65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про призначення експертизи
"25" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3695/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши клопотання (вх. № 5002/26 від 11.02.2026) представника Фізичної особи-підприємця Шаляпіної Віри Федорівни про призначення експертизи у справі № 916/3695/25
за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Краснова, 10, м. Одеса, 65069)
в інтересах держави в особі Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691),
до відповідачів:
1) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595),
2) Фізичної особи-підприємця Шаляпіної Віри Федорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 18, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 24760454)
про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії;
представники учасників справи:
від прокуратури - Полубок-Грузінова Д. Ю.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача-1 - Сметанюк І. М.,
від відповідача-2 - Компанієць М. М.,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Бєлоусюк О. О.,
У провадженні господарського суду перебуває справа № 916/3695/25 за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - відповідач-1, Департамент), Фізичної особи-підприємця Шаляпіної Віри Федорівни (далі - відповідач-2, ФОП Шаляпіна В. Ф.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі - третя особа, Управління) про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії.
Предметом позову є вимоги Прокурора про:
- визнання недійсним договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, укладеного між Департаментом ФОП Шаляпіною В. Ф.;
- зобов'язання ФОП Шаляпіної В. Ф. повернути територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради ділянку штучного піщаного пляжу площею 1500 кв.м, розташовану між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї станції Великого Фонтану (пляж «Курортний») у м. Одеса.
В обґрунтування позову Прокурор покликається на те, що за результатами опрацювання отриманої від органів місцевого самоврядування інформації було встановлено, що, всупереч вимогам земельного законодавства, Департамент згідно спірного договору передав, а ФОП Шаляпіна В. Ф. отримала в оренду під виглядом берегозахисної споруди частину пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, без її формування як об'єкта цивільних прав (земельної ділянки) та без проведення земельних торгів. При цьому вказує, що ділянки піщаних пляжів фактично є земельними ділянками прибережних захисних смуг, а отже договір оренди штучного піщаного пляжу є удаваним правочином, вчиненим для приховування іншого - договору оренди землі, який повинен укладатися згідно з нормами земельного законодавства, після формування земельної ділянки, за результатами земельних торгів щодо права оренди.
Ухвалою від 26.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3695/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, згідно яких заперечують проти задоволення позову.
Відповідач-1 вказує, що з 01.10.2020 Управління набуло всіх прав та обов'язків орендодавця за спірним договором оренди, а отже, починаючи з цієї дати, Департамент втратив статус сторони у відповідному договірному зобов'язанні, його участь у правовідносинах оренди фактично виключена, а отже він є неналежним відповідачем. Водночас відповідач-1 вважає, що будівлі та споруди (зокрема гідротехнічні/берегозахисні) є самостійними об'єктами цивільних прав і можуть бути предметом зобов'язань, у тому числі найму (оренди), окремо від земельної ділянки, на якій вони розташовані. При цьому зазначає, що спеціальний режим земель водного фонду та пляжних зон не забороняє оренду споруд, а зумовлює умови її експлуатації та вимоги до користування земельною ділянкою. На думку відповідача-1, за наявності повноважного орендодавця, належно визначеного та індивідуалізованого об'єкта, дотримання екологічних, містобудівних і публічно-правових обмежень, берегозахисна споруда може бути предметом договору оренди. Отже, як стверджує відповідач-1, предметом оспорюваного договору є не земельна ділянка, яка підпадає під особливий правовий режим земель водного фонду, а саме берегозахисна споруда як об'єкт нерухомості.
Відповідач-2 не погоджується з доводами Прокурора щодо того, що ділянки штучних піщаних пляжів можуть вважатись земельними ділянками у розумінні земельного законодавства. Зазначає, що Департамент мав достатню правоздатність для укладання договору оренди штучного пляжу у визначеному законом порядку, тоді як Прокурором не доведено незаконності такого правочину. Вважає, що з огляду на розташування на відповідних земельних ділянках водного фонду належних саме територіальній громаді міста Одеси берегозахисних споруд, такі земельні ділянки в силу приписів ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу або передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах). Звертає увагу на детальний опис узгодження сторонами договору експлуатації штучного пляжу саме з урахуванням його берегоукріплюючої функції, яка відрізняє такий договір від договору оренди земельної ділянки. Вказує, що у позовній заяві неодноразово зазначається, що предметом оренди є саме земельна ділянка, але Прокурор просить суд повернути територіальній громаді саме ділянку штучного пляжу, що, на думку відповідача-2, вкотре доводить необґрунтованість позовної заяви.
Третя особа подала до суду письмові пояснення, де вказує, що на підставі рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 № 6430-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10 червня 2020 року № 6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020 № 351 «Про передачу Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси», Управління є одночасно і орендодавцем, і балансоутримувачем об'єкта оренди за договором оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, а саме берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 1500 кв.м, розташовану між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї станції Великого Фонтану (пляж «Курортний») у м. Одеса (далі - спірний об'єкт). Зазначає, що судами різних інстанцій, включаючи Верховний Суд, вже неодноразово робились висновки про те, що штучні пляжі є саме берегозахисними спорудами, до відносин з використання яких застосовуються норми законодавства, що регулюють відносини найму (оренди) майна. Вказує, що чинним на час виникнення спірних правовідносин Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не заборонялась передача в оренду берегозахисних споруд. Звертає увагу, що спірний об'єкт було створено штучно як берегозахисну споруду у 1975 році, введено в експлуатацію за інвентарним номером 01100858, він обліковується на балансі Управління як берегозахисна споруда другої черги протизсувних споруд, та є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Вважає, що Прокурор у позовній заяві безпідставно ототожнює поняття «берегозахисна споруда» та «земельна ділянка». Наголошує, що з моменту створення і до сьогодні спірний об'єкт є штучно утвореним майновим об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що є визначальним і безспірним критерієм віднесення берегозахисного штучного піщаного пляжу до штучно утвореного майнового об'єкту, а не до земельної ділянки, як то стверджує Прокурор.
11.02.2026 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про призначення у справі інженерно-технічної експертизи із вирішенням наступних питань:
1) Чи є ділянка піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний») частиною берегоукріплюючого та протизсувного комплексу міста Одеси?
2) Чи є ділянка піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний») штучно створеною берегозахисною спорудою?
3) Чи існують функціональні особливості експлуатації та обслуговування берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний») відмінні від експлуатації та обслуговування земельної ділянки?
4) Визначити нормативно-грошову оцінку земельної ділянки під штучно створеною берегозахисною спорудою піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»).
5) Чи є Схема дислокації орендованої ділянки штучного піщаного пляжу ФЛП «Шаляпина В. Ф.» між траверсами № 13-а та № 13 на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, на території пляжу «Курортний» та Паспорт на відкриття і функціонування пляжу міста Одеси до роботи у період курортного сезону між між № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний») схемою розміщення малих архітектурних форм у розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів»?
Проведення експертизи представник відповідача-2 просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Клопотання про призначення експертизи мотивовано тим, що для вирішення ключових у даній справі питань, пов'язаних із можливістю визначення орендованого відповідачем-2 майна як берегозахисної споруди та віднесення вказаного майна до берегоукріплюючого та протизсувного комплексу міста Одеси, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право. Крім того, на думку представника відповідача-2, з метою спростування доводів Прокурора щодо недоотримання місцевим бюджетом коштів в результаті укладення спірного правочину, важливим буде визначити нормативно-грошову оцінку земельної ділянки під штучно створеною берегозахисною спорудою піщаного пляжу, оскільки саме з урахуванням цих даних стане можливим оцінити прибутковість місцевого бюджету завдяки укладенню договору оренди штучного пляжу.
Прокурор, у свою чергу, подав до суду заяву (вх. № 7568/26 від 03.03.2026) із письмовими запереченнями проти клопотання про призначення експертизи. Свої заперечення Прокурор обґрунтовує тим, що висновок експерта не стане належним та допустимим доказом у справі. На його думку, поставлені відповідачем-2 питання не є коректними, виходять за межі спеціальних знань та стосується з'ясування питань права. Насамперед Прокурор стверджує, що жоден із нормативних актів, чинних на час укладання спірного договору оренди, не містить визначення терміну «берегозахисна споруда». Вказує, що жодною нормою закону, у тому числі Земельним та Водним кодексами України, а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (яким керувалися сторони оспорюваного договору), пляжі не віднесені до таких об'єктів як споруди. Вважає неможливим трактування норм ДБН В.1.1-24:2009 таким чином, що піщані пляжі віднесені до споруд, оскільки таке трактування суперечить вимогам Водного та Земельного кодексів України. За ствердженням Прокурора, предметом позову є визнання договору недійсним як удаваного правочину, що презюмує надання судом правової оцінки існуючим правовідносинам, а не технічним параметрам (характеристикам). Надані відповідачами аргументи та докази Прокурор розцінює як такі, що не спростовують доводів позовної заяви про належність піщаних пляжів до земель.
Так, Прокурор в цілому заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача-2, проте, у разі прийняття судом рішення про призначення експертизи, він наполягає на тому, що дослідженню підлягає факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об'єкту - землі або споруди, що може бути встановлено у разі призначення комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої Прокурор запропонував наступні питання:
- чи є землею ділянка піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С;
- чи може бути проведена кадастрова зйомка ділянки піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, та внесена інформація про неї до Державного земельного кадастру;
- які фізичні характеристики має ділянка піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, (склад, конфігурація, площа);
- чи втратила земля між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, природні (фізичні) характеристики землі внаслідок рефулювання на неї піску;
- який фактичний порядок користування ділянкою піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С;
- чи є роботи з рефулювання піску між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, заходом інженерного захисту відповідно до будівельних нормативів;
- чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, нерухомим майном, а саме спорудою відповідно до вимог Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, що був чинним на час укладання договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С;
- чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, окремою спорудою у складі берегоукріплюючого та протизсувного комплексу міста Одеси (відкориговане питання відповідача під № 1);
- чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, інженерною спорудою відповідно до вимог Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, що був чинним на час укладання договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С;
- чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 1500 кв. м «Курортний» між траверсами № 13-а та № 13 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С, нерухомим майном, а саме спорудою, що є об'єктом оренди відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII, який був чинним на час укладання договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 1800/С.
При цьому, у зв'язку із наявністю сумнівів у правильності проведення судової експертизи фахівцями Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, Прокурор заперечує проти доручення проведення судової експертизи цій експертній установі. Вказані заперечення мотивовано тим, що у справі з подібними правовідносинами № 916/3638/25 представником відповідача у якості доказу подано висновок експерта № 4388-34-25 судової будівельно-технічної експертизи від 20.11.2025, що проводилася Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Як звертає увагу Прокурор, у вказаному висновку судовий експерт не лише не відповів на поставлене на вирішення експертизи питання (чи є штучний піщаний пляж берегозахисною спорудою), а й вийшов за межі своєї компетенції, зробивши висновок про те, що об'єкт (штучний піщаний пляж) не є самостійною земельною ділянкою (аналогічний висновок № 4416-34-25 також подано у справі № 916/3683/25). Замість Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Прокурор запропонував іншу експертну установу - Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.
20.03.2026 до суду надійшла заява представника відповідача-1, в якій він підтримав позицію відповідача-2 щодо необхідності призначення експертизи.
25.03.2026 аналогічна заява, в якій підтримано клопотання відповідача-2 про призначення експертизи, надійшла від Управління.
У підготовчому засіданні, що відбулось 25.03.2026, представники учасників справи підтримали свої позиції щодо призначення експертизи, які були викладені ними письмово.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, в той час як про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
25.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши клопотання представника відповідача-2 про призначення експертизи, з урахуванням заперечень Прокурора та пояснень інших учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи, позиція Прокурора зводиться до того, що ФОП Шаляпіна В. Ф. на підставі спірного договору фактично отримала в оренду не споруду, а земельну ділянку, у зв'язку з чим Прокурор вважає вказаний договір удаваним правочином, вчиненим для приховування іншого - договору оренди землі, який повинен укладатися згідно з нормами земельного законодавства, після формування земельної ділянки.
Натомість відповідачі вважають спірний об'єкт берегозахисною спорудою, на яку не розповсюджуються норми земельного законодавства та яку згідно умов договору було передано в оренду як комунальне нерухоме майно.
Надання оцінки наведеним вище доводам учасників справи є обов'язком суду, який корелюється з принципами змагальності та рівності учасників судового процесу, як складовими права на справедливий суд, що декларується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, встановлення того, чи є спірний об'єкт берегозахисною спорудою або ж земельною ділянкою потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право. Вирішення зазначеного питання лише на підставі тлумачень відповідних доводів учасників справи та норм законодавства є неможливим й не може бути зроблено господарським судом самостійно без проведення судової експертизи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть змінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.
Суд враховує, що предметом позову у справі є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С та зобов'язання ФОП Шаляпіної В. Ф. повернути територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради ділянку штучного піщаного пляжу площею 1500 кв.м, розташовану між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї станції Великого Фонтану (пляж «Курортний») у м. Одеса.
Отже, визначальним при вирішенні спору у даній справі є встановлення належності спірного об'єкта до берегозахисної споруди, або ж до земельної ділянки, що дозволить суду належним чином надати оцінку доводам Прокурора щодо удаваності спірного правочину.
Частинами 4, 5 ст. 99 ГПК України встановлено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Суд зазначає, що за правилами ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, саме суд вирішує, які докази входять у предмет доказування у справі; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, які не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому, правом встановити доцільність призначення судової експертизи і визначити коло питань (з урахуванням питань, запропонованих учасниками справи), які мають бути роз'яснені судовим експертом, діючим законодавством наділений суд.
За приписами абзацу першого пп. 1.2.2 п. 1.2 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція), підвидами інженерно-технічної експертизи є, зокрема, будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза.
Згідно пп. 1.2.13. п. 1.2. розділу I Інструкції комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, доводів та заперечень учасників справи, зміст питань, поставлених на вирішення судової експертизи відповідачем-2, з урахуванням питань, запропонованих Прокурором, суд вважає за доцільне призначити у справі комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої слід поставити наступні питання:
- чи є ділянка піщаного пляжу загальною площею 1500 кв.м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, штучно створеною берегозахисною спорудою або ж земельною ділянкою?
- у випадку якщо ділянка піщаного пляжу загальною площею 1500 кв.м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, є берегозахисною спорудою, то чи є вона частиною берегоукріплюючого та протизсувного комплексу міста Одеси?
- у випадку якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, є берегозахисною спорудою, то чи існують функціональні особливості її експлуатації та обслуговування, відмінні від експлуатації та обслуговування земельної ділянки?
- чи входить ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, до об'єктів класифікації, передбачених Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (в редакції станом на час укладання договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С)?
Вирішення першого питання надасть можливість встановити приналежність спірного об'єкта до берегозахисних споруд, тобто об'єктів комунального нерухомого майна (як наполягають відповідачі), або ж зумовить ідентифікацію цього об'єкта як земельної ділянки (на чому наполягає Прокурор).
У випадку якщо спірний об'єкт виявиться берегозахисною спорудою, то відповідь на друге питання, за допомогою спеціальних знань судового експерта, дозволить перевірити доводи відповідачів щодо входження цієї споруди до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси).
У тому разі, якщо спірний об'єкт все ж є спорудою, то відповідь на третє питання, як вважається судом, виявить функціональні особливості експлуатації та обслуговування спірного об'єкта, відмінні від експлуатації та обслуговування земельної ділянки, що вочевидь сприятиме всебічному розгляду справи, із наданням належної оцінки аргументам сторін.
Четверте питання є переформульованим судом питанням, яке запропонував Прокурор (за умовним номером 7). Об'єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Як вказано у самому класифікаторі, одиницею класифікації в основному є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). У цілях забезпечення однозначного віднесення об'єктів класифікації до певних класифікаційних угруповань, полегшення та зручності використання ДК БС у практичній діяльності, на рівні класів в ДК БС до класифікаційних угруповань даються пояснення, що за будівлі чи споруди включає чи не включає конкретний клас. Отже, відповідь на дане питання, за допомогою експертного дослідження, зможе підтвердити або ж спростувати можливість ідентифікації спірного об'єкта як споруди, із визначенням судовим експертом конкретного класу такої споруди.
Інші запропоновані представником відповідача-2 та Прокурором питання, на думку суду, або охоплюються вказаними чотирма, або ж взагалі не стосуються предмета доказування у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, клопотання представника відповідача-2 про призначення експертизи підлягає частковому задоволенню шляхом призначення у справі комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи із вирішенням вищевикладених питань.
Частиною 3 статті 99 ГПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Проведення експертизи представник відповідача-2 просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - ОНДІСЕ), що підтримали відповідач-1 та третя особа.
Прокурор проти вказаної експертної установи заперечував та запропонував іншу - Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, оскільки одним із судових експертів ОНДІСЕ (Куцаревою А. О.) вже проводилися подібні експертні дослідження в аналогічних справах, висновки в яких стосувалися того, що штучний пляж не є самостійною земельною ділянкою.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з принципу процесуальної економії, з огляду на місцерозташування ОНДІСЕ та спірного об'єкта у м. Одеса, а також те, що відповідна експертна установа не належить до правоохоронних органів, до яких належить прокуратура, а є державною спеціалізованою установою судової експертизи системи Міністерства юстиції України, суд вважає за необхідне доручити проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи ОНДІСЕ.
При цьому, хоча незгода Прокурора з висновком певного судового експерта і не є підставою для неможливості доручення проведення експертизи державній установі, але задля забезпечення балансу інтересів учасників справи суд вважає за необхідне зобов'язати керівника ОНДІСЕ визначити судових експертів для проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, за виключенням експерта Куцаревої А. О., яка вже надавала висновки у справах з подібними правовідносинами.
Відповідно до ч. 7 ст. 69 ГПК України експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.
Оплату вартості експертизи суд покладає на відповідача-2 як її ініціатора.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому у пункті 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Враховуючи вищевикладене, провадження у справі № 916/3695/25 підлягає зупиненню до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
Керуючись ст. 99, 100, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання (вх. № 5002/26 від 11.02.2026) представника Фізичної особи-підприємця Шаляпіної Віри Федорівни про призначення експертизи у справі № 916/3695/25 - задовольнити частково.
2. Призначити у справі № 916/3695/25 комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
- чи є ділянка піщаного пляжу загальною площею 1500 кв.м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, штучно створеною берегозахисною спорудою або ж земельною ділянкою?
- у випадку якщо ділянка піщаного пляжу загальною площею 1500 кв.м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, є берегозахисною спорудою, то чи є вона частиною берегоукріплюючого та протизсувного комплексу міста Одеси?
- у випадку якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, є берегозахисною спорудою, то чи існують функціональні особливості її експлуатації та обслуговування, відмінні від експлуатації та обслуговування земельної ділянки?
- чи входить ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 1500 кв. м, що розташована між траверсами № 13-а та № 13 в районі 14-ї ст. Великого Фонтану (пляж «Курортний»), яка є предметом договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С, до об'єктів класифікації, передбачених Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (в редакції станом на час укладання договору оренди штучного пляжу від 11.06.2019 № 2800/С)?
3. Доручити проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8).
4. Зобов'язати керівника Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України визначити судових експертів для проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи (за виключенням експерта Куцаревої А. О.).
5. Попередити експертів, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків згідно зі ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
6. Якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експерту не були поставлені питання, зобов'язати та надати можливість експерту у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.
7. Оплату вартості експертизи покласти на Фізичну особу-підприємця Шаляпіну Віру Федорівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
8. Направити матеріали справи № 916/3695/25 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи.
9. Провадження у справі № 916/3695/25 зупинити до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено у судовому засіданні 25.03.2026. Повну ухвалу складено та підписано 27.03.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков