18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"27" березня 2026 р. м. Черкаси справа № 925/229/26
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Майоленд» від 26.03.2026 про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майоленд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат»
про стягнення 1 848 297,57 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Майоленд» (просп. Незалежності, 75, оф. 307, м. Житомир, Житомирська область, 10001, код ЄДРПОУ 45193998) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» (вул. Олексія Панченка, 15, кв. 512, м. Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 44785285) про стягнення заборгованості за договором поставки № 02/09-25 від 02.09.2025 (договір): 1 743 962,44 грн - заборгованість за поставлений товар, 85 974,67 грн - пеня, 9924,74 грн - інфляційні втрати, 8435,72 грн 3 % річних, що разом складає 1 848 297,57 грн.
Понесені судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманого товару.
Ухвалою від 27.02.2026 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2026.
11 березня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позов відповідно до якого він стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості, позов не визнає.
13 березня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
26 березня 2026 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій товариство просить суд вжити заходи забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат», у розмірі 1 848 297,57 грн.
Обґрунтовуючи вказану заяву позивач зазначає, що відповідач вчиняє дії спрямовані на ухилення від виконання грошового зобов'язання по оплаті заборгованості за договором поставки № 02/09-25 від 02.09.2025 у розмірі 1 743 962,44 грн, безпідставно уникає сплати боргу за поставлений товар, керівник відповідача не відповідає на телефонні дзвінки, переховується та не виходить на зв'язок.
Забезпечення позову необхідно, у зв'язку з тим, що відповідач, як розпорядник грошових коштів, має можливість у будь-який момент розпорядитись наявними у нього грошовими коштами на рахунках, що в свою чергу беззаперечно утруднить або унеможливить виконання судового рішення у даній справі, коли таке буде прийнято на користь позивача. Позивач посилається на позицію Верховного Суду у постановах по справам № 907/523/25 (п. 28, 29), № 905/448/22 (п. 21, 22).
Щодо зустрічного забезпечення, позивач зазначає, що готовий його провести у розумній сумі, шляхом надання банківської гарантії.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв'язку з предметом позовної вимоги.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Суд зазначає, що обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20).
Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (судом врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22).
Позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» в межах ціни позову, зазначаючи, що відповідач вчиняє дії спрямовані на ухилення від виконання грошового зобов'язання, безпідставно уникає сплати боргу за поставлений товар, не відповідає на телефонні дзвінки, переховується та не виходить на зв'язок, має можливість у будь-який момент розпорядитись наявними у нього грошовими коштами на рахунках, що в свою чергу беззаперечно утруднить або унеможливить виконання судового рішення, коли таке буде прийнято на користь позивача.
Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують вчинення відповідачем дій спрямованих для унеможливлення чи утруднення виконання майбутнього рішення суду (за умови задоволення позову), зокрема вчинення дій на відчуження майна, виведення своїх активів, тощо.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі № 917/1610/23 констатував, що наведене у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 засвідчує, що у ній (постанові) взагалі відсутні правові висновки, про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову.
Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту або відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся позивач. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Так, згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Також, відповідно до п. 1.2 договору отримувачами Товару за Договором є військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних Сил України, інші військові формування, об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни. Відповідно до п. 1.4 договору він виконується в рамках відповідного державного контракту (договору) про закупівлю.
Оцінивши доводи позивача, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Майоленд» від 26.03.2026 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.
Суддя О.В. Чевгуз