Справа № 127/29004/25
Провадження № 2-др/127/19/26
19 березня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Мельник Л.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці заяви представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - Сінкевич Лілії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів дарування та скасування рішення, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів дарування та скасування рішення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2026 року було у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів дарування та скасування рішення відмовлено.
Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася до суду із заявами про ухвалення додаткового рішення, які мотивовано тим, що 17.02.2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області було відмовлено у задоволенні позову. Представником відповідвчів до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про намір стягнення з позивача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу. На підтвердження понесення цих витрат представником долучено: копію договору про надання правової допомоги, розрахунок витрат та прибуткові касові ордера про оплату. Додатково представник відповідачів зазначила, що судове засідання 12.02.2026 року тривало 4 години, а 17.02.2026 року тривало 1 годину 15 хвилин. Решту судових засідань було проведено в рамках 15-30 хв. Дані обставини враховані адвокатом під час проведення остаточного розрахунку витрат. Враховуючи викладене вище, ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_1 на користь довірителів понесені судові витрати, згідно з договорами про надання правничої допомоги б/н від 10.10.2025 року, в розмірі 16500,00 грн. кожному.
Представник позивача надіслала суду заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи тим, що з вимогами про стягнення витрат на правничу допомогу частково не погоджується, вважає їх необгрунтованими та завищеними, а також такими, що не є співмірними із складністю справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З долучених розрахунків вбачається, що адвокатом в процесі надання правничої допомоги ОСОБА_3 витрачено: 1,5 год. на консультування клієнта, 1,5 год. на підготовку відзиву на позовну заяву, 1 год. на ознайомлення з матеріалами справи, 0,5 год. на підготовку адвокатського запиту до ВМР, 6,5 год. на участь у судовому засіданні, 1 год. на підготовку до виступу в судових дебатах та 1 год. на підготовку заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Аналогічний розрахунок надано і щодо витрат з надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_4 . При цьому, вказані розрахунки обом відповідачам є ідентичними між собою як в частині вартості наданих послуг так і в частині обсягу виконаних робіт та витраченого робочого часу адвоката. Аналогічно - відзиви на позовну заяву є майже ідентичним, наявні лише незначні відмінності у викладі фактичних обставин справи. Також, представником відповідачів було внесено пункт «Участь у судових засіданнях» у розрахунки витрат на правничу допомогу щодо обох відповідачів по 6,5 год., хоча висловлювала їх єдину правову позицію. Щодо написання представником відповідачів таких процесуальних документів, як клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, заяв про ухвалення додаткового судового рішення, про видачу копії судового рішення, то їх написання не потребує значної кількості робочого часу адвоката, який є фахівцем у галузі права, як і не потребує додаткового вивчення положень судової практики чи норм законодавства. З огляду на викладене представник позивача просила зменшити заявлений стороною відповідачів розмір судових витрат на професійну правову допомогу адвоката, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до 2000,00 грн. на кожного.
Представником відповідачів надіслано суду заперечення на заяву про зменшення витрат, згідно з яким вони не поргоджуються із доводами позивача щодо зменшення понесених ними витрат. На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката до заяви про ухвалення додаткового рішення додано два окремих договори, а також надано відповідні розрахунки та платіжні документи про оплату послуг за договором. Зі змісту відзивів та доданих до них доказів вбачається, що адвокатом з кожним із клієнтів окремо проведено консультації та сформовано окрему правову позицію кожного з них, враховано ступінь споріднення із попередніми власниками спірного майна, опрацьовано документи. Під час виступу в судових засіданнях, адвокат діяв в інтересах кожного зі своїх клієнтів окремо та реагував на доводи позивача та його адвоката в розрізі заявлених по коджному із його клієнтів вимог. Крім того, вибір кожного з відповідачів адвоката не повинен впливати на гарантовані кожному з них процесуальні права, в тому числі і щодо стягнення понесених ними судових витрат. Тому доводи позивача є безпідставними. Просила заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та її представники підтримали заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн. на кожного.
Представник відповідачів в сдове засідання не зявилась, однак надіслала суду клопотання про проведення судового засідання у їх відсутність. Задовольнити заяву відповідачів про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. При прийннятті рішення врахувати заперечення щодо заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача Вінницької міської ради в судове засідання не з'явилася, проте надіслала суду заяву з проханням проводити розгляд заяв без її участі за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів дарування та скасування рішення було відмовлено (Т. 2 а.с. 136, 151-154).
14.10.2025 року між адвокатом Сінкевич Л.О. та ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги №б/н, за умовами якого сторонни домовилися, що клієнт оплачує адвокату гонорар наступним чином:
-11500,00 грн. клієнт зобов'язаний оплатити адвокату до підписання данного договору. У розмір вказаного гонорару входить ознайомлення з матеріалами справи та узгодження правової позиції щодо захисту інтересів клієнта;
- гонорар успіху - 5000,00 грн., який виплачується при досягненні позитивного результату для клієнта, а саме після постановлення судового рішення про відмову у задоволенні позову у 5-денний термін від дня прийняття рішення судом (Т. 2 а.с. 144).
Аналогічний за своїм змістом також був укладений договір з ОСОБА_4 від 10.10.2025 року та додаткова угода №1 від 14.10.2025 року (Т. 2 а.с. 149, 149 на звороті)
Згідно із розрахунку витрат на правничу допомогу, Сінкевич Л.О. в інтересах ОСОБА_3 було виконано наступний обсяг робіт:
- консультація клієнта та узгодження правової позиції (витрачено 1,5 годин) вартістю 1905,00 грн.;
- підготовка та подання відзиву на позовну заяву (витрачено 1,5 годин) вартістю 1905,00 грн.;
- підготовка та подання адвокатського запиту до ВМР (витрачено 0,5 годин) вартістю 635,00 грн.;
- ознайомлення з матеріалами судової справи (витрачено 1 годину) вартістю 1270,00 грн.;
- представництво та захист інтересів клієнта в судовому засіданні (витрачено 6,5 годин) вартістю 8255,00 грн.;
- підготовка письмового виступу в судових дебатах (витрачено 1 годину) вартістю 1270,00 грн.;
- підготовка заяви про ухвалення додлаткового судового рішення та розрахунку витрат (витрачено 1 годину) вартістю 1270,00 грн. Загальна вартість складає 16500,00 грн. (Т. 2 а.с. 142). Аналогічний розрахунок було надано і на клієнта ОСОБА_4 (Т. 2 а.с. 48).
Також в матеріалах справи наявні прибуткові касові ордера про оплату послуг правової допомоги відповідачами по 16500,00 грн. кожен (Т. 2 а.с. 144, 48 на звороті- 49 на звороті).
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд звертає увагу, що представник відповідачів у відзивах на позов зазначила, що після ухвалення судового рішення у цій справі нею буде подано суду протягом п'яти днів докази оплати витрат за надання правничої допомоги.
Отже, стороною відповідачів було зроблено заяву про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Вказані докази було подано до суду в строк визначений законодавством.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Слід відзначити, що зміст відзивів на позовну заяву містять майже ідентичну інформацію.
Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
З огляду на викладене, надання представником відповідачів такої правничої послуги як надання консультації та узгодження правової позиції, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами. Отже сума в розмірі 1905,00 грн. (по кожному клієнту) не підлягає врахуванню судом.
Також ознайомлення зі змістом позовної заяви та матеріалами судової справи є за своєю суттю однією дією вчиненою в інтересах обох клієнтів.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не може бути способом надмірного збагачення відповідачів, на користь яких такі витрати стягуються і не може становити для них по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, періоду розгляду справи, суд вважає, що зазначені представником відповідачів ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу в розмірі по 16500,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
Враховуючи предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному відповідачами розмірі не є пропорційними до предмета позову, суд визначає вартість наданої правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн. кожному, відповідатиме критеріям розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп).
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст додаткового рішення складений 26.03.2026 року.
Суддя: