24 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/1422/24
Провадження № 11-кп/820/186/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретарів с/з: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12024243800000155 від 18.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за апеляційними скаргами захисника та обвинуваченого на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року,
Вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красилів, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-21.12.2020 Красилівським районним судом за ст.389 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, в силу ч.4 ст.70 КК України приєднано не відбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 24.09.2020 за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією належного йому на праві власності майна, крім житла.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків (враховуючи вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 21.12.2020 у справі №677/1532/18, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2023 року у справі № 686/18153/23) визначено ОСОБА_7 шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком остаточне покарання у виді 6 (шести) років 2 (двох) місяців позбавлення волі, з конфіскацією належного йому на праві власності майна, крім житла.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_7 залишено попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 15 грудня 2025 року (день ухвалення вироку), зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 29.06.2024 (дати затримання, вказана у протоколі затримання) по 14.12.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 6815 (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 52 коп.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
За вироком суду, ОСОБА_7 , будучи засудженим вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 21.12.2020 за ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік, в силу ч.4 ст.70 КК України приєднано не відбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 24.09.2020 за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнившись 24.07.2023 з місць позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.82 КК України із заміною на виправні роботи (не відбутий строк 1 рік 2 місяці 15 днів) з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку, які не відбув, на шлях виправлення не став та вчинив умисний злочини.
Так, ОСОБА_7 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та часу, отримав небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP» та наркотичний засіб метадон, обіг якого обмежено, переніс їх до свого фактичного місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , де зберігав без передбаченого законом дозволу до часу їх збуту, а саме 17.05.2024, 18.06.2024 та 29.06.2024, чим порушив правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме всупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 12, 15, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
В подальшому, 17.05.2024 у ОСОБА_7 , який, будучи особою, яка офіційно не працевлаштована, без постійного джерела доходу, виник злочинний умисел незаконно збагатитись шляхом продажу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин.
Так, 17.05.2024 близько 20:30 години біля автобусної зупинки м. Красилів по вул. Грушевського, Хмельницького району, яка розташована на виїзді з м. Красилів в напрямку м. Хмельницький, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, з корисливих мотивів, умисно, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме всупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 12, 15, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно збув шляхом продажу за 1000 гривень особі із зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 », паперовий згорток із порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,160836 г, яку згідно з таблицею І списку №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, та дві таблетки в блістері, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон (фенадон), обіг якого обмежено, масою 0,0483084 г, який згідно з таблицею ІІ списку №1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
Крім того, 18.06.2024 близько 22:00 години біля автобусної зупинки м. Красилів по вул. Грушевського, Хмельницького району, яка розташована на виїзді з м. Красилів в напрямку м. Хмельницький, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме всупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 12, 15, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно збув шляхом продажу за 1500 гривень особі із зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 » п'ять таблеток в блістерах, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон, обіг якого обмежено, масою 0,1146 г, який згідно з таблицею ІІ списку №1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
Також, 29.06.2024 близько 17:20 години на дорозі неподалік елеватора ТОВ «Астарта-Київ» в м. Красилів по вул. Ярослава Мудрого, Хмельницького району, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме всупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 12, 15, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно збув шляхом продажу за 1000 гривень особі із зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 » паперовий згорток із порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,60515 г, яку згідно з таблицею І списку №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
В подальшому ОСОБА_7 забрав у особи із зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 » паперовий згорток із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,60515 г, яку він попередньо збув йому, та із даного паперового згортку відсипав собі на клаптик паперу частину особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,01975 г, а іншу частину особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,5854 г, віддав особі із зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 ».
Не погоджуючись з вироком суду, захисник та обвинувачений подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржуваний вирок змінити, за епізодом обвинувачення від 17.05.2024 року закрити кримінальне провадження за недоведеністю вчинення злочину, передбаченого ст.307 КК України.
За епізодами від 18.06.2024 та 28.06.2024 року пом'якшити призначене покарання із застосування положень ст.69 КК України.
Свої вимоги аргументують наступними істотними порушеннями, допущеними стороною обвинувачення у даному провадженні, зокрема:
-винесенням прокурором постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 08 травня 2024 року до відкриття кримінального провадження;
-складанням невідомою особою протоколу про результати проведення оперативної закупки від 18 травня 2024 року, в якому відсутній час проведення даної негласної слідчої дії;
-неможливістю ідентифікації особи, яка збувала наркотичний засіб, на відеофіксації негласної слідчої дії;
-не зважуванням наркотичного засобу при його вилученні;
-відсутністю даних про джерело походження грошових коштів, які передавалися закупнику;
-відсутністю доказів підтвердження згоди покупця на проведення оперативної закупки наркотичного засобу;
-неприєднанням до матеріалів кримінального провадження матеріалів оперативно-розшукової справи від 02 травня 2024 року.
Також сторона захисту вважає призначене місцевим судом покарання ОСОБА_7 надмірно суворим, без урахування особи обвинуваченого, який визнав вину, детально розповідав обставини збуту наркотичних речовин, щиро розкаявся у скоєному, має міцні соціальні зв'язки, являється особою з інвалідністю 3 групи, має тяжке захворювання, яке потребує оперативного втручання, має постійне місце проживання, на його утримання перебуває неповнолітня дитина.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту судового рішення з коротким викладом суті вимог апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке його засуджено, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та ґрунтуються на сукупності ретельно досліджених, належним чином проаналізованих, та докладно наведених у вироку доказах, яким дана належна правова оцінка.
Доводи сторони захисту про допущення органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні істотних порушень не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Зокрема, винесення прокурором постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 08 травня 2024 року до моменту внесення відомостей про злочин до ЄРДР та відкриття кримінального провадження саме по собі не свідчить про недопустимість доказів, отриманих в ході проведення даної негласної слідчої дії.
Верховний суд неодноразово наголошував на тому, що ключовим є не формальний момент винесення постанови прокурором про проведення контролю за вчиненням злочину, як про це стверджує захисник у поданій апеляційній скарзі, а наявність законних підстав для проведення такої процесуальної дії, дотримання вимог щодо її санкціонування та процесуального оформлення тощо.
Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 березня 2017 року (справа № 671/463/15-к), фактичні дані, отримані в результаті проведення оперативної закупки до внесення відомостей до ЄРДР, можуть бути визнані належними та використані як докази, а саме як документи у кримінальному провадженні за умови, якщо вони були отримані в порядку, передбаченому КПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
У даному провадженні постанова про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 08 травня 2024 року була винесена в межах оперативно-розшукової справи за №24/10/-1/0049 від 02.05.2024, що відповідає вимогам Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та не свідчить про порушення вимог КПК України (т.1 а.с.44-46).
При цьому, сторона захисту у поданих апеляційних скаргах не навела конкретного та належного обґрунтування істотності порушень вимог кримінального процесуального закону, які б відповідно до положень КПК України, могли бути підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
Апеляційні доводи фактично зводяться до формального посилання на момент винесення постанови прокурором до внесення відомостей про злочин до ЄРДР, як підставу визнання зібраних доказів недопустимими.
Однак, сам по собі формальний часовий критерій винесення процесуального рішення прокурором без встановлення порушення порядку його санкціонування чи проведення, на переконання судової колегії, не є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана стороною захисту постанова прокурора про проведення оперативної закупки в межах оперативно-розшукової справи має свої особливості.
Зокрема, у ній об'єктивно не може бути зазначено найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, на що звертає увагу захисник, у зв'язку з тим, що на цьому етапі відомості про кримінальне правопорушення ще не внесені до ЄРДР.
Отже, відсутність у такій постанові посилання на кримінальне провадження та його реєстраційний номер зумовлена особливостями проведення оперативно-розшукових заходів і сама по собі не свідчить про порушення вимог закону.
У поданій апеляційній скарзі сторона захисту, обґрунтовуючи свої доводи, зазначає, що до матеріалів кримінального провадження не було приєднано оперативно-розшукової справи (ОРС) і це, на думку апелянтів, є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
Однак колегія суддів не вбачає підстав погоджуватися з такими доводами сторони захисту, оскільки сам по собі факт неприєднання до матеріалів кримінального провадження ОРС не свідчить про незаконність проведених оперативно-розшукових заходів та не є підставою для визнання отриманих у результаті цих заходів доказів недопустимими.
Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства до матеріалів кримінального провадження долучаються ті документи та матеріали, які були використані стороною обвинувачення як докази, або на які вона посилається на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню.
В рамках оперативно-розшукової справи за №24/10/-1/0049 від 02.05.2024 були проведені оперативно-розшукові заходи, а саме: огляд покупця, вручення грошових коштів, вилучення придбаного товару від 17.05.2024 (т.1 а.с.49-55).
Такі заходи здійснювалися на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 08.05.2024 року (т.1 а.с.44-46).
Відповідні процесуальні рішення та результати їх проведення долучені до матеріалів кримінального провадження та були безпосереднім об'єктом дослідження місцевого суду.
При цьому, в ході судового провадження судом першої інстанції з'ясовано, які саме докази були отримані на підставі ОРС, перевірено, що дані докази отримувались з урахуванням того, що проводились НСРД, дозвіл на проведення яких надано слідчим суддею Хмельницького апеляційного суду.
Разом з тим сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не ставить під сумнів саму законність заведення ОРС, як такої.
Не ґрунтуються на матеріалах провадження і доводи сторони захисту щодо складання невідомою особою протоколу про результати проведення оперативної закупки від 18 травня 2024 року.
Так, в досліджених апеляційним судом матеріалах кримінального провадження наявний розсекречений протокол від 18 травня 2024 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - оперативної закупки (т.1 а.с.58-60).
Зі змісту даного процесуального документу вбачається, що він складений старшим оперуповноваженим СКП відділення поліції №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_10 .
Саме вказаному оперативному працівнику і було доручено проведення оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин у ОСОБА_7 , відповідно до постанови прокурора від 08.05.2024 року про проведення контролю за вчиненням злочину (т.1 а.с.44-46).
Також, зі змісту даного протоколу випливає те, що оперативна закупка проводилася 17.05.2024 року, зокрема о 19.05 годин здійснено огляд грошових коштів та покупця, а о 19.19 годин покупець сів в автомобіль та поїхав до обумовленого раніше місця для купівлі наркотичної речовини.
Та обставина, що даним протоколом не зафіксовано конкретного часу збуту наркотичної речовини закупнику, не може свідчити про недопустимість отриманих доказів, адже сама по собі оперативна закупка відбувається динамічно, а її перебіг не завжди дозволяє зафіксувати кожну окрему дію з точністю до хвилини, особливо в умовах проведення саме негласних (таємних) слідчих (розшукових) дій. Важливим є те, що в оскаржуваному протоколі відображено загальну хронологію подій, зафіксовано час проведення огляду грошових коштів і покупця, момент його вибуття до обумовленого місця, а також подальші процесуальні дії після завершення закупки, які дають можливість суду встановити послідовність подій, перевірити їх логічний зв'язок між собою та переконатися у безперервності проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.
При цьому, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2025 у справі № 461/2470/21, відповідно до якої відсутність у протоколі проведення НСРД точного часу передачі наркотичного засобу закупнику, а також наявність інших порушень, зокрема часу закінчення слідчої дії, маршрут особи, на яку встановлено спеціальне обладнання для спостереження, не нівелює доказового значення результатів оперативної закупки.
Більше того, обставини збуту наркотичних речовин у даному кримінальному провадженні підтверджуються не лише самим протоколом, а й іншими доказами, зокрема показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_7 та закупника - свідка ОСОБА_9 .
Посилання сторони захисту на відсутність даних щодо законності походження грошових коштів, які використовувалися для проведення оперативних закупок, колегія суддів сприймає критично.
Сама по собі обставина походження грошових коштів, використаних під час проведення оперативних закупок, не є визначальною для встановлення факту їх передачі обвинуваченому та отримання ним неправомірної вигоди за збут наркотичного засобу.
У даному провадженні грошові кошти, які використовувалися під час проведення оперативних закупок, були попередньо оглянуті, ідентифіковані та належним чином зафіксовані у відповідних процесуальних документах, а після проведення закупки - перевірені на предмет їх наявності чи відсутності у визначеної особи.
Саме ці обставини мають доказове значення для встановлення факту збуту, а не джерело походження коштів як таке.
При цьому, у поданих апеляційних скаргах сторони захисту відсутнє обґрунтування причини ставити під сумнів законність походження цих грошей, як і відсутнє обґрунтування, яким чином походження грошей з того чи іншого джерела може позначитися на висновку, чи передавалися ці гроші ОСОБА_7 під час його зустрічі з ОСОБА_9 за відповідні наркотичні засоби.
Доводи сторони захисту про неможливість ідентифікувати особу, яка збувала наркотичні засоби на відеозаписі негласної слідчої (розшукової) дії, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази у своїй сукупності дають змогу достовірно встановити особу, зафіксовану на відео без проведення експертного дослідження.
Дійсно, під час першої оперативної закупки від 17.05.2024 року на відеозаписі НСРД зафіксовано тіло нижче обличчя особи, яка збуває наркотичні засоби, однак даний відеозапис містить також ознаки поведінки цієї особи, особливості мовлення та інші індивідуальні ознаки, які у сукупності із показаннями закупника - свідка ОСОБА_9 , письмовими документами (постановою про проведення оперативної закупки, ухвалою про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу), дають можливість ідентифікувати особу, яка збуває наркотичні засоби.
Колегія суддів виходить із того, що оцінка доказів здійснюється з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності в сукупності, а відсутність на відеозаписі зображення обличчя особи сама по собі не свідчить про неможливість її ідентифікації за наявності інших переконливих доказів.
Не приймає до уваги колегія суддів доводи сторони захисту щодо відсутності доказів підтвердження згоди покупця на проведення оперативної закупки наркотичного засобу.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду залучення до конфіденційного співробітництва є не слідчою, або розшуковою дією, а є однією із організаційних умов проведення слідчих або розшукових дій.
Стаття 275 КПК України, дозволяючи використовувати конфіденційне співробітництво для розслідування злочинів, не передбачає форму, у якій має відбуватися залучення таких осіб.
Ураховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.
Отже, відсутність окремого письмового документа, який би підтверджував згоду покупця на участь в оперативній закупці, сама по собі не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону та не є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
Що стосується добровільності згоди закупника, то вона перевірялась місцевим судом належним чином.
Зокрема, місцевий суд допитав самого закупника, проаналізував обставини залучення особи до закупки та матеріали НСРД, і прийшов до обґрунтованого висновку про добровільність згоди та відсутність будь-якого тиску зі сторони правоохоронних органів.
Отже, за результатами апеляційного перегляду встановлено, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованим і підтверджується зібраними у справі доказами, які є належними та допустимими, а кваліфікація його дій є правильною та відповідає вимогам закону.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів сторони захисту щодо суворості призначеного покарання, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки покарання ОСОБА_7 належним чином судом мотивоване, з врахуванням вимог ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами, внесеними Постановами № 18 від 10 грудня 2004 року і № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Зокрема, суд першої інстанції, обираючи вид та спосіб відбування покарання обвинуваченому, врахував конкретні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер і ступінь його суспільної небезпеки, сукупність всіх даних, які характеризують його особу, в тому числі й ті, на які посилається сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, та призначив покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Ступінь тяжкості вчиненого злочину суд урахував, виходячи не лише з визначеного у ст.12 КК України формального критерію, а в сукупності з конкретними обставинами протиправного діяння.
Зокрема, місцевий суд врахував, що обвинувачений незаконно, неодноразово збував наркотичні засоби та особливо небезпечні психотропні речовини, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи при цьому особою раніше судимою, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого, небажання ставати на шлях виправлення та обґрунтовує необхідність призначення покарання з реальним його відбуттям.
При цьому, судовою колегією враховується і те, що наркоманія є надзвичайно небезпечним соціальним явищем, яке підриває здоров'я людини, викликає деградацію особи, втрату нею соціального статусу, спричиняє зростання рівня злочинності, негативно впливає на стан громадської безпеки та моральні засади суспільства, а тому протидія незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин є одним із пріоритетних напрямів кримінально-правової політики держави, що також підлягає врахуванню при визначенні виду та міри покарання.
Усе вище наведене переконливо свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого протиправного діяння ОСОБА_7 .
Щодо поведінки обвинуваченого, який визнав вину та детально розповів про обставини збуту наркотичних речовин та щиро розкаявся у скоєному, то вказані обставини були враховані місцевим судом при призначенні покарання, які стали підставою для визначення мінімального можливого покарання, передбаченого у санкції інкримінованого ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Стосовно міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, постійного місця проживання та статусу особи з інвалідністю 3 групи, то вони існували на момент вчинення протиправних дій ОСОБА_7 і жодним чином не були стримуючим фактором у його процесуальній поведінці.
Твердження про перебування на утриманні ОСОБА_7 неповнолітньої дитини є безпідставними, так як матеріали провадження не містять доказів про те, що обвинувачений надає посильну фінансову допомогу своїй дитині.
Не ґрунтуються на вимогах закону також доводи сторони захисту про наявність хронічної хвороби, як обставини, що унеможливлює призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.
Питання про можливість звільнення особи, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, від покарання або подальшого його відбування, вирішується, відповідно до вимог ч.2 ст.84 КК України, за поданням начальника установи чи слідчого ізолятора, спецчастини яких обслуговують лікарні для засуджених.
Медичне обстеження таких засуджених здійснюють спеціальні комісії. В матеріалах кримінальної справи такий висновок спеціальної лікарської комісії відсутній.
Приймаючи до уваги сукупність наведених вище обставин, колегія суддів не має сумнівів у тому, що визначений обвинуваченому ОСОБА_7 вид і строк покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірним протиправному діянню, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстави для застосування положень ст.69 КК України у даному провадженні відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого вироку відносно ОСОБА_7 як в частині кваліфікації його дій, так і в частині призначеного покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законний, обґрунтований вирок, при перевірці судового рішення в апеляційному порядку не виявлено.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим, який утримується під вартою, з моменту отримання ним копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3