25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 357/12189/23
провадження № 61-15596св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Фатєєвим Андрієм Олександровичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Цукурова В. П. від 09 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Рейнарт І. М. від 16 жовтня 2025 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2006 році позивачка познайомилася зі ОСОБА_7 та, починаючи з червня 2006 року, вони почали спільно проживати без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , були пов'язані спільним побутом і мали взаємні права та обов'язки як чоловік та дружина.
Під час спільного проживання, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 , про що був здійснений відділом ДРАЦС Білоцерківського МУЮ відповідний актовий запис № 230 від 09 лютого 2010 року в книзі реєстрації народжень. Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, а саме - за її прізвищем і по батькові дитини за її вказівкою. Тобто, батьком в свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_8 .
З моменту народження доньки ОСОБА_4 її біологічний батько ОСОБА_7 визнавав її своєю дитиною, забирав її з дитиною із пологового будинку, піклувався про дитину, активно брав участь у її вихованні та матеріально утримував.
Однак, починаючи з весни 2012 року, вони почали мешкати окремо один від одного і ОСОБА_7 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі села Водяне Волноваського району Донецької області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стрілець-помічник гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_8, загинув.
Позивачка зазначала, що від встановлення факту батьківства у малолітньої дитини виникнуть спадкові права, а також право на отримання соціальних виплат у звязку з втратою годувальника, тому вона звернулась із цим позовом до суду.
З урахуванням наведених обставин, позивачка ОСОБА_1 просила суд:
встановити факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
зобов'язати Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 230 від 09 лютого 2010 року, здійсненого відділом ДРАЦС Білоцерківського МУЮ у Київській області, де в графі батько зазначити: ОСОБА_7 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , українець, громадянин України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства - задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції виходив із того, що висновком молекулярно-генетичної експертизи від 28 березня 2025 року № 46607 підтверджено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є біологічною бабусею та біологічним дідусем дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,95%, а тому позовні вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_3 адвоката Фатєєва А. О. - залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_3 адвоката Фатєєва А. О.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
09 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Фатєєв А. О. засобами поштового звязку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявників зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 403/495/16-ц, від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21, у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 487/4523/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 521/6456/20, від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22, від 30 травня 2023 року у справі № 592/443/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до суду касаційної інстанції не оскаржені та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
02 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що судами попередніх інстанцій були ухвалені правильні рішення, досліджені усі зібрані докази, яким надана належна правова оцінка, враховані висновки Верховного Суду стосовно застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду 11 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 598/950/24 із Збаразького районного суду Тернопільської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до актового запису про народження № 230 від 09 лютого 2010 року ОСОБА_1 є матір'ю дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_8 . Відомості про батька дитини вказано згідно з частиною першою статті 135 СК України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 12 вересня 2023 року Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1800.
12 березня 2024 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
02 травня 2024 року до канцелярії суду засобами поштового звязку надійшов лист Київського НДЕКЦ МВС України від 18 квітня 2024 року № 19/111/1024627, зі змісту якого вбачається, що провести молекулярно-генетичну експертизу з метою встановлення родинних зав'язків за наявності біологічних зразків ймовірних бабусі та онуки у Київському НДЕКЦ МВС України неможливо.
20 червня 2024 року ухвалою суду по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
06 серпня 2024 року до канцелярії суду засобами поштового звязку надійшло повідомлення судового експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 26 липня 2024 року № СЕ-19/111-24/41459-БД про неможливість проведення експертизи, зі змісту якого вбачається, що в Київському НДЕКЦ відсутні атестовані та зареєстровані методики чи обґрунтовані та апробовані методи проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою встановлення біологічної спорідненості між бабусею, дідусем по батьківській лінії та ймовірною онукою. Крім того, дослідження кровного споріднення по чоловічій лінії можливе лише з особами чоловічої статі.
24 жовтня 2024 року ухвалою суду по справі було призначено молекулярну-генетичну експертизу.
02 квітня 2025 року до канцелярії суду засобами поштового звязку надійшов висновок молекулярно-генетичної експертизи від 28 березня 2025 року.
Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи від 28 березня 2025 року № 46607, складеного Медико-генетичним центром «Мама Папа», ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є біологічною бабусею та біологічним дідусем дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,95%.
01 травня 2025 року до канцелярії суду представником відповідачів було подано заяву про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи. Заяву обґрунтовано наявністю сумнівів у достовірності висновку молекулярно-генетичної експертизи від 28 березня 2025 року № 46607. Такі сумніви обґрунтовані тим, що у межах кримінального провадження № 12024111460000077 від 19 вересня 2024 року здійснюється досудове розслідування за фактом підробки висновку молекулярно-генетичної експертизи медико-генетичним центром «Мама Папа».
06 травня 2025 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні заяви представника відповідачів про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи було відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
У частині першій статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Згідно і частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Рішення про визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що у розглянутому національному провадженні, яке розпочалося у 2012 році, суди керувалися Постановою Пленуму Верховного Суду 2006 року, яка вимагала застосування до справи заявника Кодексу про шлюб і сім'ю 1969 року, що робить доказ спільного проживання необхідним для визнання батьківства. На думку Суду, наслідки такого підходу можна порівняти з наслідками негнучких строків або інших процесуальних обмежень, які унеможливлюють встановлення або оспорювання батьківства, зокрема з використанням нових методів тестування. Суд неодноразово вказував, що такі обмеження суперечать важливості інтересу приватного життя. Хоча до функцій Суду не входить тлумачення національного законодавства або висловлення думки щодо доцільності правового регулювання, обраного законодавчим органом держави-відповідача у певній сфері, за цих обставин Суд доходить висновку, що зазначений підхід національних судів у поєднанні з їхньою нездатністю розглянути надані їм докази ДНК з достатньою ретельністю становив порушення їхніх позитивних зобов'язань за статтею 8 щодо забезпечення права заявника на повагу до його приватного життя. Відповідно, мало місце порушення статті 8 Конвенції (MOLDOVAN v. UKRAINE, № 62020/14 § 52-54, ЄСПЛ, від 14 березня 2024 року).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показами свідків.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом
За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, постановлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
До вищевказаного висновку молекулярно-генетичної експертизи № 46607 була надана ліцензія Медико-генетичного центру «Мама-Папа», з якої не вбачається, що вона має статус експертної установи, оскільки вид діяльності зазначено - медична практика.
Висновок молекулярно-генетичної експертизи ТОВ «МГЦ «Мама Папа» від 28 березня 2025 року № 46607 підготовлений завідуючою лабораторії ТОВ «Мама Папа» ОСОБА_10 .
При призначенні молекулярно-генетичної експертизи та ухваленні судового рішення у справі суд першої інстанції не перевірив, чи є ОСОБА_10 атестованим судовим експертом, чи належить ТОВ «МГЦ «Мама Папа» до суб'єктів судово-експертної діяльності.
Суди першої інстанції, розглянув справу, узявши до уваги висновок молекулярно-генетичної експертизи ТОВ «МГЦ «Мама Папа» від 28 березня 2025 року № 46607, не перевірили при цьому чи він виконаний експертною установою чи взагалі експертом. Такий висновок у розумінні статті 102 ЦПК України не може вважатися беззаперечним доказом факту батьківства ОСОБА_7 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 103 ЦПК України унормовано, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертних, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Установлено, що 12 березня 2024 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
02 травня 2024 року до канцелярії суду засобами поштового звязку надійшов лист Київського НДЕКЦ МВС України від 18 квітня 2024 року № 19/111/1024627, зі змісту якого вбачається, що провести молекулярно-генетичну експертизу з метою встановлення родинних зав'язків за наявності біологічних зразків ймовірних бабусі та онуки у Київському НДЕКЦ МВС України неможливо.
20 червня 2024 року ухвалою суду по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
06 серпня 2024 року до канцелярії суду засобами поштового звязку надійшло повідомлення судового експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 26 липня 2024 року № СЕ-19/111-24/41459-БД про неможливість проведення експертизи, зі змісту якого вбачається, що в Київському НДЕКЦ відсутні атестовані та зареєстровані методики чи обґрунтовані та апробовані методи проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою встановлення біологічної спорідненості між бабусею, дідусем по батьківській лінії та ймовірною онукою. Крім того, дослідження кровного споріднення по чоловічій лінії можливе лише з особами чоловічої статі.
Незважаючи на наявність повідомлень від державної установи Київського НДЕКЦ МВС України про неможливість встановлення біологічної спорідненості між бабусею, дідусем по батьківській лінії та ймовірною онукою, суди попередніх інстанцій взяли до уваги висновок молекулярно-генетичної експертизи ТОВ «МГЦ «Мама Папа» від 28 березня 2025 року № 46607, відповідно до якого ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є біологічною бабусею та біологічним дідусем дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,95%, не перевіривши при цьому чи є він належним доказом у розумінні статті 102 ЦПК України.
Так, за наявності сумнівів відповідачів у достовірності експертного висновку, підготовленого ТОВ «МГЦ «Мама Папа», суди попередніх інстанцій не перевірили чи є ТОВ «Мама-Папа» сертифікованою лабораторією та чи є ОСОБА_10 фахівецем відповідного рівня для проведення такої експертизи. Відповідачі скористалися своїм правом заявити клопотання про проведення експертизи для усунення недоліків, які, на їхню думку, були допущені при наданні висновку ТОВ «Мама Папа», проте протокольною ухвалою суду від 06 травня 2025 року таке клопотання було відхилено.
Верховний Суд наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази, які не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, отже, і ухвалити своє рішення не має процесуальної можливості.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За викладених обставин доводи, наведені в касаційній скарзі представником відповідачів, колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Фатєєвим Андрієм Олександровичем, задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов