26 березня 2026 року
м. Київ
справа № 342/69/20
провадження № 61-3678ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комісії з припинення Городенківської районної державної адміністрації, держави Україна в особі Державної судової адміністрації України про стягнення внаслідок дискримінації недоплачених сум заробітної плати, визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання виправити недостовірний запис в трудовій книжці та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суд з цим позовом, в якому з урахуванням уточнення позову, заяви про об'єднання позовних вимог, просила: стягнути з комісії з припинення Городенківської РДА внаслідок фінансової дискримінації недоплачені бухгалтеру ОСОБА_1 суми заробітної плати з червня 2019 року по січень 2020 року в сукупному розмірі 34 300,00 грн; визнати незаконним її звільнення; скасувати наказ № 01-к/03-01 від 08 січня 2020 року відділу освіти Городенківської РДА про звільнення ОСОБА_1 з роботи та посади бухгалтера відділу освіти Городенківської РДА по скороченню штатів; стягнути з комісії з припинення Городенківської РДА в користь ОСОБА_1 за вимушений прогул 462 000,00 грн; зобов'язати комісію з припинення Городенківської РДА виправити недостовірний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 , а саме дату запису з 27 вересня 2019 року на 25 червня 2019 року; відшкодувати ОСОБА_1 з Державного бюджету України моральну шкоду за тривалий строк вирішення судами і суддями трудового спору в розмірі 5 000 євро, яку зобов'язати державу Україна виплатити стягувачу в гривнях по курсу Національного банку України гривні до євро на момент виплати.
Снятинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 11 листопада 2025 року, яке залишив без змін Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2026 року, відмовив у задоволенні позову.
20 березня 2026 року Котик Р. В., який діє від імені ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у вказаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Предметом спору у справі є вимоги про стягнення внаслідок дискримінації недоплачених сум заробітної плати, визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання виправити недостовірний запис в трудовій книжці та відшкодування моральної шкоди.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 496 300,00 грн + 5 000 євро (станом на день подання касаційної скарги за офіційним курсом Національного банку України становить 252 500,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комісії з припинення Городенківської районної державної адміністрації, держави Україна в особі Державної судової адміністрації України про стягнення внаслідок дискримінації недоплачених сум заробітної плати, визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання виправити недостовірний запис в трудовій книжці та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров