27 березня 2026 року
м. Київ
справа № 519/975/24
провадження № 61-3178ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк», в інтересах якого діє адвокат Лизуненко Сергій Олександрович, на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 22 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на бездіяльність в. о. начальника Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталії В'ячеславівни, боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 ,
Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк», банк) звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н. В., відповідно до якої просило:
- визнати бездіяльність в.о. начальника Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н. В. щодо належного контролю при винесенні постанови про закінчення 28 грудня 2020 року виконавчих проваджень № 50708841, № 50708995, № 50708558 неправомірною;
- зобов'язати начальника Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н. В. вжити заходів щодо усунення порушень законодавства та провести дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати начальника Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н. В. усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Скарга мотивована тим, що державний виконавець постановою від 28 грудня 2020 року закінчив виконавче провадження у зв'язку із фактичним виконанням, але банк вважає, що визначений рішенням суду від 09 квітня
2015 року борг в сумі 10 941,98 доларів США, мав бути стягнутий в іноземній валюті. Оскільки фактично стягнута сума у гривневому еквіваленті менша, ніж сума боргу в доларах США, то висновок державного виконавця про фактичне виконання виконавчого документа є передчасним.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 22 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, скаргу АТ «Укрсиббанк» залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, залишаючи скаргу без розгляду, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що банк звернувся зі скаргою з пропуском визначеного законом строку.
10 березня 2026 року засобами поштового зв'язку представник
АТ «Укрсиббанк» - адвокат Лизуненко С. О. подав касаційну скаргу на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 22 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року (повний постанови текст складено 13 лютого 2026 року) у справі № 519/975/24.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що АТ «Укрсиббанк» саме 04 червня 2021 року дізнався про завершення виконавчого провадження. Натомість банк неодноразово звертався до відділу ДВС за інформацією щодо виконавчого провадження і отримав її лише у червні
2024 року, після чого звернувся до суду із розглядуваною скаргою.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 09 квітня 2015 року у справі № 519/1543/14-ц позов АТ «Укрсиббанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором № 3605-08 ОФН від 25 листопада 2005 року в розмірі -
10 941,98 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21 листопада 2014 року становить 165 727,96 гривень.
На виконання вказаного рішення суду видані виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження № 50708841, № 50708995, № 50708558, в межах яких було стягнуто 195 436,75 грн. 28 грудня 2020 року виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» було завершене у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Права та обов'язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас загальні права та обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами першою - другою статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Аналогічні положення містяться у частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби у 10-денний строк з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем) за виключенням випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений за клопотанням заявника.
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав: «…водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня
2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі
№ 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г».
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, ухваленій за подібних правовідносин, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин.
У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).
Подібний висновок сформульовано також у постанові Верховного Суду
від 13 листопада 2025 року у справі № 718/4066/23.
У розглядуваній справі суди, зі змісту скарги АТ «Укрсиббанк», встановили, що банк 04 червня 2021 року дізнався про завершення виконавчого провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП), однак понад три роки зволікав зі зверненням до суду.
Доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом та встановлення інших обставин, аніж ті, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема, надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначений у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 № 2432/5 (далі - Положення).
Розділ VІI Положення регламентує доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та отримання інформації із Системи.
За положеннями цього розділу доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням:
1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через: вебпортал Міністерства юстиції України; Єдиний державний вебпортал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.
Система забезпечує: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.
Таким чином, стягувач у виконавчому провадженні має право на доступ до документів в АСВП.
Оскільки, як встановили суди, банк із червня 2021 року з АСВП знав про завершення виконавчого провадження; з відомостей внутрішнього фінансового обліку міг встановити суму коштів, перерахованих йому на виконання рішення суду у справі № 519/1543/14-ц, та у випадку, якщо вважав, що рішення суду залишається невиконаним, не мав об'єктивних причин понад три роки зволікати зі зверненням до суду.
Колегія суддів також враховує, що банк у розглядуваній справі не оскаржує постанови державного виконавця про завершення виконавчих проваджень, а просить визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника відділу ДВС.
Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про залишення без розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк», в інтересах якого діє адвокат Лизуненко Сергій Олександрович, на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 22 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 03 лютого 2026 року у справі № 519/975/24.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников