Справа № 169/180/26
Провадження № 2/169/401/26
25 березня 2026 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р. К.
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 04 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (далі - ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ») та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № LM777187445, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 4000 гривень. Право вимоги за вказаним договором на підставі договорів факторингу 18 грудня 2024 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс»), а 27 лютого 2025 року - до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Вказуючи, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі 17160 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а. с. 60), у позовній заяві вказав, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без його участі (а. с. 8).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України був належним чином повідомлений (а. с. 61), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд ухвалою від 25 березня 2026 року постановив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» договір кредитної лінії № LM777187445 (далі - Договір, кредитний договір), відповідно до умов якого отримав кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 4000 гривень. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4000 гривень одразу після укладення договору (04 листопада 2024 року), який має бути повернутий протягом 30 днів після закінчення строку дії договору (5 років) або дострокового припинення дії Договору. Кредитна лінія надається строком на 5 років, а саме: до 04 грудня 2029 року (пункти 7.3, 11.1 Договору).
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що базова процентна ставка складає 1% в день від суми залишку кредиту, за кожен день користування ним.
Пунктом 8.5.2. Договору передбачено, що за період від дати видачі першого траншу до 14 листопада 2024 року (включно) проценти нараховуються за Дисконтною процентною ставкою 1% від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 365 річних.
Проценти в розмірі, визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору (пункт 8.8. Договору).
Сторони погодили, що факт закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за Договором (пункт 6.4. Договору).
Відповідно до пунктів 12.3., 12.4. Договору за порушення будь-якого з платежів передбачених цим Договором на 14 і більше календарних днів Кредитодавець має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу, розмір якого залежить від загального розміру кредиту за цим договором.
Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов'язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими коштами за ставкою 365% річних. Сорони погоджуються,що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування чужими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 14.2. Кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Пунктом 14.1 договору передбачено, що невід'ємною частиною цього Договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надається позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщується на сайті кредитодавця:https://optimal-loans.com.ua/ та https://limon-credit.com.ua.
Кредитний договір підписаний відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора AYFS, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 , про що свідчить пункт 15 Договору (а. с. 18).
На виконання умов Договору 04 листопада 2024 року ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» перерахувало кошти в сумі 4000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 (а. с. 21, 22).
ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за Договором виконало, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).
З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» станом на 18 грудня 2024 року видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 13760 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4000 гривень, заборгованість за процентами - 1760 гривень, заборгованість за пенею 8000 гривень (а. с. 23).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи видно, що 18 грудня 2024 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № ОК-ТП/13 (а. с. 25-26).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідач ОСОБА_1 є в Реєстрі прав вимоги від 18 грудня 2024 року і загальна сума його зобов'язань за кредитним договором № LM777187445 від 04 листопада 2024 року становить 13760 гривень (а. с. 27-28).
27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон плюс», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 27/0225-01 (а. с. 30-34).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідач ОСОБА_1 є в Реєстрі прав вимоги №4 від 04 серпня 2025 року і загальна сума його зобов'язань за кредитним договором № LM777187445 від 04 листопада 2024 року становить 17160 гривень (а. с. 36).
Аналіз наведених вище норм матеріального права та обставин справи в їх сукупності дає достатні підстави для висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором № LM777187445 від 04 листопада 2024 року, укладеним між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» - позивача у цій справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У цій справі кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договори факторингу, укладені між первісним кредитором, ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» в установленому законом порядку недійсними не визнані, у зв'язку з чим у розглядуваному випадку відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
З наданого позивачем розрахунку, сформованого ТОВ «Таліон плюс», видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № LM777187445 від 04 листопада 2024 року станом на 04 серпня 2025 складає 17160 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 4000 гривень, заборгованість за відсотками - 5160 гривень, заборгованість за пенею - 8000 гривень (а. с. 24).
Враховуючи, що відповідач фактично отримав кредитні кошти в сумі 4000 гривень та використовував їх, що й було предметом укладеного між сторонами Договору, проте порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме - в простроченні платежів згідно з умовами договору та неповерненні кредитних коштів, то суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, що він фактично отримав і на час розгляду цієї справи не повернув, є підставними і підлягають до задоволення.
Також, виходячи зі змісту Договору, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають до задоволення і з відповідача слід стягнути 5160 гривень процентів.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з відповідача заборгованість за пенею у розмірі 8000 гривень.
За змістом стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вказане та враховуючи, що в Україні діє воєнний стан з 24 лютого 2022 року, то нарахована позивачем пеня за порушення грошового зобов'язання у розмірі 8000 гривень підлягає списанню і в цій частині позовних вимог слід відмовити.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з основної суми боргу та процентів за користування кредитними коштами, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (53,38 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1421 гривня 19 копійок (2662,4 грн * 53,38 % = 1421, 19 грн)
На підставі викладеного, статей 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1046, 1048 ЦК України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № LM777187445 від 04 листопада 2024 року в розмірі 9160 (дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 4000 (чотири тисячі) гривень, заборгованість за відсотками - 5160 (п'ять тисяч сто шістдесят) гривень.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) гривня 19 (дев'ятнадцять) копійок.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місця знаходження: вулиця Симона Петлюри, 30, місто Київ, код ЄДРПОУ 35625014.
Представник позивача: Король Владислав Анатолійович, адреса місця знаходження: вулиця Лісова, 2, місто Бровари, Київська область
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне рішення складене 25 березня 2026 року.
Головуючий