дотримуватися прав особи за умови, якщо вона тримається під вартою.
Виходячи із зазначених положень законодавства розгляду в порядку ст. 206 КПК України підлягають клопотання, скарги, які виникають суто із кримінально-правових відносин, та передбачені обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини лише під час досудового розслідування.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою; не є особою, яка затримана неуповноваженою особою; не утримується правоохоронними органами у зв'язку проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до змісту поданого клопотання, предметом оскарження являється утримання особи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками цього органу. Такі дії не відносяться до переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, визначених ст. 303 КПК України, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. При цьому, службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не відносяться до уповноважених осіб рішення, дії чи бездіяльність яких може бути оскаржено у відповідності до Глави 18 КПК України.
Водночас слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів її довірителя службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України та на дії осіб, які не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст. 26, 303-304, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 (в порядку ст. 206 КПК України).
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4