Справа № 125/123/26
Провадження № 33/801/312/2026
Категорія: 305
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.
Доповідач: Панасюк О. С.
26 березня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Барського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Барського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн 00 к., за те, що 07 січня 2026 року о 18 год 20 хв. по вул. Героїв Майдану, 34 у м. Бар Вінницької області, біля зупинки громадського транспорту, він умисно вчиняв хуліганські дії у стані алкогольного сп'яніння, зокрема висловлювався нецензурною лайкою, поводився зверхньо та зухвало, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Барського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справу було розглянуто через понад 40 днів після надходження матеріалів до суду, що є грубим порушенням статті 277 КУпАП, яка передбачає розгляд такої категорії справ протягом доби. Суд першої інстанції обмежився формальним переліком доказів, не здійснивши їхнього аналізу та не встановивши, які саме обставини підтверджуються кожним із них. Зокрема, посилаючись на відеозапис як на доказ вини, суд не описав його зміст, тоді як на самому відео відсутні факти лайки чи порушення громадського порядку.
Крім того у матеріалах справи відсутні дані про потерпілих, свідків або конкретні висловлювання, що свідчить про недоведеність об'єктивної сторони правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки не містить опису конкретних дій і базується лише на загальних оціночних формулюваннях поліцейського. Рапорт працівника поліції, згідно з практикою Верховного Суду, є внутрішнім службовим документом і не може слугувати однозначним доказом винуватості особи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП установлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748739 від 07 січня 2026 року 07 січня 2026 року о 18 год 20 хв. по вул. Героїв Майдану, 34 у м. Бар Вінницької області, біля зупинки громадського транспорту, ОСОБА_1 умисно вчиняв хуліганські дії у стані алкогольного сп'яніння, зокрема висловлювався нецензурною лайкою, поводився зверхньо та зухвало, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, як на підставу доведеності вини послався, зокрема, на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748739 від 07 січня 2026 року, протокол про адміністративне затримання № 141759 від 07 січня 2026 року, рапорт працівника поліції, відеозапис з нагрудної камери поліцейського та повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Барська міська лікарня» Барської міської ради з посиланням на висновок № 5 про наявність стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в порушення вимог статті 280 КУпАП суд не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Як роз'яснено у постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з'ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства від інших правопорушень, за які передбачена кримінальна чи цивільно-правова відповідальність за посягання на особу потерпілого, його честь та гідність. Хуліганські дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.
З дослідженого в судовому засіданні апеляційного суду відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що він розпочинається з моменту перебування поліцейських на зупинці громадського транспорту, де вони повідомляють ОСОБА_1 про нібито порушення ним Правил дорожнього руху (далі ПДР). У подальшому між сторонами виник словесний конфлікт, оскільки ОСОБА_1 вимагав надати докази порушення ним ПДР, а працівники поліції вимагали пред'явити документи.
Тобто зафіксована на відеозаписі подія свідчить про наявність ситуативного конфлікту між ОСОБА_1 та працівниками поліції щодо законності вимог останніх, а не про умисел ОСОБА_1 на порушення громадського порядку чи вияв неповаги до суспільства. Сама по собі незгода з діями поліції, навіть висловлена на підвищених тонах та з використанням нецензурної лайки в межах цього конфлікту, за таких обставин не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Отже спрямованість дій ОСОБА_1 виключно на поліцейських у межах раптово виниклого конфлікту виключає кваліфікацію його дій як дрібного хуліганства. Крім того перебування особи у стані алкогольного сп'яніння не є самостійною і достатньою підставою для кваліфікації дій за статтею 173 КУпАП за відсутності доведеного складу цього правопорушення.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства: відсутні заяви чи пояснення свідків / потерпілих, спокій яких нібито було порушено. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без належного правового аналізу сукупності доказів не може бути визнаний належним доказом у розумінні статті 251 КУпАП.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин постанова судді Барського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Барського районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк