25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 522/2054/22
провадження № 61-75св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Жучкова Світлана Ігорівна, та ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єштокіна Юлія Володимирівна, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Бобуйка І. А. від 25 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 05 листопада 2025 року,
і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за поліпшення і ремонт.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 13 вересня 2021 року вона уклала попередній договір з ОСОБА_2 , об'єктом якого стала квартира під номером АДРЕСА_1 , яка знаходиться у цокольному поверсі, та частина підвального приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І. Є., який зареєстровано у реєстрі за № 2215.
3. Згідно з пунктом 1 попереднього договору ОСОБА_2 зобов'язалась укласти основний договір купівлі-продажу частки підвального приміщення та квартири АДРЕСА_1 , у строк до 13 грудня 2021 року.
4. Як зазначається у висновку щодо встановлення часток у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 передбачалось відчуження частини квартири, зокрема житлових кімнат площею 59,3 кв. м, або 62/100 частки (приміщення 1, коридор 4,8 кв. м, приміщення 2, житлова кімната 12,6 кв. м, приміщення 3, житлова кімната 16,6 кв. м, приміщення 6, кухня 12,1 кв. м, приміщення 7, кладова 9,2 кв. м, приміщення 8, санвузол 4,0 кв. м), а також приміщення 4, житлова кімната 10,2 кв. м, приміщення 5, житлова кімната 26,2 кв. м - загальною площею 36,4 кв. м або 38/100, а разом всі ці приміщення складають загальну площу 95,7 кв. м.
5. На підтвердження наміру придбати частки підвального приміщення та квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 15 листопада 2021 року направила ОСОБА_2 лист щодо укладання договору купівлі-продажу, однак ОСОБА_2 відмовилася його отримувати, що підтверджується квитанцією кур'єрської служби доставки.
6. В обумовлений час о 14:00 год. 13 грудня 2021 року вона прибула до нотаріуса для укладання основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та часток підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_2 з невідомих причин не з'явилася до нотаріуса для укладання основного договору купівлі-продажу, чим порушила пункт 1 попереднього договору від 13 вересня 2021 року.
7. ОСОБА_1 вказувала, що на її звернення пояснити причину неприбуття до нотаріуса ОСОБА_2 повідомила, що не хоче продавати за погоджену у пункті 2.5 попереднього договору вартість об'єкт нерухомості. Відповідно до пункту 2.5 договору за домовленістю сторін вартість об'єкту зазначається у розмірі 1 080 000 грн, що є еквівалентом 40 000 доларів США, по курсу 1 долара США дорівнює 27,00 грн, з урахуванням суми забезпечення виконання зобов'язання, переданої за цим договором.
8. Також на підтвердження того, що ОСОБА_2 мала намір відчуження квартири АДРЕСА_1 та приміщень підвалу по АДРЕСА_1 свідчить згода на відчуження департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації від 01 листопада 2021 року.
9. Позивачка посилалася на те, що у пункті 7 попереднього договору ОСОБА_2 надала свою згоду на проведення будівельно-ремонтних робіт у зазначених об'єктах нерухомого майна з моменту укладання та нотаріального посвідчення попереднього договору та була ознайомлена з проєктно-кошторисною документацією. Ще до підписанням попереднього договору нею були взяті в оренду вказані приміщення, згідно з договором найму квартири АДРЕСА_1
від 01 квітня 2021 року по АДРЕСА_1 , власницею яких є
ОСОБА_2 , та відремонтовані.
10. Позивачка посилалася на те, що підписавши попередній договір з відповідачкою, вона була впевнена, що у строк до 13 грудня 2021 року вона та ОСОБА_2 , як сторони договору, укладуть основний договір купівлі-продажу зазначених приміщень, відповідно продовжила проводити будівельні роботи у зазначеному об'єкті нерухомості.
11. Відповідно до пункту 8 попереднього договору, якщо договір купівлі-продажу зазначеної квартири АДРЕСА_1 та частини підвального приміщення не буде укладено протягом строку, визначеного у пункті 1 попереднього договору з вини ОСОБА_2 , то ОСОБА_2 зобов'язана протягом одного місяця з дня настання зазначеного строку повернути ОСОБА_1 витрати у розмірі 350 000 грн, які пов'язані з проведенням нею будівельно-ремонтних робіт у зазначених об'єктах нерухомого майна. Строк укладання основного зобов'язання було визначено 13 грудня 2021 року, таким чином 13 січня 2022 року сплинув строк повернення ОСОБА_2 витрачених коштів на проведення будівельно-ремонтних робіт.
12. Також позивачка за первісним позовом посилалася на те, що діями відповідачки їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінила у розмірі
100 000 грн.
13. З урахуванням зазначеного, уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просила позов задовольнити: стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у розмірі 885 083,76 грн за проведені значні поліпшення у квартирі АДРЕСА_1 та частинах підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 ;
100 000 грн відшкодування моральної шкоди; судові витрати: 9 850,84 грн судового збору за подання позову до суду, 496,20 грн судового збору за клопотання про забезпечення позову та 30 000 грн, сплачених за проведення судової будівельно-технічної експертизи, витрати на правничу допомогу.
14. У квітні 2022 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
15. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що нею та ОСОБА_1 було укладено договір найму квартири АДРЕСА_1 на строк до 01 квітня 2023 року.
16. Згідно з пунктами 5.3, 7.1 договору найму квартири, орендар зобов'язаний сплачувати комунальні платежі на підставі рахунків орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця. Однак орендар ОСОБА_1 неналежно виконувала свої обов'язки за вказаним договором, сплачувала несвоєчасно та не в повному обсязі комунальні платежі з травня 2021 року до часу звернення до суду з цим позовом, що підтверджується відповідними розрахунками.
17. З урахуванням зазначеного, уточненої позовної заяви, ОСОБА_2 просила задовольнити її зустрічний позов, стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальні збитки за договором оренди від 01 квітня 2021 року на загальну суму 450 509,35 грн та судові витрати по справі у розмірі 128 183,98 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
18. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за поліпшення та ремонт задоволено частково.
19. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за проведені значні поліпшення у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 322 629,14 грн.
20. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
21. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 30 000,00 грн.
22. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 203,49 грн, за проведення експертизи у розмірі 30 000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 36 690,00 грн, надану адвокатом Ель-Хурі Ель-Хомсі Н. В., витрати на правничу допомогу у розмірі
34 134,84 грн, надану адвокатом Єштокіною Ю. В.
23. В іншій частині позову відмовлено.
24. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено частково.
25. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за оренду квартири АДРЕСА_1 та частини підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 у розмірі 92 000,00 грн.
26. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 комунальні платежі за період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2023 року: за електропостачання у розмірі 5 360,88 грн; за вивіз сміття у розмірі 514,20 грн; за газопостачання у розмірі 77,66 грн; за водопостачання у розмірі 2 604,15 грн.
27. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 558,40 грн, витрати за проведення експертиз у розмірі 58 404,19 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та витрати на поштові відправлення у розмірі 572,80 грн.
28. В іншій частині позову відмовлено.
29. Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звільнила орендоване приміщення та демонтувала від'ємні частини у поліпшених приміщеннях на суму 27 970,86 грн. Таким чином, ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням будівельно-ремонтних робіт, у розмірі, передбаченому попереднім договором, з вирахуванням вартості демонтованих від'ємних частин у поліпшених приміщеннях. Стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості коштів за поліпшення і ремонт квартиру АДРЕСА_1 та частини підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , на суму 885 083,76 грн, суд зазначив, що ОСОБА_1 , не домовившись з власником приміщень, на свій розсуд вчинила поліпшення та ремонт приміщень на таку суму, хоча згідно з попереднім договором сума будівельно-ремонтних робіт у зазначених об?єктах нерухомого майна мала не перевищувати 350 000,00 грн.
30. Невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань про укладання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості у строк, встановлений попереднім договором від 13 вересня 2021 року, спричинило ОСОБА_1 значні моральні страждання. Такі дії ОСОБА_2 , як ухилення від укладення договору, завдали ОСОБА_1 душевного болю, оскільки ОСОБА_1 не змогла отримати очікуване від укладення попереднього договору та проведення ремонту вищевказаних приміщень.
31. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог районний суд виходив з того, що враховуючи пункт 7.3 договору найму,
ОСОБА_1 має сплатити половину від суми, нарахованої ТОВ «Філія «Інфоксводоканал»» за період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2023 року за водопостачання для наймодавця, у загальному розмірі 2 604,15 грн.
ОСОБА_1 також має заборгованість зі сплати орендних платежів перед ОСОБА_2 з травня 2022 року по лютий 2023 року у загальному розмірі 92 000,00 грн, які підлягають до стягнення на користь ОСОБА_2 .
32. Безпідставними визнані вимоги щодо сплати штрафних санкцій у вигляді пені, застосування індексу інфляції та трьох відсотків річних. Нарахування інфляційних витрат та 3 % річних у період дії воєнного стану на території України не здійснюється та стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 такі нарахування не підлягають.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
33. Постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Єштокіна Ю. В., залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла адвокат Жучкова С. І., залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року залишено без змін.
34. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала обов'язки щодо сплати орендної плати та вартості житлово-комунальних послуг, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 . Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про те, що нарахування інфляційних витрат та 3 % річних у період дії воєнного стану на території України не проводиться.
35. Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням будівельно-ремонтних робіт у розмірі, передбаченому попереднім договором, з вирахуванням вартості демонтованих від'ємних частин у поліпшених приміщеннях. Суд першої інстанції також правильно задовольнив вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, вказавши, що невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань про укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості у строк, встановлений попереднім договором, спричинило ОСОБА_1 значні моральні страждання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
36. 03 січня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Жучкова С. І., через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року повністю, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 матеріальні збитки за договором найму квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2021 року у загальному розмірі 416 729,35 грн і судові витрати по справі у розмірі 128 183, 98 грн.
37. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі
№ 686/21962/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц, від 07 листопада 2018 року
у справі № 910/4923/14, від 20 лютого 2020 року у справі № 916/685/17,
від 24 лютого 2021 року у справі № 905/435/19, від 28 квітня 2022 року у справі
№ 344/7849/15-ц, від 17 вересня 2024 року у справі № 906/1423/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 776 та 778 Цивільного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
38. У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що згідно з умовами договору оренди квартири від 01 квітня 2021 року, сторони у пункті 6.1 передбачили проведення ремонту наймачем (позивачем) в орендованому приміщенні - «під свої потреби». Умови його проведення та розрахунки між сторонами передбачені пунктом 6.2 цього договору. Відповідно до порядку, визначеному пунктом 6.2 договору, витрати наймача на ремонт «під свої потреби» погоджені у договорі у розмірі 100 000 грн та встановлений сторонами конкретний перелік таких робіт. У зв'язку з цим сторони домовились про сплату орендної плати у розмірі погодженої суми оренди за договором для покриття витрат наймача у розмірі, зазначеному у договорі. Станом на час припинення договору (14 квітня 2023 рік - акт повернення приміщення, складений власноруч ОСОБА_1 ), власник приміщення ОСОБА_2 шляхом взаєморозрахунків по орендній платі повністю повернула (зарахувала) узгоджену сторонами кошторисну суму витрат ОСОБА_1 у повному розмірі (125 736 грн) за проведення ремонту в орендованому приміщенні.
39. Заявниця вказує, що усі погоджені сторонами умови договору найму квартири від 01 квітня 2021 року порушила наймач ОСОБА_1 , на власний розсуд звернувшись до суду у січні 2022 року та обмеживши доступ до офісу по 14 квітня 2023 рік, а також зруйнувавши офіс після його звільнення. Станом на
25 червня 2024 року здійснені (без згоди та погодження на суму 125 736 грн) ОСОБА_1 фактичні ремонтні роботи були нею відокремлені та офіс зруйнований.
40. Згідно з доводами касаційної скарги, суд першої інстанції, ухвалою від 04 квітня 2022 року не відкривав провадження за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, однак судовим рішенням незаконно частково задовольнив вимогу позивачки ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.
41. Вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 89 ЦПК України, згідно з якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У справі було проведено чотири судових експертиз, однак суд першої інстанції не наддав оцінки зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, не мотивував їх відхилення або врахування кожного доказу. Також судом першої інстанції безпідставно відмовлено у виклику свідків.
42. Заявниця посилається на те, що не має жодних правових підстав, доказів та обґрунтувань для стягнення грошових коштів за значні поліпшення та за ремонт в орендованому приміщенні. Суди попередніх інстанцій неправильно розрахували заборгованість з орендної плати ОСОБА_1 за договором найму квартири від 01 квітня 2021 року, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі. Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 зобов'язана відшкодувати їй, власнику орендованого приміщення, усі спричиненні нею наймодавцю матеріальні збитки.
43. 20 січня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єштокіна Ю. В., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року, а рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 25 червня 2024 року скасувати у частині: стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі за квартиру АДРЕСА_1 та частину підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 у розмірі 92 000,00 грн та постановити нове судове рішення про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі за квартиру АДРЕСА_1 та частину підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 у розмірі 86 000,00 грн; стягнення з неї на користь ОСОБА_2 витрат за проведення експертиз у розмірі 58 404,19 грн, постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги; стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів за проведені значні поліпшення квартири АДРЕСА_1 та підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 у розмірі 322 629,14 грн і постановити нове судове рішення про задоволення її вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 885 083,76 грн за поведені значні поліпшення. В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року залишити без змін.
44. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 1423/19715/2012, від 21 серпня 2019 року у справі № 577/4354/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 906/674/17,
від 29 березня 2023 року у справі № 758/12462/20-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 712/5278/20, від 07 лютого 2024 року у справі № 311/2297/21,
від 17 червня 2024 року у справі № 316/2813/20, від 22 жовтня 2025 року у справі № 722/1520/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
45. Згідно з доводами касаційної скарги, правовідносини підлягали оцінці у сукупності з положеннями статей 509, 526, 615, 627, 629, 635, 777, 778 ЦК України, однак суди обмежилися формальними висновками. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права (статті 103-107, 133, 137, 141 ЦПК України), поклавши на неї витрати на експертні дослідження, які не були призначені ухвалою суду та не були використані як докази при ухваленні рішення. Оскільки експертні висновки не були покладені в основу судового рішення, не проаналізовані і не визнані судом доказами, що вплинули на вирішення спору, то відсутні правові підстави для покладення таких витрат на неї.
46. Заявниця вказує на те, що судами встановлено правильний перелік періодів та розмір щомісячних платежів, однак зроблено неправильний висновок щодо загальної суми боргу, що свідчить про арифметичну помилку, яка безпосередньо вплинула на резолютивну частину рішення суду.
47. Суди попередніх інстанцій неповно з'ясували усі обставини справи, дійшли помилкового висновку про нібито самовільне здійснення поліпшень. Висновок судів, що поліпшення були здійснені нею «на власний розсуд» без погодження з власником, а тому їх вартість не підлягає відшкодуванню понад суму 350 000,00 грн, зазначену у попередньому договорі, не відповідає дійсним обставинам та умовам укладених між сторонами договорів. Згідно з попереднім договором від 30 вересня 2021 року, який було укладено відповідно до статті 635 ЦК України, ОСОБА_2 підтвердила, що ознайомлення з проєктно-кошторисною документацією, надала згоду на проведення ремонтних робіт. Відповідно до додатку від 01 червня 2021 року до договору найму сторони письмово погодили, що попередня вартість ремонтних робіт становить 350 000,00 грн; ця вартість не є кінцевою та не включає вартість матеріалів і може змінюватися залежно від фактично виконаних робіт.
48. У касаційній скарзі заявниця також посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів апеляційної скарги сформульовані без аналізу та оцінки наведених доводів і наданих доказів, оскільки суд не встановив усіх юридично значущих обставин справи і не надав належної оцінки наведеним у її скарзі доводам. Висновки суду є формальними та такими, що не відповідають вимогам процесуального закону.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
49. Ухвалами Верховного Суду від 12 січня та 16 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/9065/24 за вказаними касаційними скаргами.
50. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
51. У поданому відзиві на касаційну скаргуОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єштокіна Ю. В., посилається на те, що твердження ОСОБА_2 про те, що у спірних правовідносинах суди першої та апеляційної інстанцій мали застосувати виключно норми матеріального права, які регулюють зобов'язальне право та договір найму, є помилковим та таким, що не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані усталеній практиці Верховного Суду.
52. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про порушення судами норм статей 386, 776-781, 785, 509, 599, 610-615, 626-631, 620, 623, 625, 815, 821 ЦК України є декларативними та не містять обґрунтування, у чому саме полягає неправильне застосування цих норм полягає. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до меж касаційного перегляду, та ґрунтуються на неправильному визначенні предмета спору; ігнорують попередній договір купівлі-продажу та погоджений характер ремонтних робіт; спрямовані на переоцінку доказів, а не на перевірку правильності застосування судами норм права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
53. Між сторонами спору ОСОБА_2 (власником приміщень) та ОСОБА_1 (орендарем) 01 квітня 2021 року був укладений договір найму квартири АДРЕСА_1 .
54. Згідно з пунктом 4.2 зазначеного договору, строк оренди складає два роки з моменту прийняття квартири та підписання сторонами акту приймання-передачі, тобто строк дії договору закінчився 01 квітня 2023 року.
55. Відповідно до пункту 1.1 договору найму квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня
2021 року, на виконання умов цього договору наймодавець з 01 квітня 2021 року передав, а наймач прийняв в оренду квартиру АДРЕСА_1 .
56. Згідно з пунктом 1.1.1 договору, квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить наймодавцю на праві приватної власності згідно з договором дарування від 20 березня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л. М., та зареєстрованим у реєстрі за номером 711.
57. Відповідно до пункту 1.1.2 загальна площа квартири АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорта складає 95,7 кв. м, житлова - 65,6 кв. м, орендована частина складається з кімнат: 3 (кабінет) та 5 (робоча кімната), коридору 1, частково коридорів 2 та 4, а також туалету 6 та 7 (додаток 1 до договору).
58. Згідно з пунктом 1.1.3, робоча кімната 5 складається з частини (51/100) залишку підвального приміщення, яке належить наймодавцю на праві приватної власності згідно з договором дарування від 20 березня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л. М., та зареєстрованим в реєстрі за № 726, та однієї кімнати квартири АДРЕСА_1 , які невід'ємно об'єднані в одну загальну робочу кімнату 5.
59. Відповідно до пункту 1.1.4 квартира АДРЕСА_1 є сумісною з квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , які також належать наймодавцю на праві приватної власності. Вказані квартири об'єднані в загальну площу, мають один вхід та спільні лічильники газо-, електро- та водопостачання.
60. Згідно з пунктом 5.1 договору найму від 01 квітня 2021 року, орендна плата за користування квартирою АДРЕСА_1 у зазначеній площині (пункт 1.1) складає
12 000 грн на місяць, або 461,65 доларів США при поточному курсі 27,8 грн/долар на момент підписання цього договору. При значній (більше ніж 25 %) зміні курсу сторони за згодою корегують розмір орендної плати.
61. Відповідно до розділу 3 договору найму від 01 квітня 2021 року частина орендної плата сплачується наймачем шляхом передачі наймодавцю особисто готівкою, або на платіжну карту (А-банк НОМЕР_1 ) суми 6 000 грн щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця.
62. Згідно з пунктом 5.4 договору найму від 01 квітня 2021 року, договір вважається підписаним з 01 квітня 2021 року, але за згодою сторін орендна плата починає сплачуватися наймодавцем з 01 травня 2021 року.
63. Відповідно до пункту 5.5 договору найму від 01 квітня 2021 року за діючих умов оренди приміщень наймач зобов'язаний сплатити наймодавцю першу орендну плату за два місяця, тобто 24 000 грн (за перший та останній місяці оренди). За останній місяць орендна плата наймачем не сплачується.
64. Згідно з пунктом 5.6 договору найму від 01 квітня 2021 року, вважаючи те, що наймач за власний рахунок веде ремонтні роботи, перша орендна плата у розмірі 24 000 грн зараховується наймодавцю як виплачена орендна плата за 2 місяця.
65. Відповідно до пункту 5.7 договору найму від 01 квітня 2021 року, наймач передчасно за власний рахунок терміново відремонтував аварійну систему водопостачання (труби) всього дому у розмірі 24 500 грн, тому вона зараховується як сума його подальшої орендної плати (по 6 000 грн місяць) протягом червня, липня, серпня та вересня (тобто за 4 місяця) 2021 року, та вважається виплаченою наймодавцю.
66. Згідно з пунктом 6.1 договору найму від 01 квітня 2021 року, наймодавець має намір переобладнати орендовані приміщення під свої потреби, а наймач дав згоду на ці роботи. Наймодавець зробить переобладнання своїми силами за свій кошт, а наймач поверне ці кошти за рахунок орендної плати щомісячно по 6 000 грн, тобто розмір орендної плати наймодавця складає 6 000 грн в місяць до повного повернення потрачених наймодавцем коштів на переобладнання.
67. Відповідно до пункту 6.2 договору найму від 01 квітня 2021 року, у загальному вигляді переобладнання включає у себе роботи:
- по кабінету 3 - заміна паркетної підлоги на плитку, видалення грибку зі стін, розшивка тріщин по стінах та фарбування стін;
- по приміщенню 5 - видалення грибку зі стін та розшивка тріщин по стінах, заміна сталевих труб на металопластикові, заміна сталевої арматури в ніші за радіатором, фарбування стін;
- по коридорам - фарбування стін;
- по фасаду приміщення 5 - гідроізоляція та штукатурка фасаду, бетонування водозливу.
68. Виходячи з цього обсягу робіт сторони узгодили обсяг коштів у розмірі
100 000 грн, які наймодавець поверне наймачу з орендної плати щомісяця по
6 000 грн (тобто за 17 місяців).
69. Згідно з пунктами 5.5, 5.6 договору оренди, ОСОБА_1 мала сплатити ОСОБА_2 першу орендну плату за два місяця, тобто 24 000 грн (за перший та останній місяці оренди), проте у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 за власний рахунок вела ремонтні роботи, перша орендна плата у розмірі 24 000 грн зараховувалася наймодавцю як виплачена орендна плата за 2 місяці.
70. Згідно з пунктом 5.7 договору найму від 01 квітня 2021 року, ОСОБА_1 як наймач передчасно за власний рахунок терміново відремонтувала аварійну систему водопостачання (труби) всього будинку в розмірі 24 500 грн, тому вона зараховується як сума її подальшої орендної плати (по 6 000 грн місяць) протягом червня, липня, серпня та вересня (тобто за 4 місяці) 2021 року, та вважається виплаченою наймодавцю.
71. Згідно з пунктом 6.2 договору оренди, виходячи з цього обсягу робіт сторони узгодили суму у розмірі 100 000 грн, які наймодавець поверне наймачу з орендної плати щомісяця по 6 000 грн (тобто за 17 місяців).
72. Таким чином, сторони узгодили орендні платежі на строк
17 місяців, тобто з червня 2021 року по жовтень 2022 року у розмірі 6 000,00 грн.
73. Орендний платіж за жовтень, листопад та грудень 2021 року у розмірі
18 000 гривень було сплачено ОСОБА_1 10 листопада 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням. Таким чином, на кінець 2021 року ОСОБА_1 усі платежі за оренду квартири АДРЕСА_1 та частки підвального приміщення сплачені у повному обсязі.
74. ОСОБА_1 були здійсненні платежі за січень та лютий 2022 року у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями у розмірі
12 000 грн. За березень 2022 року ОСОБА_1 було сплачено орендну плату у розмірі 6 000 грн 05 травня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням.
75. Відповідно до пункту 4.2 договору оренди, строк дії цього договору 2 роки, тобто строк закінчення 01 квітня 2023 року.
76. Відповідно до пункту 7.1 договору оренди, комунальні послуги сплачуються наймачем самостійно, або через наймодавця.
77. Згідно з пунктом 5.9 договору оренди, наймач сплачує наймодавцю комунальні послуги за орендовану частину приміщення починаючи з
01 квітня 2021 року.
78. Відповідно до пункту 7.2 договору оренди наймач сплачує житлово-комунальні послуги на підставі рахунків комунальних організацій (СДПТ та мусор) безпосередньо на квартиру АДРЕСА_1 .
79. Згідно з пунктом 7.3 договору оренди, за газо-, електро- та водопостачання наймач сплачує половину згідно з показниками лічильників, які є спільними з квартирами, зазначеними у пункті 1.1.3 цього договору.
80. Згідно з відповіддю ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» за період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2023 року по квартирі АДРЕСА_1 було нараховано заборгованість за надані послуги на загальну суму 10 721,76 грн.
81. Враховуючи пункт 7.3 договору найму, ОСОБА_1 має сплатити половину від суми, яка нарахована ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» за період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2023 року за електропостачання для наймодавця у загальній сумі 5 360,88 грн.
82. Враховуючи пункт 7.2 договору найму, ОСОБА_1 має сплатити повну суму, нараховану ТОВ «ТВ-СЕРУСС» за період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2023 року за вивіз сміття для наймодавця у загальній вартості 514,20 грн.
83. Враховуючи пункт 7.3 договору найму, ОСОБА_1 має сплатити половину від суми, нарахованої АТ «Одесагаз» за період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2023 року за газопостачання для наймодавця у розмірі 77,66 грн.
84. Враховуючи пункт 7.3 договору найму, ОСОБА_1 має сплатити половину від суми, нарахованої ТОВ «Філія «Інфоксводоканал» за період з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2023 року за водопостачання для наймодавця у загальній сумі 2 604,15 грн.
85. Судами також встановлено, що ОСОБА_1 13 вересня 2021 року уклала попередній договір з ОСОБА_2 , об'єктом якого стала квартира АДРЕСА_1 , яка знаходиться у цокольному поверсі, та частині підвального приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І. Є., який зареєстровано у реєстрі за № 2215.
86. Згідно з пунктом 1 попереднього договору, ОСОБА_2 зобов'язалась укласти основний договір купівлі-продажу частки підвального приміщення та квартири АДРЕСА_1 , у строк до 13 грудня 2021 року.
87. У попередньому договорі від 13 вересня 2021 року істотні умови договору викладені у пунктах 2.1-2.6.
88. Відповідно до пункту 2.5 договору за домовленістю сторін вартість об'єкту визначено у розмірі 1 080 000 грн, що є еквівалентом 40 000 доларів США, по курсу 19 США = 27,00 грн, з урахуванням суми забезпечення виконання зобов'язання, переданої за цим договором.
89. На підтвердження наміру придбати частки підвального приміщення та квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 15 листопада 2021 року направила ОСОБА_2 лист щодо укладання договору купівлі-продажу, однак ОСОБА_2 відмовилася його отримувати, що підтверджується квитанцією кур?єрської служби доставки.
90. В обумовлений час о 14:00 годин 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 прибула до нотаріуса для укладання основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та часток підвального приміщення по АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_2 з невідомих причин не з'явилася до нотаріуса для укладання основного договору купівлі-продажу, чим порушила пункт 1 попереднього договору від 13 вересня 2021 року, про що ОСОБА_1 було складено заяву, посвідчену приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Кіріченко I. Є., про неприбуття та ненадання завчасно документів, які необхідні для посвідчення договорів купівлі-продажу зазначеного майна у попередньому договорі.
91. На звернення ОСОБА_1 з приводу причин неприбуття до нотаріуса ОСОБА_2 повідомила, що не хоче продавати об'єкту нерухомості за погоджену у пункті 2.5 попереднього договору суму.
92. Також на підтвердження того, що ОСОБА_2 мала намір на відчуження приміщень квартири АДРЕСА_1 свідчить згода на відчуження Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації від 01 листопада 2021 року.
93. У пункті 7 попереднього договору ОСОБА_2 надала свою згоду на проведення будівельно-ремонтних робіт у зазначених об'єктах нерухомого майна з моменту укладання та нотаріального посвідчення попереднього договору та була ознайомлена з проєктно-кошторисною документацією.
94. Відповідно до пункту 8 попереднього договору, якщо договір купівлі-продажу зазначеної квартири АДРЕСА_1 та частини підвального приміщення не буде укладено протягом строку, визначеного у пункті 1 попереднього договору, з вини ОСОБА_2 , то ОСОБА_2 зобов'язана протягом одного місяця з дня настання зазначеного строку повернути ОСОБА_1 витрати у розмірі 350 000 грн, які пов?язані з проведенням нею будівельно-ремонтних робіт у зазначених об?єктах нерухомого майна згідно з проектно-кошторисною документаціїєю.
95. Строк укладання основного зобов'язання було визначено 13 грудня
2021 року, таким чином 13 січня 2022 року сплинув строк повернення
ОСОБА_1 ОСОБА_2 витрачених коштів на проведення будівельно-ремонтних робіт.
96. Також судами встановлено, що 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звільнила орендоване приміщення та демонтувала від'ємні частини у поліпшених приміщеннях на суму 27 970,86 грн.
Позиція Верховного Суду
97. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
98. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
99. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
100. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
101. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
102. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
103. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
104. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
105. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
106. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
107. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
108. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
109. У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
110. Відповідно до частин першої-третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
111. Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. Для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
112. Згідно з частиною четвертою статті 390, частиною третьою статті 778 ЦК України, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець, наймач) має право на відшкодування здійснених витрат у розмірі, на яку збільшилася його вартість.
113. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
114. За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
115. Судами встановлено, що ОСОБА_1 13 вересня 2021 року уклала попередній договір з ОСОБА_2 , об'єктом якого стала квартира
АДРЕСА_1 , яка знаходиться у цокольному поверсі, та частина підвального приміщення, яке розташовано за цією з адресою, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І. Є., який зареєстровано в реєстрі за № 2215.
116. У пункті 7 попереднього договору ОСОБА_2 надала свою згоду на проведення будівельно-ремонтних робіт у зазначених об?єктах нерухомого майна з моменту укладання та нотаріального посвідчення попереднього договору та була ознайомлена з проєктно-кошторисною документацією.
117. Відповідно до пункту 8 попереднього договору, якщо договір купівлі-продажу зазначеної квартири АДРЕСА_1 та частини підвального приміщення не буде укладено протягом строку, визначеного в пункті 1 попереднього договору з вини ОСОБА_2 , то ОСОБА_2 зобов'язана протягом одного місяця з дня настання зазначеного строку повернути ОСОБА_1 витрати у розмірі 350 000 грн, які пов'язані з проведенням нею будівельно-ремонтних робіт у зазначених об?єктах нерухомого майна згідно з проєктно-кошторисною документацією.
118. Також судом встановлено, що 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звільнила орендоване приміщення та демонтувала від'ємні частини у поліпшених приміщеннях на суму 27 970,86 грн.
119. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, загалом обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_1 витрати, пов?язані з проведенням погоджених сторонами будівельно-ремонтних робіт, у розмірі, передбаченому попереднім договором, а саме не більше 350 000,00 грн.
120. З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрат на поліпшення та ремонт квартири АДРЕСА_1 та частини підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , у розмірі 885 083,76 грн.
121. Суди попередніх інстанцій, враховуючи умови переднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, дійшли мотивованих висновків про відмову у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 , без погодження з власником приміщень, на свій розсуд (всупереч укладеному попередньому договору) вчинила дії з поліпшення та ремонту приміщень, водночас, згідно з домовленістю сторін, сума будівельно-ремонтних робіт у зазначених об?єктах нерухомого майна (згідно з проєктно-кошторисною документацією) не може перевищувати 350 000 грн.
122. Зменшення розміру відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на поліпшення і ремонт спірного приміщення з 350 000,00 грн до 322 629,14 грн, з урахуванням вартості демонтованих від'ємних частин у поліпшених приміщеннях на суму 27 970,86 грн, не суперечить нормам матеріального чи процесуального права, відповідає принципам розумності та справедливості.
123. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
124. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
125. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня
2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
126. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
127. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).
128. Приписи статті 23 ЦК України поширюються на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі завдали моральної шкоди. За змістом частини першої цієї статті можливість стягнути компенсацію моральної шкоди залежить не від того, чи це передбачено у законі або договорі, а від наявності порушення цивільного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня
2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 522/5513/19 (провадження
№ 61-16844св20)).
129. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року
у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) викладено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
130. За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
131. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести наявність цієї шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між нею та протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини з його боку (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), Верховного Суду у складі об'єднаної палати Верховного Суду від 5 грудня 2022 року провадження № 61-21130сво21)).
132. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
133. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
134. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, суди попередніх інстанцій, надавши оцінку доводам сторін спору, обґрунтовано виходили з того, що невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань з укладання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості у строк, встановлений попереднім договором від 13 вересня 2021 року, спричинило ОСОБА_1 моральні страждання, оскільки такі дії ОСОБА_2 , як ухилення від укладення договору, завдали ОСОБА_1 незручностей та хвилювань, остання не змогла отримати очікуване від укладення попереднього договору та проведення ремонту вищевказаних приміщень.
135. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливають.
136. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
Щодо зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне
137. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
138. Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
139. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати орендних платежів перед ОСОБА_2 за наступні періоди: за травень 2022 року у розмірі 6 000 грн, за червень 2022 року у розмірі 6 000 грн, за липень 2022 року у розмірі 6 000 грн, за серпень 2022 року у розмірі 6 000 грн, за вересень 2022 року у розмірі
6 000 грн, за жовтень 2022 року у розмірі 8 000 грн, за листопад 2022 року у розмірі 12 000 грн, за грудень 2022 року у розмірі 12 000 грн, за січень 2023 року у розмірі 12 000 грн, за лютий 2023 року у розмірі 12 000 грн, за березень 2023 року у розмірі 0 гривень, що у загальному розмірі складає 92 000 грн.
140. Водночас, суди встановили, що за березень 2022 року ОСОБА_1 було сплачено орендну плату у розмірі 6 000 грн 05 травня 2022 року.
141. Отже орендна плата не була сплачена за період з квітня 2022 року по березень 2023 року на загальну суму 92 000 грн (як зазначено у розрахунку до уточнених позовних вимог).
142. Отже судові рішення у цій частині відповідають нормам матеріального та процесуального права.
143. Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
144. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
145. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
146. У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
147. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
148. Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
149. Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
150. Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але тільки за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
151. Судом першої інстанції до матеріалів справи були долучені: висновок експерта Кріві К. В. № ЕС-2502-1-2033.22 від 30 вересня 2022 року; висновок експерта Кріві К. В. № ЕС-2502-1-2022.22 від 04 листопада 2022 року; висновок експерта Рапач К. В. № 74/23 від 12 лютого 2024 року.
152. Згідно з наданим ОСОБА_2 розрахунком судових витрат (т. 8 а. с. 140, зворот), розмір судових витрат, пов'язаних, зокрема з проведенням експертиз, складає 58 404,19 грн.
153. У пунктах 174-179 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) зазначено: «Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132 КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України). Висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України). Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ».
154. Разом з тим, у рішенні суду першої та апеляційної інстанцій відсутні будь-які відомості про відхилення висновків експерта.
155. За таких обставин, відсутні підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при розподілі судових витрат, зокрема стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на проведення експертиз у розмірі 58 404,19 грн.
156. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
157. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг .
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Жучкова Світлана Ігорівна, та ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Єштокіна Юлія Володимирівназалишити без задоволення.
2. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович