25.03.2026
Справа №489/2443/26
Провадження №2/489/1788/26
про залишення позовної заяви без руху
25 березня 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
встановив.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява, яка є заявою по суті справи, та з якою позивач звертається до суду, повинна відповідати вимогам, зазначеним у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 1, 4 та 8 ст. 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Позовна заява подана за допомогою системи «Електронний суд» позивачкою ОСОБА_1 .
Частини 5, 6, 7 ст. 43 ЦПК України встановлюють, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд звертає увагу позивача, що системне тлумачення норм Глави 29 ЦК України та статті 396 ЦК України свідчить про право власника або законного користувача житлового приміщення (квартири, будинку) захищати свої майнові права на таке, що належить, або перебуває в їхньому користуванні житло.
Одним із засобів захисту, відповідно до статті 391 ЦК України є право таких осіб вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та/або розпорядження своїм майном. Усунення таких перешкод можливе шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням осіб, що передбачено частиною другою статті 405 ЦК України та частиною другою статті 107 ЖК України.
Позивачкою не зазначено в якості кого вона бажає зняти з зареєстрованого місця проживання відповідача (член сім'ї, наймач, тощо), що має наслідком неможливість перевірити чи правильно обраний позивачем спосіб захисту порушених прав відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР, чи за ст. 405 ЦК України.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Проте, вказана позовна заява містять наступні недоліки: відсутні докази того, що відповідач не проживає у зареєстрованому житлі з власної волі; відсутні докази, що реєстрація відповідача перешкоджає позивачці користуватись чи розпоряджатись власним майном; відповідач відмовляється самостійно знятись з реєстрації місця проживання в добровільному порядку (в тому числі відсутні докази з таким проханням до відповідача з боку позивачки); відсутні будь-які обґрунтування стосовно відсутності ступеню спорідненості позивачки з відповідачем; не зазначено обставин, за яких ОСОБА_2 був зареєстрований за вказаною у позові адресою.
Позивачці у позовній заяві слід уточнити обставини, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги, та на підтвердження зазначити та надати докази, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги, також слід зазначити, що позивачка у позовній заяві не зазначає чи зверталася вона до відповідача чи відповідних державних органів з приводу викладених у позові обставин та яку було надано відповідь останніми, не надано доказів, які підтверджують з якого періоду відповідач не проживає у зазначеній квартирі, тому на підтвердження зазначеного до позовної заяви слід надати відповідні докази, крім того слід зазначити, що згідно ч. 6 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Так, за змістом частин другої-четвертої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 34 постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказав, що, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
У постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 09.10.2019 у справі № 615/1636/17 зазначено, що виходячи з порівняльного аналізу статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР, можна дійти висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї. Зазначений висновок про застосування норм права міститься у постанові ВСУ від 16.11.2016 року в справі № 6-709цс16.
Всупереч зазначеному, із змісту позовної заяви не зрозумілий статусу відповідача - чи є він членом сім'ї, чи був раніше членом сім'ї, чи ніколи таким не був.
Крім того, обираючи такий спосіб захисту порушеного права, позивачка не звернула увагу на діючі зміни у чинному законодавстві, яке регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні. З врахуванням цих змін на момент звернення з цим позовом до суду не надала відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору у спосіб, визначений вищевказаним законом.
Так, 01 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон), яким встановлено порядок зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування).
Статтею 18 Закону передбачено здійснення зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), зокрема, і за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Заява, передбачена п. 1 ч. 1 зазначеної статті, може подаватися в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До заяви, що подається в електронній формі, документи не додаються.
Пунктом 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.
Також, слід зауважити, що втратила чинність ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», де були закріплені положення, що лише рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстрації.
Наведене дає підстави для висновку про те, що починаючи з 01 грудня 2021 року унормований досудовий порядок врегулювання спору, за вирішенням якого позивач звертається до суду.
Наразі позивачкою до поданої позовної заяви, враховуючи наведені у ній обґрунтування та обраний спосіб захисту, не надано доказів неможливості зняття відповідача із зареєстрованого місця проживання шляхом звернення з відповідною заявою до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, що стало можливим з 01 грудня 2021 року.
Натомість, позивачка просить витребувати довідку про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 , не обґрунтовуючи неможливості отримання вказаної довідки самостійно.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійне надати докази, вправі подавати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно з положеннями Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», а також Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), позивачу необхідно надати суду відомості про те чи звертався він до уповноваженого органу щодо зняття відповідача ОСОБА_2 із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) з квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Вивчивши клопотання про витребування доказів суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів неможливості самостійно отримати довідку щодо зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 , власницею якої вона є та не наведено причин, які перешкоджають позивачці в отримані зазначених відомостей.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Згідно з п. п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення документів учасникам провадження може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Всупереч встановленим вимогам, позивачкою не надано, встановленого законодавством, документу, на підтвердження направлення позовної заяви відповідачу по справі.
Враховуючи зазначене, позивачці необхідно надати суду докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, якими є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, виданий відправникові поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175-177 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. ст. 4, 175-177 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без руху.
Надати позивачу десять днів з дня отримання ними копії ухвали для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали суду.
У разі не виконання вимог ухвали в установлений судом строк заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О. Рум'янцева