Єдиний унікальний номер № 273/2226/25
Провадження № 1-кп/0285/407/26
25 березня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 273/2226/25 (12025060550000054 від 27.08.2025) за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Олександрівка Ширяївського району Одеської області, українець, громадянин України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимостей не має, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
ОСОБА_6 справи в суді
22.01.2026 на підставі ухвали Житомирського апеляційного суду до до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025060550000054 від 27.08.2025 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 23.01.2026 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 02.02.2026.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 23.02.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду на 15.03.2026.
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
27.08.2025 близько 14 години 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_7 .
Рухаючись автодорогою з с. Забара в напрямку с. Мокре Звягельського району Житомирської області, на відстані 400 м від с. Забара, в порушення вимог п. 2.1. а), 2.3. б), 2.9. а), 12.1, 12.6 г), 12.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), діючи необережно, а саме з кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, перевищив допустиму на вказаній ділянці дроги швидкість руху, що унеможливило постійно контролювати рух і безпечно керувати транспортним засобом, не впорався з керуванням, допустив виїзд на зустрічну смугу руху та подальший різкий виїзд за межі проїзної частини праворуч, відносно свого напрямку руху, де здійснив наїзд на дерево.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «ВАЗ-2103», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів кісток тазу з обширним крововиливом в заочеревну клітковину, брижу тонкої кишки, клітковину малого тазу та м'які тканини лівого стегна, крововиливу в речовину лівої півкулі головного мозку, множинних ран, саден та синців на тілі, які входять в комплекс поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, які супроводжувались розвитком травматичного шоку та синдрому дисимільованого внутрішньосудинного згортання, мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя - від яких померла.
Таким чином водій ОСОБА_4 допустив порушення Правил дорожнього руху, а саме пунктів 2.3. б), 2.9. а), 12.1, 12.6 г), 12.9 б) та вказані порушення знаходяться у причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
2.2. Правова кваліфікація вказаного кримінального правопорушення
ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілої, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 286-1 КК України.
ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження
3.1. Щодо позиції обвинуваченого
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. Пояснив, що у день та час, зазначений у обвинувальному акті, він керував власним автомобілем «ВАЗ 2103», в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_7 . У той день видимість була гарна, світла пора доби, автомобіль був технічно справний. Вживши спиртне, він керував зазначеним транспортним засобом. Того дня вдома у с. Малий Правутин випив з ОСОБА_8 пляшку пива та 0,5 л горілки та ще стопку горілки випив у матері потерпілої у с. Забара. Як сталася ДТП пригадати не може. Пояснив, що після відвідин потерпілої ОСОБА_5 вони вирішили їхати збирати бузину. У автомобілі вони з потерпілою сміялися, дурачилися, в нього випала сигарета на підлогу і він нагнувся її дістати, а потім стався удар. Після удару втратив свідомість. Пояснив, що посвідчення водія не отримував, рухався із перевищенням допустимої швидкості руху. Він не звертав уваги на спідометр, але у кримінальній справі бачив експертні дослідження, що найменша швидкість була 93 км/год. У вчиненому щиро розкаявся, жалкує про вчинене. Збитки матері покійній не відшкодував. Попросив вибачення у судовому засіданні. Просив суд суворо не карати.
3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення
Прокурор у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. До вступу вироку у законну силу обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби.
3.3. Щодо позиції потерпілої сторони
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона є мамою ОСОБА_9 . Того дня ОСОБА_10 із обвинуваченим приїхали до неї у с. Забара Звягельського району. Вони були випивши і ще по чарці випили у неї та вирішили їхати по бузину. За кермом був ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не вміла кермувати автомобілем. З ними мала поїхати і вона, але погано себе почувала. Коли дізналася про ДТП побігла на місце події. Обвинувачений був без свідомості. ОСОБА_10 говорила, що їй дуже боляче. Їх забрала швидка. Обвинувачений із нею до судового засідання не спілкувався. Ніяких коштів на відшкодування моральної шкоди не надавав. Просила призначити суворе покарання, пов'язане із позбавленням волі.
IV. Позиція суду
Суд враховує, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Відтак відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд ухвали проводити судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого та потерпілої.
V. Мотиви суду, оцінка та висновки
Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілої.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
Показання обвинуваченого та потерпілої у судовому засіданні послідовні та логічні, доповнюють одне одного, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Таким чином вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні у матеріалах кримінального провадження та обвинуваченим, потерпілою не оспорюються.
VІ. Призначення покарання
6.1. Загальні положення.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров'я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.
6.2. Щодо обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
6.3. Щодо обставин призначення основного покарання
Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який судимостей не має в силу ст. 89 КК України, той факт, що ОСОБА_4 не працює, не має на утриманні осіб, не перебуває на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансері у КП “Славутська МЛ», перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем проживання, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією за ст. 12 КК України є тяжким злочином.
За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
Суд переконаний, що за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).
VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Враховуючи тяжкість призначеного покарання з метою запобігання уникнення ОСОБА_4 від виконання вироку суду, зважаючи на стан здоров'я останнього, суд доходить висновку про доцільність обрання до вступу вироку у законну силу запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби за місцем проживання ОСОБА_4 .
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Викривачі у даному кримінальному провадженні відсутні. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб не застосовувались.
На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком 10 (десять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
У строк покарання зарахувати відповідно до вимог ст. 72 КК України перебування ОСОБА_4 під запобіжним заходом у виді цілодобового домашнього арешту.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 21-00 год до 06-00 год та заборонити йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання вироком законної сили, але не довше 24.05.2026.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області у справі № 273/1460/25 від 29.08.2025 на автомобіль «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у ВП № 2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, передати фатичному володільцю ОСОБА_4 .
Витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз № СЕ-19/106-25/16472-ІТ від 07.10.2025 у розмірі 3565,60 грн та № СЕ-19/106-25/21200-ІТ від 26.11.2025 у розмірі 3565,60 грн стягнути із засудженого ОСОБА_4 у дохід держави.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1