Справа № 291/108/26
Провадження №1-і/291/1/26
17 лютого 2026 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в с-щі Ружин Житомирської області клопотання прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025060570000071 від 21.12.2025, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голубівка Ружинського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою - освітою, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, не депутата, раніше судимого Ружинським районним судом Житомирської області від 16.04.2024 за ч.2 ст.259 КК України, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,
встановив:
В провадженні Ружинського районного суду Житомирської області перебуває на розгляді кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України.
Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 23.12.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на строк два місяці, до 19.02.2026 включно.
10.02.2026 прокурор Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
У судовому засіданні заслухавши думку прокурора, який клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення клопотання та просили про обрання для обвинуваченого домашнього арешту, оглянувши та дослідивши матеріали клопотання і долучені до нього документи, матеріали судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Також Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наголошує, що, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Суддею встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України у кримінальному провадженні № 12025060570000071 від 21.12.2025.
ОСОБА_4 обвинувачується у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи інші тяжкі наслідки, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті ( ч. 2 ст. 177 КК України).
Згідно вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За правилами ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Оцінюючи наявні у справі матеріали та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, суд вважає доведеними, що на даний час продовжують існувати зазначені у клопотанні ризики, визначені пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності знаявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Ризиком у контексті кримінального процесуального законодавства є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, суд при обранні запобіжного заходу враховується, що злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
Враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення, доведеність зазначених вище ризиків, особу обвинуваченого, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , положення ч. 8 ст. 176 КПК України, суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 строком на 60 днів з утриманням в ДУ "Житомирський слідчий ізолятор".
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109- 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437- 442 Кримінального кодексу України.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, його сімейний стан, тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі 66 560, 00 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, застава, передбачена в статті 5 §3 Європейської Конвенції, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.
Таким чином, дотримуючись вимог міжнародного та національного законодавства, враховуючи тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , з урахуванням майнового стану обвинуваченого, стану суд вважає, що застава в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, - 60 днів, які слід рахувати з моменту винесення цієї ухвали і до 17 квітня 2026 року включно, з утриманням в ДУ " Житомирський слідчий ізолятор".
Визначити заставу у сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці (Реквізити для сплати застави: одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області код за ЄДРПОУ 26278626 МФО 820172 в ДКС України м. Київ р/р 37317049000277).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати на виклики до суду, прокурора, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 квітня 2026 року.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.
Суддя ОСОБА_1