25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 708/621/25
провадження № 61-10996св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Чигиринська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чигиринська державна нотаріальна контора, про встановлення факту припинення обтяження, скасування запису про обтяження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року у складі судді Івахненко О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., Гончар Н. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт припинення обтяження, а саме - заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка була внесена Чигиринською державною нотаріальною конторою на підставі угоди б/н;
скасувати запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка була внесена Чигиринською державною нотаріальною конторою на підставі угоди б/н.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомо, що на нерухоме майно заявниці накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 4976269, зареєстрований 18 травня 2007 року Чигиринською державною нотаріальною конторою на підставі угоди б/н. Додаткові відомості про обтяження: архівний номер 2032836CHERKASY251, архівна дата 24 квітня 2000 року, дата виникнення 23 червня 1993 року, реєстр № 105902-160.
У зв'язку з відсутністю інформації про обтяжувача вона не має можливості визначити відповідача у справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Чигиринський районний суд Черкаської області ухвалою від 12 червня 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі. Роз'яснив заявниці право подати до суду позов на загальних підставах.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заявлені у заяві вимоги про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення запису про обтяження нерухомого майна не можуть бути розглянуті в порядку окремого провадження. Крім того, суд звернув увагу на те, що в цій справі наявний спір щодо правомірності реєстрації обтяження речових прав, який має вирішуватися у позовному провадженні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Черкаський апеляційний суд постановою від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження та зазначив, що заявниця не надала жодних відомостей про особу, в інтересах якої накладено обтяження на нерухоме майно, підстави накладення такого обмеження та наявність підстав для зняття вказаної заборони відповідно до законодавства (докази виконання зобов'язання). Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що у спірному випадку є спір про право.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У серпні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року і направити справу для продовження розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 12 лютого 2020 року у справах № 820/4524/18 та № 2140/1950/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постановах Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20, від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18, від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що в спірному випадку відсутня будь-яка особа, яка може відповідати за позовом і бути відповідачем по справі, оскільки ні нотаріальна контора, ні нотаріус, ні державний реєстратор не можуть бути відповідачами.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, місцевий суд зазначив, що з поданої заяви вбачається спір про право, а тому вона не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Однак суд першої інстанції не встановив і не зазначив, з яким конкретно органом чи фізичною особою у заявника виник спір та в чому він полягає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 , накладено обтяження у вигляді заборони, яке зареєстровано 18 травня 2007 року за № 4976269 Чигиринською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження - угода б/н, Чигиринська держнотконтора; додаткові дані архівний номер 2032836CHERKASY251, архівна дата 24 квітня 2000 року, дата виникнення 23 червня 1993 року, реєстр № 105902-160.
Вказана квартира на підставі договору купівлі-продажу від 22 травня 1992 року належить на праві власності ОСОБА_1 . Право власності заявниці на квартиру АДРЕСА_1 також підтверджується довідками Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 18 листопада 2024 року № 751, 751/о.
Постановою Чигиринської державної нотаріальної контори від 22 листопада 2024 року № 692/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у знятті обтяження - заборони на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , накладену 23 червня 1993 року, реєстр № 105902-160 Чигиринською державною нотаріальною конторою у зв'язку з угодою б/н.
Відмовляючи у знятті обтяження - заборони на нерухоме майно, державний нотаріус повідомив, що документи, на підставі яких здійснено внесення відомостей про зазначену заборону, в Чигиринській державній нотаріальній конторі не зберігаються. Також зазначено, що Чигиринська державна нотаріальна контора не одержувала жодних повідомлень згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому підстав для зняття вказаної заборони у нотаріуса немає.
Також у матеріалах справи є лист Черкаського обласного державного нотаріального архіву від 03 березня 2025 року № 276/01-17, в якому зазначено, що Чигиринська державна нотаріальна контора не вела та не передавала до Черкаського обласного державного нотаріального архіву справи, за якими могла бути накладена заборона (договори позики, поруки, застави майна тощо), за 1993 рік.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною сьомою статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця зазначила, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Водночас вона не має можливості визначити відповідача у справі у зв'язку з відсутністю обтяжувача. Встановлення факту неналежності обтяження арешту майна необхідне заявниці для припинення (виключення) обтяження її майна у відповідному державному реєстрі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладений висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
За обставинами цієї справи, постановою Чигиринської державної нотаріальної контори від 22 листопада 2024 року № 692/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у знятті обтяження - заборони на нерухоме майно, через неподання повідомлення згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат». Згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що: обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у заяві заінтересованою особою вказано Чигиринську державну нотаріальну контору, яка не припинила свою діяльність. Водночас заявниця не надала інформації про особу, в інтересах якої накладено обтяження на нерухоме майно, підстави накладення такого обтяження та наявність підстав для зняття вказаного обтяження відповідно до законодавства (докази виконання зобов'язання).
Встановивши, що нотаріальна контора, яка наклала арешт на майно, відмовила у його знятті, при цьому інформації про обтяжувача майна (стягувача) та підстав обтяження не надала, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність спору, який має розглядатися у позовному провадженні.
Посилання в касаційній скарзі про те, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постановах від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 та від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 зробленого висновок за фактичних обставин, коли позивач звернувся до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.
У постанові від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 Верховний Суд переглядав судові рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа - приватний нотаріус, про скасування заборони відчуження нерухомого майна.
Тобто у наведених справах Верховний Суд викладав правові висновки за результатами перегляду справ розгляд, яких здійснювався у позовному, а не в окремому провадженні.
З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовому висновку, який зазначений в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов