Справа №127/8793/26
Провадження № 2/127/2544/26
26 березня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Хмельницького Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, -
ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи: Відділу ДРАЦС у м. Вінниці ХМУ МЮ України про визнання батьківства.
Дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України з наступних підстав.
Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позовна заява містить вимогу зобов'язати Відділ ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження, проте ДРАЦС у справі залучений не як відповідач, а як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Формулювання вимоги у резолютивній частині рішення щодо осіб, які не займають процесуального статусу Відповідача, суперечить вимогам ст. 175 ЦПК України, згідно з якого позовна заява повинна містити чітко визначені вимоги щодо відповідача.
А тому, виходячи з викладеного та наведених норм закону, позивачам необхідно вирішити питання про уточнення позовних вимог та, відповідно, уточнення кола належних відповідачів.
Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Разом з тим, виходячи з наведених норм закону, рішення суду про визнання батьківства і є підставою для внесення змін до актового запису без необхідності зобов'язання відповідного органу про внесення таких відомостей.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
Також, увага позивача/представника, звертається на ту обставину, що при вирішення спорів пов'язаних із визнанням батьківських прав, обов'язкову участь мають приймати орган опіки та піклування, який діє в інтересах захисту прав дитини, та проводить відповідні заходи для встановлення обставин необхідних для розв'язання спору як з дитиною так і з батьками, що потребує участі у тому числі і представника органу опіки та піклування за місцем реєстрації, дійсним місцем проживання дитини, позивача та відповідачів, у зв'язку із чим представнику позивача необхідно зазначити фактичне зареєстроване місце проживання/перебування учасників справи для визначення належного органу опіки та піклування.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначає, що ОСОБА_2 народила дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а біологічним батьком дитини він вважає себе. На час народження дитини ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , тому органами ДРАЦС дитина була записана на чоловіка, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до статті 129 Сімейного кодексу України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність тривалістю один рік, яка обчислюється з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Із наведених у позовній заяві обставин убачається, що позивач вже на момент народження дитини або невдовзі після цього мав можливість знати про своє можливе батьківство.
Разом із тим, у позовній заяві не зазначено конкретної дати або періоду, коли позивач дізнався або міг дізнатися про своє батьківство, не наведено обставин, які б свідчили про неможливість звернення до суду у межах однорічного строку, встановленого статтею 129 Сімейного кодексу України.
Крім того, позивач посилається на отримання у листопаді 2025 року висновку про біологічне батьківство, однак не зазначає, чи пов'язує саме з отриманням такого висновку початок перебігу строку позовної давності, а також не пояснює причин звернення до суду лише у березні 2026 року.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують ці обставини.
Оскільки позовна заява не містить відомостей щодо моменту, з якого позивач дізнався або міг дізнатися про своє батьківство, а також не містить клопотання про поновлення строку позовної давності та обґрунтування поважності причин його пропуску, така заява подана без додержання вимог статті 175 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Крім того, у порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів; у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Таким чином, позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно надати докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або виконати вимоги ч. 1ст. 177 ЦПК України, надіславши на адресу суду копії поданих до суду документів для відповідача.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевказані обставини, зважаючи на положення ч. 1 ст.185 ЦПК України, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Хмельницького Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: