Справа № 308/3660/26
27 березня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Усенко Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» звернулися з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №96248244 від 14.06.2024 року в сумі 13 644,00 грн., з яких 2 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10 644,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 000,00 грн. - заборгованість за штрафами; 2 662,40 грн. - судовий збір; 8 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, 14.06.2024 року ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс», однак відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
У судове засідання представник позивача не з'явився, згідно матеріалів позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася належним чином шляхом направлення повістки шляхом направлення смс-повістки, яке нею було отримано, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.06.2024 року ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №96248244 від з ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс», за умовами якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 547,5 % річних. Пільгова процентна ставка за кристування кредитом становить 1,2% відсотків річних.
ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» свої зобов'язання виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000,00 гривень.
Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит у строк, передбачений умовами договору, матеріали справи не містять.
Оцінка Суду.
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:
1) Чи було укладено договір з відповідачем?
2) Чи були надані відповідачу кредитні кошти?
3) Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?
Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.
Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитні договори за допомогою одноразового ідентифікатора.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року №675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).
З позовної заяви вбачається факт укладання 14.06.2024 року ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс». Наведене підтверджує укладення кредитного договору і виникнення зобов'язань між сторонами. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора і4fes6hh, який суд приймає до уваги.
Отримання коштів відповідачем в розмірі 2000,00 грн. підтверджується доказами, наданими позивачем, кошти за договором позики було переведено на картковий рахунок останні чотири цифри якого 8387, які суд приймає до уваги.
Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору № 96248244 від 14.06.2024 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за відсотками.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 214.06.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 за умовами якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 547,5 % річних. Пільгова процентна ставка за кристування кредитом становить 1,2% відсотків річних.
Отже, ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» має право на стягнення простроченої заборгованості за відсотками.
Також, позивач просить стягнути суму заборгованості за прострочена заборгованість за штрафом.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, на період дії воєнного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором споживчого кредиту, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені). З огляду на наведене, нарахування та стягнення неустойки за період дії воєнного стану є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача за кредитним договором №96248244 від 14.06.2024 року підлягає стягненню 12644,00 грн, з яких 2000,00 грн. - за тілом кредиту; 10644,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000.00 грн суд зазначає наступне.
Адвокатським об'єднанням «Апологет» надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а саме:
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 року(оригінал знаходиться у представника позивача);
- копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань АО «Апологет» (оригінал знаходиться у представника позивача);
- копія договору про надання правової(правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року;
- копія ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1412829 від 04.11.2025 року(оригінал знаходиться у представника позивача);
- копія Акту наданих послуг № 788 від 06.02.2026 року;
- копія Детального опису наданих послуг до Акту № 788 від 06.02.2026 року.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду такі документи: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 року (оригінал знаходиться у представника позивача); копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань АО «Апологет» (оригінал знаходиться у представника позивача); копія договору про надання правової(правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року; копія ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1412829 від 04.11.2025 року(оригінал знаходиться у представника позивача); копія Акту наданих послуг № 788 від 06.02.2026 року; копія Детального опису наданих послуг до Акту № 788 від 06.02.2026 року.
Як вбачається зі змісту Акту прийому-передачі наданих послуг, ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» сплатило за договором про надання правової допомоги у справі № 308/3660/26 грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вимогами ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для частового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Крім того, у відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 2662,40 грн сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 2 467,26 грн. (2662,40 грн * 12644,00 грн / 13644,00 грн).
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов представника позивача Усенко Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ: 43561909, 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус) заборгованість за Кредитним договором №96248244 від 14.06.2024 року у розмірі 12 644,00 (дванадцять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 00 копійок, з яких 2 000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, 10 644,00 (десять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 00 копійок - сума заборгованості за відсотками та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 (восьми тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ: 43561909, 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус) судовий збір у розмірі 2 467,26 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) гривень, 26 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Бедьо В.І.