03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 676/6757/23
провадження № 51-641км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
законного представника
потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12023242000001211 за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
За вироком Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2024 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_10 03 серпня 2023 року близько 22:30 у приміщенні літньої кухні домогосподарства в АДРЕСА_1 під час спільного вживання алкогольних напоїв із малолітньою ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку з огляду на її зовнішність та фізичні особливості, та перебуває у безпорадному стані і не може чинити опір через алкогольне сп'яніння та малолітній вік, схилив останню зняти з себе одяг до повного оголення та притискаючи вагою власного тіла ліг на неї на ліжку, де у положенні лежачи вчинив із нею дії сексуального характеру, які полягали у вагінальному проникненні в її тіло з використанням геніталій (статевого члена).
У цей же день, близько 23:20 ОСОБА_10 , використовуючи свою фізичну перевагу та безпорадний стан потерпілої, ігноруючи волю останньої приспустив штани та труси та оголив свій статевий орган, після чого утримуючи ОСОБА_11 рукою за волосся вчинив з нею дії сексуального характеру, які полягали в оральному проникненні у ротову порожнину потерпілої з використанням геніталій (статевого члена).
Надалі ОСОБА_10 , з метою задоволення статевої пристрасті природним способом, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_11 притиснув її вагою власного тіла на ліжку і в положенні лежачи вчинив із останньою дії сексуального характеру, які полягали у вагінальному проникненні в її тіло з використанням геніталій (статевого члена).
При перегляді вироку за апеляційними скаргами засудженого та його захисника апеляційний суд ухвалою від 12 листопада 2024 року змінив це рішення, перекваліфікував дії ОСОБА_10 з ч. 4 ст. 152 КК на ч. 1 ст. 155 цього Кодексу і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданих касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просить змінити ухвалу апеляційного суду і звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання з випробуванням.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції при перекваліфікації дії ОСОБА_10 з ч. 4 ст. 152 КК на ч. 1 ст. 155 КК і призначенні йому покарання за цією нормою не врахував обставин, які пом'якшують покарання та даних про особу засудженого - визнання ним вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння в розслідуванні злочину, а також того факту, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках не перебуває, має на утриманні батьків похилого віку (які хворіють), позитивну характеристику, а також відсутність будь-яких претензій з боку представника потерпілої, яка просила в суді призначити йому умовне покарання;
- прокурор ОСОБА_12 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що при ухваленні вироку суд першої інстанції дав правильну оцінку зібраним доказам у кримінальному провадженні, а саме показанням засудженого, потерпілої, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , висновкам експертів, протоколам огляду місця події, слідчих дій та іншим доказам, які доводять вину ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК.
Вказує, що задовольнивши вимоги апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції лише частково дослідив докази у кримінальному провадженні і в своєму рішенні дав оцінку тим обставинам і доказам, які безпосередньо ним на досліджувалися.
Зауважує на тому, що апеляційний суд не взяв до уваги часткову зміну показань потерпілою ОСОБА_11 після відшкодування їй моральної шкоди засудженим.
З урахуванням зазначеного вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 370 і 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора законний представник потерпілої - ОСОБА_7 , просить Верховний Суд (далі - Суд) залишити цю скаргу без задоволення, водночас просить задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 .
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні захисник, засуджений та законний представник потерпілої підтримали вимоги касаційної скарги сторони захисту.
Представник потерпілої заперечив проти задоволення обох касаційних скарг.
Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та заперечив проти скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 були кваліфіковані за ч. 4 ст. 152 КК, як зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинених щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди.
Із правильністю такої кваліфікації дій засудженого після перевірки зібраних доказів у справі погодився і суд першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої рішення місцевий суд у вироку послався на досліджені в судовому засіданні докази, а саме показання засудженого ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , висновки експертів, у тому числі і на висновок судово-медичного експерта ОСОБА_18 , протокол огляду місця події та інші протоколи слідчих дій і докази, зібрані під час досудового розслідування
При перегляді вироку за апеляційними скаргами ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина засудженого у вчиненні цього кримінального правопорушення не доведено поза розумним сумнівом, а тому це рішення змінив та перекваліфікував дії ОСОБА_10 на ч. 1 ст. 155 КК, як вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, та оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, іншого органу чи частини тіла або будь-якого предмета.
При цьому, за клопотанням сторони захисту апеляційний суд допитав засудженого ОСОБА_10 , потерпілу ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_15 , судово-медичного експерта ОСОБА_18 та дослідив висновки експертів у справі. Проаналізувавши ці та інші докази, зазначені у вироку, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченогоч. 1 ст. 155 КК.
На обґрунтування такого висновку апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що при юридичній оцінці дій ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 152 КК суд першої інстанції не взяв до уваги наступних обставин:
- що потерпіла за тілобудовою і зростом мала зовнішній вигляд значно старшої особи, ніж її ровесниці;
- у своїй поведінці намагалася виглядати дорослішою, перебувала в компаніях дорослих, активно заводила розмови на сексуальні теми, вживала алкоголь, палила тощо, вводила в оману стосовно свого справжнього віку;
- записувала на диктофон свого мобільного телефону перебіг подій;
- мала можливість безперешкодно вийти з літньої кухні, щоб у разі необхідності зателефонувати та покликати на допомогу;
- надала добровільну згоду на первинну дію сексуального характеру, яка хоча і не означала згоди на всі інші дії, але вона не висловлювала заперечень щодо здійснення подальших статевих актів шляхом орального проникнення та шляхом вагінального проникнення, а коли засуджений запропонував їй анальне проникнення відмовилась від цього;
- її поведінка напередодні події була невимушеною, вона сміялася, жартувала, висловлювала бажання розважатись, добровільно неодноразово вживала спиртні напої, спочатку за місцем проживання свідка ОСОБА_13 у с. Киселівка, а потім на її прохання було придбано вино та продукти свідком ОСОБА_15
- ступінь її обізнаності та інформованості з питань статевого життя, що вбачається з показань засудженого, свідка ОСОБА_13 , самої потерпілої та дослідження її мобільного телефона - аудіозапису з диктофона та додатку «Фотографії», де у вкладці «Нещодавно видалені» виявлено фотографії інтимного характеру, а саме зображення жіночих статевих органів;
- легковажну та нерозсудливу поведінку останньої, яка наполягала на зустрічі в нічний час із раніше незнайомою особою ( ОСОБА_10 ), разом із яким добровільно вживала спиртні напої.
Також апеляційний суд вказав і на недоведеність обізнаності ОСОБА_10 про малолітній вік потерпілої, що не було взято до уваги судом першої інстанції при кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 152 КК.
Зокрема, ані під час досудового слідства, ані в суді не було доведено, що ОСОБА_10 на момент вчинення злочину був обізнаний про малолітній вік потерпілої з огляду на її зовнішність та фізичні особливості.
Згідно з наданими у суді апеляційної інстанції показаннями свідка ОСОБА_15 , потерпілої ОСОБА_11 та засудженого ОСОБА_10 , в останнього не було сумнівів, що потерпілій щонайменше п'ятнадцять років.
Про те, що їй п'ятнадцять років потерпіла неодноразово повідомляла як ОСОБА_10 , так і свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , а на запитання свідка ОСОБА_15 відповіла, що їй майже 16 років.
Вказане свідчить про те, що з урахуванням фактичних обставин справи, зовнішнього вигляду потерпілої та її поведінки засуджений не міг і не повинен був усвідомлювати, що остання є малолітньою особою, яка не досягла чотирнадцяти років.
При цьому апеляційний суд у своєму рішенні слушно вказав на те, що малолітній вік потерпілої, яка добровільно погодилась на сексуальне проникнення в її тіло, не може бути правовою підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 152 КК, якщо з урахуванням конкретних обставин справи буде встановлено, що ця особа добросовісно помилялася у визначенні віку потерпілої. Така особа може нести кримінальну відповідальність за вказаний злочин лише у випадку, коли при дослідженні зібраних доказів у справі судом буде достовірно встановлено, що особа знала або припускала, що потерпіла не досягнула віку чотирнадцяти років, або ця обставина для неї не мала значення.
Висновок апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішенні про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 4 ст. 152 КК на ч. 1 ст. 155 цього Кодексу КК є належним чином умотивованим, а тому доводи прокурора в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував належним чином своє рішення є безпідставними.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Під час апеляційного перегляду вироку захисник ОСОБА_19 подав клопотання про повторне дослідження доказів у справі, а саме допит у суді свідка ОСОБА_15 , експерта ОСОБА_18 , дослідження висновків експертів № 265 та 346 від 13 вересня 2023 року, прослуховування диску на якому зафіксовано розмову ОСОБА_11 з оператором 102, яке апеляційний суд задовольнив. Інших клопотань від учасників не надходило, а отже доводи прокурора в скарзі про те, що в порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд не дослідив усіх доказів у справі не ґрунтуються на відповідних нормах процесуального права.
Неприйнятними Суд вважає і доводи касаційної скарги захисника про суворість покарання призначеного ОСОБА_10 та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
За правилами ст. 75 КК, якщо при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За правилами цієї норми суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають суду достатні підстави дійти висновку про те, що виправлення особи можливе без відбування призначеного покарання. Питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням відноситься до дискреційних повноважень суду і є його правом, а не обов'язком.
Ухвалюючи рішення про задоволення апеляційної скарги захисника та зміну вироку в частині юридичної оцінки дій засудженого апеляційний суд, при вирішенні питання про призначення покарання останньому, врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, кількість дій сексуального характеру вчинених із потерпілою, час упродовж якого відбувалися статеві зносини, а також відомості про його особу, зокрема те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно непрацевлаштований, розлучений, проживає з батьками похилого віку, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває і за місцем проживання характеризується посередньо.
Водночас апеляційний суд узяв до уваги і думку законного представника потерпілої - ОСОБА_7 , яка жодних претензій до засудженого не мала, просила пом'якшити йому покарання та вважати його умовним.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_10 апеляційний суд визнав відшкодування моральної шкоди потерпілій, а обставиною яка його обтяжує - вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням усіх цих обставин апеляційний суд дійшов переконливого висновку про неможливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, за умов застосування до нього положень ст. 75 КК, оскільки встановлені у справі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про його особу не дають достатніх підстав вважати, що його виправлення є можливим без відбування призначеного покарання.
З урахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність висновків апеляційного суду.
Оскаржувана ухвала є належним чином умотивованою та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній наведено відповідні підстави та положення закону, якими керувався цей суд при ухваленні свого рішення.
При її перевірці судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень вимог норм матеріального або процесуального права, наслідком яких можуть бути зміна чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_10 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3