26 березня 2026 року
м. Київ
справа № 686/7966/25
провадження № 61-3557ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
11 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Лекс» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити реєстраційні дії,
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію від 31 серпня 2007 року № 16681030001002552 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме щодо внесення відомостей про керівника філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Лекс» (далі - ТОВ «Клен-Лекс») ОСОБА_1 у зв'язку з неправомірним використанням його персональних даних та зобов'язати Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради вчинити реєстраційні дії, а саме виключити (видалити) із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про позивача як директора філії ТОВ «Клен-Лес» у графі «Дані про відокремлений підрозділ, а саме керівник ОСОБА_1» у зв'язку із неправомірним використанням його персональних даних.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що він став формально директором філії ТОВ «Клен-Лекс», однак жодним чином не приймав участі в управлінні та здійсненні господарської діяльності на посаді директора вищезазначеної філії. Оскільки відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритими і загальнодоступними, будь-яка особа може їх отримати у вигляді витягу на певну дату. За таких обставин, в Єдиному державному реєстрі зберігається, використовується та поширюється конфіденційна інформація стосовно позивача без його згоди.
11 листопада 2025 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив заочне рішення, залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів обґрунтованості заявлених вимог. Суд зазначив, що протокол № 3 від 10 серпня 2007 року загальних зборів учасників ТОВ «Клен-Лекс», яким ОСОБА_1 призначено директором філії вказаного Товариства та на його підставі якого 31 серпня 2007 року було вчинено оскаржувану реєстраційну дію, є чинним, у встановленому порядку незаконним чи недійсним не визнавався.
17 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року в указаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі щодо визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа № 686/7966/25 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, оскільки судами попередніх інстанцій невірно встановлено та взагалі не враховано всіх особливостей правового регулювання спірних правовідносин. Також ОСОБА_1 зазначає, що справа має виняткове значення для нього.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає скаргу. Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, не підтверджують наявність таких випадків у відповідності до положень підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України оскільки заявником не зазначено, в якій саме справі, що перебуває на розгляді в судах, він позбавлений можливості спростувати обставини, а також в чому полягає така неможливість. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. Тому наведені доводи не обґрунтовані.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Лекс», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити реєстраційні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов