25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 552/7965/23
провадження № 61-15802св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна,
заінтересована особа (стягувач) - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяни Юріївни на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
Описова частина
Історія справи
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення та дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. та з урахуванням заяви про уточнення вимог від
01 травня 2025 року остаточно просив:
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. щодо залишення арешту на картковому рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (далі - АТ «Ощадбанк»), а також на картковому рахунку № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Полтава-Банк» (далі - АТ «Полтава-Банк»), відкриті на ім'я ОСОБА_1 після подання заяви про його скасування;
визнати неправомірним звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 в умовах чинного правового режиму воєнного на всій території України, яка надійшла та знаходилася на його картковому рахунку № НОМЕР_1 вАТ «Ощадбанк».
Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. знаходяться виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 травня
2024 року у справі № 552/7965/23 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суми заборгованості за послуги теплопостачання в загальному розмірі 22 297,30 грн та стягнення судових витрат.
Згідно з довідкою від 23 квітня 2025 року № б/н, виданою АТ ««Ощадбанк»,
19 березня 2014 року в ТВБВ № 10016/0140 філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» у м. Полтаві ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок (для зарахування пенсії та інших виплат) НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки АТ «Полтава банк» від 07 квітня 2025 року,
ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у гривні для виплати заробітної плати № НОМЕР_6 ( НОМЕР_2 ).
03 квітня 2025 року він дізнався про блокування карткових рахунків: зарплатного НОМЕР_2 в АТ «Полтава-Банк» та пенсійного НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк».
04 квітня 2025 року він дізнався, що постановами від 03 квітня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області
Лукмасло Т. Ю. наклала арешт на грошові кошти, що знаходяться на цих рахунках.
Вважає накладення арешту на грошові кошти незаконним, передчасним і протиправним, оскільки цей арешт накладено на рахунки із спеціальним режимом використання. Крім того, у порушення вимог підпункту 3 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. звернуто стягнення на пенсію боржника.
05 травня 2025 року Київський районний суд м. Полтави постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час вчинення дій щодо накладення арешту на грошові кошти боржника приватний виконавець діяв правомірно, станом на час вирішення скарги судом арешти скасовані та не діють, відповідно, відсутні підстави для поновлення прав заявника в судовому порядку.
Полтавський апеляційний суд своєю постановою від27 серпня 2025року в порядку частини третьої статті 365 ЦПК України цивільну справу
№ 552/7965/23 за скаргою ОСОБА_1 повернув до Київського районного суду м. Полтави для вирішення питання про ухвалення судового рішення з усіх заявлених заявникомвимог.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю., в якій просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. щодо порядку та фактичного здійснення арешту коштів, а також залишення під арештом грошових коштів на карткових рахунках, а також зобов'язати приватного виконавця скасувати арешт грошових коштів, які є пенсією на картковому рахунку в АТ «Ощадбанк» та заробітною платою на картковому рахунку в АТ «Полтава-банк».
01 травня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 подав заяву про зміну вимог скарги, в якій просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. щодо порядку та фактичного здійснення арешту коштів, а також залишення під арештом грошових коштів на пенсійному картковому рахунку в АТ «Ощадбанк» та на зарплатному картковому рахунку в АТ «Полтава-банк», а також зобов'язати приватного виконавця скасувати арешт грошових коштів, які є пенсією на картковому рахунку в АТ «Ощадбанк» та заробітною платою на картковому рахунку в АТ «Полтава-банк».
Того ж дня, через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 подав заяву, якою змінив вимоги прохальної частини скарги, виклавши їх наступним чином:
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. щодо залишення арешту на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», а також на картковому рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Полтава-Банк», відкриті на ім'я ОСОБА_1 після подання 07 квітня 2025 року заяви про його скасування;
визнати неправомірним звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 в умовах чинного правового режиму воєнного на всій території України, яка надійшла та знаходилася на його картковому рахунку № НОМЕР_1 вАТ «Ощадбанк».
Вказана заява приєднана до матеріалів справи, проте рішення щодо вимог скарги про визнання неправомірним звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 в умовах чинного правового режиму воєнного стану на території України судом не прийнято.
Матеріали справи також не містять процесуального рішення суду щодо заяви представника заявника від 01 травня 2025 року про зміну прохальної частини скарги.
18 вересня 2025 року Київський районний суд м. Полтави постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимог скарги про визнання неправомірним звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 в умовах чинного правового режиму воєнного стану, яка знаходилась на його картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк».
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із її недоведеності на необґрунтованості.
Не погодившись з ухваламиКиївського районного суду м. Полтави від
05 травня 2025 року та 18 вересня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Полтавський апеляційнийсуд своєю постановою від 26 листопада 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнив.
Ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05 травня 2025 рокута 18 вересня 2025 року скасував та ухвалив у справі нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. в частині невжиття заходів щодо зняття арешту з коштів, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 для виплати заробітної плати в АТ «Полтава-Банк» та № НОМЕР_1 для зарахування пенсії в АТ «Ощадбанк», відкритих на ім'я ОСОБА_1 .
Визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. в частині стягнення коштів пенсії ОСОБА_1 в сумі 13 814,40 грн з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк».
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що перед накладанням арешту приватний виконавець Лукмасло Т. Ю. не з'ясувала статус грошей, які знаходяться на рахунках боржника, а після надходження доказів, що рахунки мають спеціальний режим використання, не зняла арешт, у зв'язку із чим, у порушення вимог пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»,допустила стягнення з пенсії боржника ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 грудня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року, у якій просить скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі судові рішення Київського районного суду м. Полтави.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
18 грудня 2025 рокуВерховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребував матеріали цивільної справи.
02 лютого 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
18 березня 2026 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
07 травня 2024 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив у справі
№ 552/7965/23 рішення, яким, з урахування змін, внесених постановою Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у сумі 22 297,30 грн - по 11 148,65 грн з кожного. В порядку розподілу судових витрат по сплаті судового збору стягнуто з ОСОБА_1 520,80 грн, з ОСОБА_2 - 1 033,35 грн.
На виконання вказаного судового рішення 27 березня 2025 Київський районний суд м. Полтави видав виконавчі листи № 552/7965/23, за якими постановами приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т. Ю. від 03 квітня 2025 відкрито виконавчі провадження
№ НОМЕР_3 та № НОМЕР_5.
Вказані постанови 03 квітня 2025 року направлені приватним виконавцем на адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 та отримані останнім
14 квітня 2025 року.
03 квітня 2025 року приватним виконавцем Лукмасло Т. Ю. у виконавчих провадженнях № НОМЕР_5 та № НОМЕР_3 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди, які об'єднано в зведене виконавче провадження НОМЕР_4.
Постановою приватного виконавця Лукмасло Т. Ю. від 03 квітня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на відкритих рахунках, а також ті, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 13 814,40 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 1879468914117 від 04 квітня 2025 року з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 на рахунок приватного виконавця Лукмасло Т. Ю. за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 в примусовому порядку стягнуто 13 814,40 грн.
04 квітня 2025 року приватний виконавець сформував платіжну інструкцію № 72885 на перерахування коштів в сумі 13 814,40 грн, яка була виконана банківською установою (АТ «Ощадбанк») 04 квітня 2025 року, 21:20:42.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області
Лукмасло Т. Ю. від 07 квітня 2025 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження №77657830 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду в справі № 552/7965/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 11 148,65 грн. Одночасно із закінченням виконавчого провадження припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області
Лукмасло Т. Ю. від 07 квітня 2025 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» також закінчено виконавче провадження № НОМЕР_5 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду в справі № 552/7965/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 520,80 грн. Одночасно із закінченням виконавчого провадження припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Вказані постанови підписані електронним цифровим підписом
Лукмасло Т. Ю. 07 квітня 2025 року (09:35:20).
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав приватному виконавцю
Лукмасло Т. Ю. заяву про припинення арешту зарплатного та пенсійного рахунків у вказаних банках та повернення коштів у разі їх списання, пославшись на спеціальний режим використання зазначених рахунків, на підтвердження чого надав відповідні докази. На вказаній заяві датою її прийняття вказано 07 квітня 2025 року, час прийняття - 10 година 05 хвилин.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Разом із тим, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Отже, на цей час тимчасове обмеження щодо звернення стягнення стосується виключно пенсії та стипендії, тоді як в попередній редакції Закону обмеження стосувалося також заробітної плати та інших доходів боржника.
Така редакція Закону України «Про виконавче провадження» була чинна на час звернення стягнення на кошти боржника ОСОБА_1 .
У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
Боржник ОСОБА_1 стверджував, що накладення арешту на грошові кошти є незаконним, передчасним і протиправним, оскільки такий арешт накладено на рахунки із спеціальним режимом використання. Крім того, у порушення вимог підпункту 3 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області
Лукмасло Т. Ю. звернуто стягнення на пенсію боржника.
У справі, що переглядається:
постановою приватного виконавця від 03 квітня 2025 року накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих в банківських установах на ім'я боржника ОСОБА_1 в межах суми стягнення. При цьому, виконавець визначив банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на кошти боржника на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом;
здійснюючи виконання постанови державного виконавця від 03 квітня 2025 року та виконуючи покладений на нього обов'язок щодо визначення статусу рахунку боржника, банк вважав за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому. При цьому приватного виконавця про цільове призначення коштів на рахунку банк не повідомив та його постанову про накладення арешту на грошові кошти без виконання не повернув;
згідно з платіжною інструкцією № 1879468914117 від 04 квітня 2025 року з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 на рахунок приватного виконавця Лукмасло Т. Ю. за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 в примусовому порядку стягнуто 13 814,40 грн;
04 квітня 2025 року приватний виконавець сформував платіжну інструкцію № 72885 на перерахування коштів в сумі 13 814,40 грн, яка була виконана банківською установою (АТ «Ощадбанк») 04 квітня 2025 року, 21:20:42;
постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області
Лукмасло Т. Ю. від 07 квітня 2025 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження №77657830 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду в справі № 552/7965/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 11148,65 грн. Одночасно із закінченням виконавчого провадження припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення;
постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області
Лукмасло Т. Ю. від 07 квітня 2025 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» також закінчено виконавче провадження № НОМЕР_5 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду в справі № 552/7965/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 520,80 грн. Одночасно із закінченням виконавчого провадження припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення;
вказані постанови підписані електронним цифровим підписом
Лукмасло Т. Ю. 07 квітня 2025 року (09:35:20);
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав приватному виконавцю
Лукмасло Т. Ю. заяву про припинення арешту зарплатного та пенсійного рахунків у вказаних банках та повернення коштів у разі їх списання, пославшись на спеціальний режим використання зазначених рахунків, на підтвердження чого надав відповідні докази. На вказаній заяві датою її прийняття вказано 07 квітня 2025 року, а часом - 10 година 05 хвилин.
Прийнявши до уваги, що банк не повідомив приватного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, встановивши, що заява ОСОБА_1 про зняття арешту надійшла до приватного виконавця 07 квітня 2025 року о 10 год. 05 хвил., проте постановами цього приватного виконавця від 07 квітня 2025 року (підписаними електронним цифровим підписом 07 квітня 2025 року о 09 год. 35 хвил.) арешт вже було знято, з огляду на те, що 04 квітня 2025 року приватний виконавець сформував платіжну інструкцію № 72885 на перерахування коштів в сумі 13 814,40 грн, яка була виконана банківською установою (АТ «Ощадбанк») 04 квітня 2025 року о 21 год. 20 хвил., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій приватного виконавця Лукмасло Т. Ю. та про відмову у задоволенні скарги.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_4 та помилково скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та залишити в силі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05 травня 2025 року та 18 вересня 2025 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 413 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05 травня 2025 року та 18 вересня 2025 року.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяни Юріївни задовольнити.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року скасувати та залишити в силі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 05 травня 2025 року та 18 вересня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов