18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 березня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1549/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
позивача: Пясецьокого Д.В. - адвокат,
відповідача: Ганнисика О.Ю. - самопредставництво,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до Канівського комунального підприємства теплових мереж
про стягнення 23 147 841,39 грн,
Господарським судом Черкаської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 23 147841,39 грн основного боргу за договором постачання природного газу № 8679-ТКЕ(24)-22 від 16.09.2024.
Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 5.1 договору, у зв'язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 23 147841,39 грн.
Ухвалою від 17.12.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначено підготовче засідання на 03.02.2026.
Від відповідача 06.01.2026 надійшла заява про визнання позову, в якій останній погодився з позовними вимогами в повному обсязі, керуючись ст. 130 Господарського процесуального кодексу України просив стягнути з відповідача на користь позивача лише 50% судового збору, оскільки ним визнано позов до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою від 03.02.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.03.2026.
Ухвалою від 05.03.2026 суд забезпечив проведення судового засідання, призначеного на 10.03.2026, для представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні, що відбулося 10.03.2026, за участю представників сторін, суд заслухав учасників справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі, просив вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, представник відповідача - визнав позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на користь позивача лише 50 відсотків судового збору, оскільки ним визнано позов до початку розгляду справи по суті. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у судовому засіданні 11.03.2026 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом спору є заборгованість, що виникла за період постачання природного газу з жовтня 2024 року до квітень 2025 року. При розгляді справи застосовуються закони та інші правові акти, що регулюють відносини у спірний період з урахуванням правил дії актів цивільного законодавства у часі.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
16.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (споживач) укладено договір № 8679-ТКЕ(24)-22 постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. 1.2).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання -передачі газу (п. 3.5).
Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3).
На підставі пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання - передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно з пунктом 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
Згідно з підпунктом 4 пункту 6.2 договору споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно з підпунктом 4 пункту 6.3 договору постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором.
Згідно з абзацом 2 пункту 7.2 Договору у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв'язуються у судовому порядку (п. 11.2).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п'ять років (п. 11.3).
Згідно з пунктом 13.1 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 30.04.2025 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписано сторонами з використанням електронних цифрових підписів.
На виконання умов договору у період жовтень 2024 року - квітень 2025 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 52 874 864,09 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень.
Оплату за отриманий газ відповідач здійснив у розмірі 29 727 022,70 грн.
На момент пред'явлення позову відповідач має заборгованість в розмірі 23 147 841,39 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично відсутні спори як щодо обсягів та вартості переданого позивачем відповідачу газу, так і щодо коштів, які були перераховані в рахунок оплати такого газу.
Отже між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору постачання природного газу.
Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості.
Згідно з пунктом першим частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (споживач) укладено договір № 8679-ТКЕ(24)-22 постачання природного газу. На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу, а останній як споживач прийняв природний газ у період жовтень 2024 року - квітень 2025 року на загальну суму 52 874 864,09 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень.
Оплату за отриманий газ відповідач здійснив частково, в розмірі 29 727 022,70 грн.
На момент пред'явлення позову відповідач має заборгованість в розмірі 23 147 841,39 грн.
Як вбачається з умов договору, строки оплати за поставлений природний газ є такими, що настали.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 147 841,39 грн.
Як зазначалося вище, відповідач позов визнав повністю.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд не знаходить підстав для відмови у прийнятті заяви відповідача про визнання позову.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 23 147 841, 39 грн заборгованості за спожитий природний газ задовольняє у повному обсязі.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Позивач у позовній заяві заявляв вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору - 277 774,10 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
З врахуванням вищевикладеного, оскільки представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про повернення 50 % судового збору в зв'язку з визнанням позову відповідачем, позивачу належить повернути з Державного бюджету України 50 % сплаченого ним судового збору.
Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 138 887,05 грн належить відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (вул. Енергетиків, 36, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, 19003, код ЄДРПОУ 02082657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) - 23 147 841,39 грн основного боргу, 138887,05 грн судового збору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 138887,05 грн сплачений по платіжній інструкції № 0000029741 від 12.12.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 26 березня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз