65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5287/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача - Комунальної установи «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти Біляївської міської ради» (67602, Одеська обл., Одеський район, м. Біляївка, пр. Незалежності, буд. 7; код ЄДРПОУ 45090707)
про стягнення 7 580,50 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунальної установи «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти Біляївської міської ради» (далі - відповідач, Комунальна установа) 7 580,50 грн, з яких: 5 371,55 грн основного боргу; 1 596,51 грн пені; 154,50 грн 3% річних; 457,94 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором постачання природного газу № 14-8453/24-БО-Т від 16.12.2024. Вказує, що на виконання умов договору, протягом січня-квітня 2025 року, відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 1 793 182,83 грн, в той час як відповідач оплатив спожитий ним природний газ лише частково, на суму 1 787 811,28 грн, з огляду на що сума основної заборгованості становить 5 371,55 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного внесення плати за природний газ, позивач в порядку п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1 596,51 грн пені, 154,50 грн 3% річних та 457,94 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 05.01.2026 позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5287/25, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка вих. № 916/5287/25/1207/26 від 09.01.2026 про доставку ухвали про відкриття провадження у справі від 05.01.2026 до електронного кабінету Комунальної установи (дата та час доставки: 06.01.2026 о 03:00 год.).
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, оскільки відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи та не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справу було розглянуто поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для вирішення справи та виконання завдань господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.12.2024 між Товариством (Постачальник) та Комунальною установою (Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 14-8453/24-БО-Т (далі - Договір; а.с. 13-18), згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
У п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 108,00000 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 2.4. Договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Згідно з п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та даних остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача та даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пп. 3.5.1.-3.5.4. п. 3.5. Договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. Договору).
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
З 01.01.2025 Постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2387 встановлено тарифи для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 років.
Згідно з п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що Споживач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Згідно з пп. 4 п. 6.3. Договору Постачальник має право отримати оплату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим Договором (п. 7.1. Договору).
Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу з "01" січня 2025 року до "30" квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Цей Договір може бути підписаний шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП)/удосконаленого електронного підпису (надалі - УЕП), відбитків підписів електронної печатки (за наявності) з використанням сервісів для обміну електронними документами. Сторони, підписуючи Договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись Сторонами під час дії цього Договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації КЕП/УЕП та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами "M.E.Doc", "ВЧАСНО" (п. 13.1. Договору).
Договір підписано 16.12.2024 шляхом накладення електронних підписів та печаток представниками Товариства та Комунальної установи у сервісі «Вчасно».
З січня по квітень 2025 Товариство поставило Комунальній установі природний газ обсягом 105,156 куб.м на загальну суму 1 793 182,83 грн (з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу), про що свідчать наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 12.02.2025, від 11.03.2025, від 11.04.2025 та від 12.05.2025 (а.с. 21-22), які позивач надсилав відповідачу в електронному вигляді.
Об'єми поставленого позивачем на користь відповідача природного газу підтверджуються листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 09.10.2025 № ТОВВИХ-25-15772 з додатками у вигляді витягів з інформаційної платформи відомостей щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000192IJN00K (а.с. 30-33).
Згідно з випискою по взаєморозрахункам між Товариством та Комунальною установою від 23.10.2025 (за період з 16.12.2024 по 23.10.2025), відповідач здійснив на користь позивача наступні платежі за поставлений згідно з умовами Договору природний газ:
- 20.02.2025 - 14 034,30 грн, 186 845,30 грн та 385 149,93 грн (всього 586 029,53 грн);
- 14.03.2025 - 16 165,88 грн, 233 140,40 грн та 458 871,00 грн (всього 708 177,28 грн);
- 17.04.2025 - 14 852,81 грн, 152 160,29 грн та 274 597,99 грн (всього 441 611,09 грн);
- 09.07.2025 - 51 993,38 грн.
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 5 371,55 грн основного боргу; 1 596,51 грн пені; 154,50 грн 3% річних; 457,94 грн інфляційних втрат.
Розрахунки заявлених до стягнення сум наявні у матеріалах справи (а.с. 8, 10-11).
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між Товариством та Комунальною установою Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг у сфері постачання газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд встановив, що на виконання умов Договору, протягом січня-квітня 2025 року позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 105,156 куб.м на загальну суму 1 793 182,83 грн (з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу), про що свідчать наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 12.02.2025, від 11.03.2025, від 11.04.2025 та від 12.05.2025 (а.с. 21-22), які позивач надсилав відповідачу в електронному вигляді.
Об'єми поставленого позивачем на користь відповідача природного газу підтверджуються листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 09.10.2025 № ТОВВИХ-25-15772 з додатками у вигляді витягів з інформаційної платформи відомостей щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000192IJN00K (а.с. 30-33).
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що Споживач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Згідно з пп. 4 п. 6.3. Договору Постачальник має право отримати оплату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За таких обставин, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов Договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ є таким, що настав.
Натомість, як встановлено судом, відповідач оплатив спожитий ним природний газ лише частково, на суму 1 787 811,28 грн. Доказів сплати решти заборгованості на суму 5 371,55 грн матеріали справи не містять.
Зважаючи на встановлені судом факти, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку не спростував обставин, наведених позивачем, та не надав належних доказів на заперечення викладених позивачем відомостей, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Комунальної установи 5 371,55 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив строки остаточного розрахунку за природних газ за зобов'язаннями квітня 2025 року, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення 1 596,51 грн пені, 154,50 грн 3% річних та 457,94 грн інфляційних втрат.
Згідно з п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим Договором.
Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 154,50 грн 3% річних та 457,94 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на порушення відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, суд зазначає, що позивач цілком правомірно нараховує пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені на суму 1 596,51 грн, суд встановив його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунальної установи «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти Біляївської міської ради» (67602, Одеська обл., Одеський район, м. Біляївка, пр. Незалежності, буд. 7; код ЄДРПОУ 45090707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) 5 371,55 грн основного боргу, 1 596,51 грн пені, 154,50 грн 3% річних, 457,94 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 26 березня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков