65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1070/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О. розглянув матеріали заяви керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси за вх. ГСОО № 2-572/26 від 24.03.2026 про забезпечення позову у справі № 916/1070/26
за позовом: керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Краснова, 10, м. Одеса, 65000) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поіск» (вул. Грушевського, 49, м. Одеса, 65031)
про стягнення 2815033,20 грн,
Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поіск», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість об'єкта купівлі-продажу за договором купівлі-продажу від 19.08.2010 - індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежилих приміщень першого поверху № 516, загальною площею 589,4 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75, у розмірі 2 815033,20 грн.
В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на обставину того, що відповідачем не виконано зобов'язання за вищевказаним договором купівлі-продажу в частині облаштування в об'єкті купівлі-продажу спортивних залів для розміщення дитячо-юнацької спортивної школи для дітей та молоді, що відповідно до умов договору є підставою для сплати відповідачем повної вартості об'єкта у заявленій до стягнення сумі. В цей же час, як вказує прокурор, Одеська міська рада, як сторона вищевказаного договору, самостійно заходи щодо поновлення прав територіальної громади не вживає.
Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Поіск» (код ЄДРПОУ 30030406), а саме на нежитлове приміщення першого поверху № 516, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2057782051101).
Розглянувши заяву прокурора, суд виснує про таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Так, виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Отже, саме забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у разі задоволення / часткового задоволення позову судом.
Між цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Також, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як зазначає прокурор, позивач за договором від 19.08.2010 відчужив на користь відповідача за ціною 1,20 грн нежилі приміщення першого поверху № 516, площею 589,4 кв.м., розташовані за адресою: просп. Маршала Жукова, 75, м. Одеса, які були оцінені у розмірі 2815033,20 грн.
Згідно з інфорамцією з ДРРП, сформованою станом на 23.03.2026, вказані нежилі приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2057782051101) зареєстровані на праві власності на підставі зазанченого договору за відповідачем.
Так, в межах цієї справи прокурором заявлені до відповідача вимоги про стягнення грошових коштів на користь держави в особі позивача у розмірі 2815033,20 грн. Отже, оскільки розгляд судом позову може мати своїм наслідком отримання позивачем коштів, то вимога прокурора має майновий характер. Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення/часткового задоволення позову, залежить саме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідний розмір майнових активів.
У цій справі прокурор мотивує необхідність вжиття заходу забезпечення позову тим, що накладення арешту на нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки зможе запобігти відчуженню зазначеного приміщення на користь третіх осіб та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням майном відповідачем.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує, зокрема, висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, які зводяться до того, що: “У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.».
В іншій постанові від 02.02.2026 у справі № 902/1281/25 Верховний Суд виснував, що відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у Відповідачів 2, 3 реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.
Тобто, Верховний Суд у складі об'єднаної палати чітко і зрозуміло виснував, що доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном свідчить про застосування судом заздалегідь недосяжного стандарту доказування. При цьому в іншій постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що за обставин звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (подібні висновки викладені також у постановах ВС від 12.01.2026 у справі № 916/85/25, від 15.01.2026 у справі № 904/5347/25, від 03.11.2025 у справі № 910/7161/25).
Як зазначає Верховний Суд, наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.
У цій справі прокурором заявлені майнові вимоги до відповідача про стягнення вартості нерухомого майна, щодо якого у заяві про забезпечення позову прокурор просить суд накласти арешт, а отже захід забезпечення позову, який прокурор просить суд вжити, пов'язаний з предметом позову. При цьому суд враховує вищевикладені висновки Верховного Суду, що відповідач в будь-який момент може розпорядитися своїм майном, а відомості щодо фінансового стану відповідача в матеріалах справи відсутні. При цьому, як виснує Верховний Суд, за обставин звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду прокурор.
За цих обставин, суд вважає, що прокурор обґрунтував свої припущення про наявність підстав вважати, що арешт нерухомого майна, вартість якого прокурор у даній справі просить суд стягнути з відповідача, забезпечить виконання рішення суду, у разі задоволення/часткового задоволення позову прокурора. При цьому суд, оцінивши на підставі наявних у справі доказів співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, виснує про відсутність підстав вважати, що захід забезпечення позову, який прокурор просить суд застосувати, є недоцільним чи неспівмірним, а також може призвести до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки майно залишається у володінні і користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час в межах ціни позову.
З урахуванням вищевикладеного та відсутності у суду відомостей про майнові активи відповідача, суд вважає, що заяву прокурора слід задовольнити.
Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При цьому, оскільки за змістом норми статті 141 ГПК України пред'явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов'язком господарського суду, а в матеріалах справи наразі відсутні докази того, що такі збитки можуть бути понесені відповідачем, суд не знайшов підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову у цій ухвалі. В цей же час суд роз'яснює, що відповідач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням до суду окремо, з наведенням відповідних обґрунтувань та поданням підтверджуючих доказів.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси за вх. ГСОО № 2-572/26 від 24.03.2026 про забезпечення позову у справі № 916/1070/26 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Поіск» (вул. Грушевського, 49, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30030406) - нежилі приміщення першого поверху № 516, розташовані за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 75 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2057782051101), в межах ціни позову - 2815033,20 грн.
Строк дії заходів забезпечення позову визначений статтею 145 ГПК України.
Стягувачем за ухвалою є: Київська окружна прокуратура міста Одеси (вул. Краснова, 10, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 03528552)
Боржником за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поіск» (вул. Грушевського, 49, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30030406)
Ухвала є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Ухвала може бути пред'явлена до виконання в строк, встановлений ст.12 Закону України “Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 26.03.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Бездоля Дмитро Олександрович