Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/7676/25
Провадження № 2/279/566/26
26 березня 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/7676/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сердійчук Я.Я.", в інтересах якого діє представник Факторинг Партнерс, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 17.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (cashtancredit.com.ua), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем ТОВ "Еко Фін", в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 76933450. Договір укладено в електронній формі з дотриманням ст. 11,12 Закону України "Про електронну комерцію".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" свої зобов'язання за кредитним договором виконало вчасно та в повному обсязі, надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 3500 грн. шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідача, строком на 365 днів по 16.11.2025 року (включно), з пільговою та базовою (стандартною) 1 % в день ставкою.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
10.11.2025 року між ТОВ "Еко Фін" та ТОВ ''Факторинг Партнерс'' було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-11/25, згідно умов якого, ТОВ "Еко Фін" відступило на користь ТОВ ''Факторинг Партнерс'' права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за кредитним договором № 76933450 від 17.11.2024 року.
Розмір заборгованості за кредитним договором № 76933450 від 17.11.2024 року становить 15785 грн., з яких: 3500 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 12285 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 76933450 від 17.11.2024 року у розмірі 15785 грн. Одночасно просить суд стягнути понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви отримав в електронній формі, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
30.12.2025 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому факт укладання кредитного договору між ним та ТОВ "Еко Фін" підтвердив, перехід права вимоги та суму заборгованості визнав. Разом з тим не погодився з сумою витрат на правову допомогу, вважає, що зазначена сума безпідставна та нічим не обґрунтована, а тому просить в стягненні витрат на правову допомогу в сумі 9000 грн. відмовити.
Представник позивача, на наведені відповідчем у відзиві обставини, у встановлений строк надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі. Заявлену суму витрат на правову допомогу вважає обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, а тому підстави для їх стягнення відсутні.
Правом подати заперечення щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив пояснень відповідач не скористався.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.
17.11.2024 року між ТОВ "Еко Фін" та ОСОБА_1 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", шляхом обміну електронними повідомленнями, використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, було укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 76933450.
Згідно умов договору ТОВ "Еко Фін" надає відповідачу кредит у розмірі 3500 грн., а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку встановленому договором (п.2.1. Договору).
Відповідно до п.2.3. договору, кредит надається строком на 365 днів, який починається з 17.11.2024 року та закінчується 16.11.2025 року (включно), та складається із дисконтного (пільгового) та поточного періодів.
Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів та настає з дати видачі кредиту та завершується 30.11.2024 року (рекомендована дата платежу) (п.2.4. Договору).
Поточний період складає 351 днів, що настає з дня наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 16.11.2025 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п.2.5 Договору).
Укладаючи договір сторони погодили процентну ставку, а саме:
Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду (п.2.6 Договору).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки (п.2.7. Договору).
Сторони також узгодили графік платежів, порядок та умови повернення заборгованості (в тому числі достроково), а також порядок та умови пролонгації (продовження) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом та/або строку кредитування (підрозділ 3.2, 3.3. Розділу 3 Договору).
Сторони дійшли згоди, що всі платежі за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування та неустойки) здійснюються шляхом зарахування коштів, що надійшли від позичальника на рахунок товариства. позичальник зобов'язується повернути товариству кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього договору (графіку розрахунків (платежів), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором, але в будь - якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по кредиту, встановленої п.2.5 договору. Рекомендована (не обов'язкова) дата повного повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів є дата закінчення дисконтного (пільгового) періоду кредитування. Завершення дисконтного (пільгового) періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення суми кредиту. Датою повернення (оплати) заборгованості (суми кредиту, нарахованих, але не сплачених процентів за користування кредитом, пені (у разі її нарахування) є дата зарахування коштів на рахунок товариства (п.п.3.2.1 - 3.2.1.3. Договору).
Сторони також дійшли згоди, що позичальник має право неодноразово продовжувати (поновлювати) дисконтний (пільговий) період користування кредитом та/або збільшувати строк кредитування за договором (далі пролонгація). Пролонгація можлива лише шляхом укладення сторонами відповідного додаткового договору у спосіб, визначений цим договором. Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення дисконтного (пільгового) періоду проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено дисконтний (пільговий)період нараховуються за ставкою, визначеною п. 2.7. договору (п.3.3.1, 3.3.2 Договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши, шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок, відповідачу кредитні кошти.
Відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується квитанцією про перерахування ТОВ "Еко Фін" коштів, через надавача платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід" на платіжну картку, маска картки № НОМЕР_1 в сумі 3500 грн. (номер операції : 76933450_1731845536). Призначення платежу: згідно договору №63388980 від 26.04.2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач кредитними коштами скористався, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Судом встановлено, що з моменту отримання кредитних коштів, відповідач звертався до ТОВ ''Еко Фін'' з заявою про пролонгацію (продовження або поновлення дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами).
На підставі заяви між ТОВ ''Еко Фін'' та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про пролонгації №1/76933450 до договору про споживчий кредит/кредитного договору № 76933450 від 17.11.2024 року.Згідно якого відповідачу продовжувався (поновлювався) дискотний (пльговий) період користування кредитними коштами. При цьому кінцевий строк користування кредитними коштами залишився незмінним 16.11.2025 року (включно).
10.11.2025 року між ТОВ "Еко Фін" (первісний кредитор) та ТОВ ''Факторинг Партнерс''(новий кредитор) укладено договір №10-11/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно умов якого, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору (надалі також - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договором позики/договором про споживчий кредит/кредитним договором, з урахуванням усіх зсін, доповнень, додатків до них.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у соїй діяльності печатки) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Будь - які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (за наявності) (п.11.6. Договору).
Відповідно до змісту договору №10-11/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.11.2025 року:
- "Право вимоги" означає всі належні первісному кредитору права вимоги до боржника за за договором позики/договором про споживчий кредит/кредитним договором, включаючи всі права грошової вимоги, права, що забезпечують виконання зобов'язання боржника за за договором позики/договором про споживчий кредит/кредитним договором ( в тому числі, але не виключно право вимоги за порукою, заставою, тощо), засоби захисту прав, які доступні первісному кредитору, щодо отримання загальної суми заборгованості;
- ''Реєстр прав вимог'' - погоджений сторонами список з переліком особистих даних боржників (ім'я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов'язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника, оформлений згідно з формою, визначеною в додатку №1 до цього договору (форма реєстру боржників в електронному вигляді) та додатку №3 (форма реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді) до цього договору.
Відповідно до п. 5.2. договору №10-11/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.11.2025 року права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором, набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання - передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4).
З моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору права вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.
10.11.2025 року ТОВ "Еко Фін" та ТОВ ''Факторинг Партнерс'' підписали акт прийому передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) за договором №10-11/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.11.2025 року, а також підписали реєстр боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №10-11/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.11.2025 року від ТОВ "Еко Фін" до ТОВ ''Факторинг Партнерс'' перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 76933450 від 17.11.2024 року на загальну суму 15610 грн., яка складається з 3500 грн.- заборгованість за основним зобов'язанням (тілом) та 12110 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Таким чином ТОВ ''Факторинг Партнерс'' набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за договором про споживчий/кредитний договір № 76933450 від 17.11.2024 року та є належним позивачем у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю ''Факторинг Партнерс'' суму заборгованості за договором про споживчий/кредитний договір № 76933450 від 17.11.2024 року змінювало, здійснювало нарахування відсотків на умовах, передбачених кредитним договором.
Згідно детального розрахунку первісного кредитора (кредитодавця ТОВ "Еко Фін") та розрахунку позивача, вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося в межах періоду строку дії та на умовах договору про споживчий/кредитний договір № 76933450 від 17.11.2024 року.
Загальний розмір заборгованості за договором про споживчий/кредитний договір № 76933450 від 17.11.2024 року становить 15785 грн.
Факт укладання договору про споживчий/кредитний договір № 76933450 від 17.11.2024 року та отримання кредитних коштів у розмірі 3500 грн. відповідачем визнається, про що останнім також зазначено у відзиві на позов. У силу ч.1 ст.82 ЦПК України, у суду не має сумнівів щодо достовірності укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.
Правильність нарахувань розміру заборгованості на час розгляду справи судом перевірена, відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно зі ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договорів, їх форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обовязки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.
Матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем здійснено дії, спрямовані на укладання спірного договору, а саме відповідач зареєструвався на офіційному сайті первісного кредитора, пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, заповнив анкету - заяву на отримання грошових коштів в кредит від 17.11.2024 року на сайті первісного кредитора, з зазначенням ПІБ, даних паспорта, РНОКПП, місця реєстрації та місця проживання, зазначив номер мобільного телефону, здійснив акцептування договору споживчого кредиту, шляхом його підписання електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора "NzU3Vzc1" надісланим на телефонний (мобільний) номер зазначений в анкеті-заяві на отримання грошових коштів.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на офіційний сайт ТОВ "Еко Фін" та здійснення ним певного алгоритму дій, необхідного для отримання кредиту, спірний кредитний договір не було б укладено.
Крім того, укладаючи додаткові договори про пролонгацію, сплачуючи частково суму заборгованості відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору та відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором споживчого кредиту / кредитного договору.
Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у звязку із заміною кредитора в зобовязанні саме зобовязання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ч.1,2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Положеннями ч.1 ст.1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом Украiни "Про електронну комерцію".
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.(ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1,2 ст. 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов'язання за укладеними договорами сторона позивача виконала своєчасно і повністю, надавши відповідачу грошові кошти в повному обсязі.
Відповідач кредитні кошти отримав, скористався ними, що підтверджується наявними у справі доказами та визнається останнім, своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, лише частково сплатив грошові кошти для погашення кредитної заборгованості.
Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідачем добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 76933450 від 17.11.2024 року в сумі 15785 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн, суд частково погоджується з доводами відповідача, щодо неспівмірності відсотків, а також щодо стягнення останніх в заявленому розмірі з огляду на наступне.
Приписами ч.3 ст.141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст.137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує у своїх рішенннях ЄСПЛ ("Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року у справі, "Гімайдуліна і інших проти України" від 10 грудня 2009 року, "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року та ін.).
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
В додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23 Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Оскільки дана справа є малозначною, не відноситься до категорії складних справ, складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу виходить за розумні межі визначення розміру, є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, обсяг послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, а тому відсутні підстави для задоволення їх в повному обсязі.
З огляду на наведені правові норми, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 1500 грн., оскільки на думку суду саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст. 4,12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273,279, 354,355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Факторинг Партнерс'', заборгованість за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 76933450 від 17.11.2024 року в сумі 15785 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 1500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 19707 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сім) гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Факторинг Партнерс'' місце знаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ