Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/908/26
26.03.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бора Ю.В., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є спадкоємцем по смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 16.05.1958 року. Покійний залишив заповіт на користь позивача, який 15.06.1995 року було посвідчено державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. за реєстровим №1883. Дружина спадкодавця (мати позивача) ОСОБА_3 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно положень ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійному батьку позивача на праві приватної власності належало таке нерухоме майно: 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач. По смерті батька позивач спадщину прийняла в порядку п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (чинний на момент виникнення правовідносин) як спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Факт проживання на момент смерті батька в житловому будинку, який є предметом спадкового майна, підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання позивача від 27.10.2020 року №1228, виданою Відділом реєстрації місця проживання Виноградівської міської ради. У той же час набути право власності на спадкове речове право шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті батька, оригіналів документів такого характеру віднайдено не було. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської районної державної контори Боричок К.С. в оформленні спадкових прав позивачу відмовила. За таких обставин позивач змушена звернутися до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подав до суду письмову заяви про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої заперечень проти вимог позивача не має та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Таким чином, спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувалось за правилами, встановленими ЦК 1963 р.
Місцем відкриття спадщини є м. Виноградів Закарпатської області.
За час свого життя батько позивача залишив заповіт на користь позивача, посвідчений який 15.06.1995 року було посвідчено державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. за реєстровим №1883.
Заповіт не змінено та не скасовано.
Таким чином, позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом.
Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні незалежно від змісту заповіту немає.
Дружина спадкодавця (мати позивача) ОСОБА_3 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається з 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Виноградівською міською радою 18.03.1980 р. на підставі рішення виконкому №62 від 08.02.1980 р.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Суд констатує, що позивач після смерті свого батька, як спадкоємець за заповітом спадщину прийняла, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що стверджується довідкою про реєстрацію місця проживання позивача від 27.10.2020 року №1228, виданою Відділом реєстрації місця проживання Виноградівської міської ради.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернулася до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., де їй було надано лист - відмову від 29.01.2026 року № 27/01-46 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Разом з тим оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно втрачено.
Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК Української РСР та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 534 ЦК Української РСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Технічну інвентаризацію спадково майна проведено.
Згідно довідки від 30.12.2025 року №954 виданої Комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 будівництвом завершений та вартість станом на грудень 2025р. становить 206648 (двісті шість тисяч шістсот сорок вісім) грн.
Загальна корисна площа житлового будинку становить 80,22 м.кв., в тому числі житлова площа 40,18 м.кв., площа підвальних приміщень м.кв.
Згідно архівних даних КП « Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013р. житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстровано 12 частина за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Виноградівською держнотконторою 07.06.2002 р. за реєстром №1647 та 1 частина за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, видане Виноградівською міською радою 18.03.1980 р. на підставі рішення виконкому №62 від 08.02.1980р.
На земельній ділянці знаходяться: Житловий будинок літ. А - саман Ворота №1 -металеві Ворота №2 - металеві Огорожа №3 - металева.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Відповідно до роз'яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 по об'єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК). Разом з тим, у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з'ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ч. 2 ст. 382, ст. 392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 6, 525, 527, 534, 541, 542, 548, 549 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 року, статтями 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1222, 1223, 1268, 1270 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд,-
Позовні вимоги задоволити.
У порядку спадкування за заповітом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийЛевко Т. Ю.