Справа №: 486/508/26 Провадження № 1-кп/486/184/2026
27 березня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025152120000282 від 21.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, громадянки України, з вищою освітою, працездатної, яка не працює та не навчається, заміжньої, не маючої на утриманні осіб, яка не є учасником бойових дій, інвалідності не має, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 23.07.2018 вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КПК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік;
- 30.08.2018 вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
- 18.10.2018 вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі строком, вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.07.2018 виконувався самостійно;
- 16.07.2020 вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі;
- 20.05.2022 вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;
- 07.02.2023 вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. ч. 1,2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КПК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Південноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
27.03.2026 від захисника обвинуваченої надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м?який запобіжний захід, а саме домашній арешт в нічний час з 21 год до 07 год.
Клопотання обгрунтоване тим, що на даний час зменшились будь-які ризики зазначені в ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_3 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, більш того місцем її проживання є АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 позбавлена можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені; ОСОБА_3 немає потреби незаконно впливати на свідків, експерта так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблені висновки експертів; ОСОБА_3 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; ОСОБА_3 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. У зв'язку з чим, немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак, враховуючи те, що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, однак вони не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою, і можливо застосувати до обвинуваченої ОСОБА_3 більш м?який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Щодо існування ризиків передбачених ч.1 ст. 177КПК України, захисник зазначила, що ризики які дають достатні підстави вважати що, обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності можливого здійснення ОСОБА_3 зазначених дій. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не підтверджений, з урахуванням того, що всі процесуальні дії проведені, наявності фіксації результатів оперативної закупки та наявності висновків експертів. Наявність встановлених ризиків, саме по собі не є безумовною підставою для застосування виняткового запобіжного заходу в виді тримання під вартою. Згідно до ст. 181 ч.1 та ч.2 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Доцільність саме такого запобіжного заходу полягає в тому, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, до її складу сім?ї входить мати та неповнолітня донька, вона одружена, її чоловік УБД безвістньо пропавший, бажає стати на шлях виправлення, а також є необхідність з?являтися до суду за викликом, тому домашній арешт можливо застосувати в певний період часу за місцем проживання її сім?ї.
В судовому засіданні захисник просила суд клопотання задовольнити.
Обвинувачена підтримала клопотання захисника та просила суд його задовольнити.
Прокурор заперечував проти заявленого клопотання, зазначивши, що ті ризики, які були встановленні слідчим суддею при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та на підставі яких судом було продовжено строк дії даного запобіжного заходу, не відпали та не зменшилися.
Розглянувши клопотання захисника, заслухавши учасників судового засідання, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Південноукраїнського міського суду від 21.01.2026 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» до 19.03.2026 включно.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17.03.2026 було продовжено обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, покарання за які передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також те, що остання офіційно не працює, офіційних доходів не має, систематично вживає наркотичні засоби (психотропні речовини), перебуває на обліку як наркозалежна особа.
Однак суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим суд враховує, що вказане кримінальне провадження надійшло до суду у період розгляду іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 307 КК України (справа №486/1698/21).
Вказане свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_3 .
Крім того, обвинувачена в повній мірі свою вину не визнає, свідки не допитані, матеріали кримінального провадження не досліджені.
За таких обставин суд вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків, що ще не допитувались під час судового розгляду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
Додатково суд враховує, що обвинувачена є наркозалежною особо, що підтвердила у судовому засіданні, і перебування під домашнім арештом підсилює ризик продовження нею вживання наркотичних речовин та вчинення останньою іншого кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу, що обвинуваченій ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі, що становить 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошові одиниці, тобто в сумі 232960 грн, яку може бути внесено як обвинуваченою, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження. Станом на 27.03.2026 заставу не внесено.
Отже, суд вважає, що ризики, які враховувалися слідчим суддею при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та під час продовження судом строку дії запобіжного заходу на даний час залишаються реальними та продовжують існувати.
Відсутні на даний час підстави вважати, що ризики переховуватися від суду; перешкодити провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, відпали, а отже відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.
За таких обставин, виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченій, яка забезпечить розгляд кримінального провадження у розумні строки.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 217, 314-316, 331,336 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1