79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.03.2026 Справа № 914/2849/25
За позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Львів
про:визнання недійсним рішення та скасування донарахування необлікованого споживання природного газу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Посікіра Р.Р., Старенький О.С. - представники;
від відповідача:Турчиняк Я.І., Куцик В.Б. - представники.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (надалі - Позивач, ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі - Відповідач, ЛФ ТОВ «ГРМУ») про визнання недійсним рішення та скасування донарахування необлікованого споживання природного газу.
Ухвалою від 29.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 27.10.2025.
27.10.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.11.2025.
Ухвалою від 17.11.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у ЛФ ТОВ «ГРМУ» витяг із Додатку 4, про який вказано у Заяві-приєднання від 01.09.2023, по об'єкту споживача за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 362а (друга черга), продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 08.12.2025.
Ухвалою від 08.12.2025 задоволено заяву позивача про зміну предмета позову (вх. №5263/25 від 05.12.2025) та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такої, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2026.
Судове засідання 15.01.2026 не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Крупника Р.В (у період з 15.01.2026 по 23.01.2026 включно).
У зв'язку із цим, ухвалою від 27.01.2026 судове засідання у справі призначено на 12.02.2026.
12.02.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 09.03.2026. В подальшому перерву оголошено до 19.03.2026.
Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 19.03.2026.
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (споживач) та відповідачем (Оператор ГРМ) існують договірні відносини на підставі Типового публічного договору приєднання розподілу природного газу №42АТ0105Е2CS-23, згідно із яким оператор ГРМ проводить розподіл природного газу до котельні у м. Львові по вул. Шевченка, 362а (2 черга).
Як стверджує позивач, 15.04.2025 на вказаний об'єкт прибули працівники відповідача та без проведення огляду вузла обліку газу, без складання акта обстеження/огляду та без належної фіксації підстав прийняли рішення про зняття лічильника газу на позачергову повірку. Причиною вилучення стала різниця показів між лічильником та коректором в обсязі 0,3 м.куб. У подальшому відповідач склав акт про порушення ЛФ/100-1338-25 від 25.04.2025, у якому вказав на порушення позивачем підпункту 1 пункту 3 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем та на підставі якого прийняв рішення від 16.06.2025 про донарахування необлікованого об'єму і обсягу природного газу та його вартості в обсязі 444'789,17 м.куб. на суму 8'884'136,36 грн. за номінальними витратами природного газу усім газоспоживаючим обладнанням за період із 07:00 год. 01.04.2025 по 11:00 год. 15.04.2025.
Позивач не погоджується із рішенням комісії відповідача, з огляду на таке:
1) Відповідачем складено акт про порушення за відсутності факту порушення, яке передбачає відповідальність у вигляді донарахування обсягів необлікованого газу. Зокрема, у акті про порушення від 25.04.2025, складеного працівниками відповідача, не вказано ознак пошкодження лічильника газу чи його роботи у позаштатному режимі.
2) Розбіжність в показах коректора та лічильника газу в розмірі 0,3 м.куб., вказана в акті зняття лічильника, не є ознакою роботи ЗВТ в позаштатному режимі, оскільки в межах надходження від лічильника до коректора імпульсу щодо споживання обсягів газу та із урахуванням коефіцієнту перетворення спожитого природного газу за робочих умов до стандартних умов здійснюється не одночасно, а імпульс коректора по цьому об'єкту споживача становить 1 м.куб. Відтак, вказане не могло бути підставою для зняття ЗВТ на позачергову повірку.
3) Комісія з розгляду актів про порушення прийняла рішення про задоволення акту за відсутності порушення, що вказує на відсутність підстав для донарахування обсягів необлікованого природного газу та його вартості, а також допустила при цьому порушення вимог Кодексу ГРС в процедурі розгляду акту. Зокрема, із акту-розрахунку вбачається, що такий підписано членом комісії Черніковим Ю.С., який участі у засіданні комісії не приймав. Акт не містить відомостей ні про підставу його здійснення (рішення комісії), ні про методику нарахування обсягів природного газу згідно з главою 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.
4) Непридатність засобу вимірювальної техніки, про яку вказано у довідці про непридатність 35-ЛГ-03580 від 25.04.2025, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу.
Враховуючи вказане, позивач просить визнати недійсним рішення відповідача від 16.06.2025 та скасувати здійснене донарахування необлікованого об'єму природного газу.
Доводи відповідача.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на таке:
1) Виходячи з технічного функціоналу коректора об'єму газу, наданого в Кодексі ГРМ, а також зі складу комерційного ВОГ, відомості коректора не можуть вважатись достовірними для визначення об'єму газу у випадку, коли лічильник газу веде неправильний (недостовірний) облік газу. Так, у даній справі має місце позаштатний режим роботи КВОГ, оскільки облік комерційного ВОГ споживача був неправильним, адже лічильник газу споживача був непридатним через те, що його похибка перевищувала допустиме значення. Лічильник позивача не забезпечував єдність вимірювань (достовірність обліку). Вказане підтверджується довідкою про непридатність, яка є невід'ємною складовою акту про порушення.
2) Доводи позивача про те, що відповідачем порушено процедуру розгляду акту про порушення не відповідають дійсності та спростовуються неухильним дотримання Оператором ГРМ вимог Кодексу газорозподільних систем під час розгляду акта про порушення.
3) Акт про порушення підписано представником позивача без жодних зауважень, а тому враховуючи доктрину venire contra factum proprium, правова позиція позивача, яка базується на доводах відсутності факту порушення, повинна розцінюватися судом як зловживання правом, адже не відповідає попередній поведінці позивача.
4) Правові позиції Верховного Суду на які посилається позивач у позовній заяві, викладені у справах, обставини яких не є тотожними справі №914/2849/25, а тому їх застосування у цій справі є недоцільним та суперечитиме частині 4 статті 236 ГПК України.
5) При вирішенні спору у даній справі слід послуговуватися правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.07.2021 у справі №922/3174/19, від 31.01.2023 у справі №904/628/22, від 17.01.2024 у справі №906/1539/20, від 22.05.2025 у справі №922/3163/24.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460), створене Львівською міською радою згідно ухвали №118 від 21.01.1999 та підпорядковане Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, який є органом до сфери управління якого входить комунальне підприємство. Основним напрямком діяльності підприємства є виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового фонду і об'єктів соціально-культурного призначення, міст і селищ міського типу, об'єктів промислово-виробничого призначення, підприємницької діяльності. Вказане підтверджується Статутом ЛМКП «Львівтеплоенерго», затвердженим наказом директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №320 від 02.08.2024 (т. 1 а.с. 58-64).
01.09.2023 між ЛФ ТОВ «ГРМУ» (Оператор ГРМ) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Споживач) укладено Типовий договір розподілу природного газу №42АТ0105Е2СS-23 (далі - Договір) (т. 1 а.с. 20-25), шляхом подання останнім Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (т. 1 а.с. 105).
За умовами пункту 1.1 Договору він регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Як вбачається з Заяви-приєднання №42АТ0105Е2СS-23 від 01.09.2023 (т. 1 а.с. 105), перелік точок комерційного обліку споживача, назва та опис об'єкта, а також його адреса де здійснюється розподіл природного газу повинен був зазначатися в Додатку №4 до Договору, який додається до Заяви-приєднання. Разом з тим, як зазначив позивач та відповідач, Додаток №4 у них відсутній.
Проте, жодною із сторін не заперечується та обставина, що ЛФ ТОВ «ГРМУ» надавала послуги з розподілу природного газу за Договором на об'єкті ЛМКП «Львівтеплоенерго» - котельні, що знаходиться у м. Львові на вул. Шевченка, 362а. Вказаний об'єкт обладнано лічильником газу ЛКГ-150 G-650, заводський номер 9208, 2007 р.в., облік споживання газу на максимальній витраті Qmax - 1' 000,00 м.куб/год; на мінімальній витраті Qmin - 32,00 м.куб/год, що підтверджується Паспортом лічильника газу турбінний ЛГ-К-Ех G-650 150-1/1,6-1 Ех (т. 1 а.с. 28-30).
Матеріалами справи, зокрема Протоколом повірки лічильника газу (т. 1 а.с. 32) та Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №56/2990 (т. 1 а.с. 31) підтверджується те, що востаннє повірку вказаного вище лічильника газу було здійснено 12.07.2023 і термін її чинності спливав 12.07.2025.
У зв'язку із завершенням опалювального сезону 2024 - 2025 років, ЛМКП «Львівтеплоенерго» видало Наказ №Н-235-04/25 від 14.04.2025 (т. 1 а.с. 26), згідно котрого вирішено зупинити роботу сезонних котелень, а також здійснити закриття і опломбування газу на них.
Враховуючи необхідність у припиненні подачі газу на котли центрального опалення в котельнях Залізничного РТМ м. Львова, серед котрих є котельня по вул. Шевченка, 362а, ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслало відповідачу лист №21-4105-04/25 від 14.04.2025 (т. 1 а.с. 27), в котрому просило про направлення представників останнього для опломбування запірних пристроїв та заглушок на газових вводах перед ГРП (ШРП, ГРУ).
15.04.2025 на об'єкт Споживача прибули працівники ЛФ ТОВ «ГРМУ» і в присутності представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» склали Акт зняття складових комерційного ВОГ (лічильника) на позачергову перевірку №5345 від 15.04.2025 (далі - Акт №5345) (т. 1 а.с. 33) та Протокол щодо направлення ЗВТ на позачергову чи експертну повірку від 15.04.2025 (далі - Протокол від 15.04.2025) (т. 1 а.с. 34) в котрому зазначили, що представник Споживача запрошується для проведення повірки на 25.04.2025 за адресою м. Львів, вул. Золота, 42.
Як вбачається з Акту №5345, у зв'язку із зняттям лічильника газу на позачергову повірку подачу газу на об'єкт Споживача перекрито, встановлено блінду на вхідній засувці та опломбовано пломбою №R40439177, а сам лічильник поміщено в транспортувальний пакет та опломбовано пломбою №R40439172.
Як Акт №5345, так і Протокол від 15.04.2025 представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» підписав із зауваженнями. Зокрема в Протоколі вказав, що не згідний на позачергову повірку лічильника. Натомість в Акті зазначив, що просить надати письмове пояснення причини на позачергову повірку лічильника газу, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» просило перекрити газ на неопалювальний сезон.
В цей же час, працівники ЛФ ТОВ «ГРМУ» в Акті №5345 в пункті про причини проведення робіт вказали «згідно листа», а в кінці Акту зробили відмітку «наявність розбіжності між показниками лічильника та коректора».
Як вбачається з Акту №5345 в ньому зазначено, що комерційний вузол обліку газу Споживача складається з таких ЗВТ та допоміжного обладнання: 1) лічильник газу ЛКГ-150 G-650, заводський номер 9208; 2) коректор OE-VPT-0,68, заводський номер 28851; 3) вбудований перетворювач тиску; 4) вбудований перетворювач температури.
На момент складання цього Акту покази механічного лічильника становили 2' 832' 609,5 куб.м.; покази коректора - 2' 832' 609,8 куб.м.
25.04.2025 представниками ДП «Львівстандартметрологія» здійснено повірку лічильника газу ЛКГ-150 G-650, що підтверджується Протоколом повірки за вказану дату (т. 1 а.с. 35). Згідно цього Протоколу похибка вимірювання лічильника на витратах 32,62 куб.м./год (Qmin) перевищує допустиме значення: - 6,32%, середньозважена похибка складає: - 0,96%.
За результатами повірки видано Довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-ЛГ-03580 від 25.04.2025 (далі - Довідка №35-ЛГ-03580) (т. 1 а.с. 36), в якій зазначено, що промисловий лічильник ЛКГ-150 G-650 не відповідає вимогам ДСТУ 9033:2020 «Лічильники газу турбінні». Підставою для визнання ЗВТ непридатним: похибка перевищує допустиме значення.
В цей же день відповідачем складено Акт про порушення №ЛФ/100-1338-25 від 25.04.2025 (далі - Акт №ЛФ/100-1338-25) (т.1 а.с. 37), у пункті 2 якого встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: «Розділ ХІ Глава 2 пункт 3 підпункт 1 пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно».
У пункті 7 Акту №ЛФ/100-1338-25 зазначено, що до нього додається Довідка про непридатність ЗВТ №35-ЛГ-03580, а у пункті 8 - що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього Акту буде проводити засідання 26.05.2025.
Як вбачається з Акту №ЛФ/100-1338-25, представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» підписав його без зауважень.
Матеріалами справи підтверджується те, що призначене на 26.05.2025 засідання комісії з розгляду акту про порушення було відкладено на 16.06.2025, про що позивач повідомлявся листом №ЛФ/100/вих-10959/ЛФ/100-25 від 29.05.2025 (т. 1 а.с. 117, 119-120).
16.06.2025 комісія ЛФ ТОВ «ГРМУ» прийняла Рішення, яким вирішила задовольнити Акт про порушення №ЛФ/100-1338-25 (т. 1 а.с. 38).
Крім цього, відповідачем складено Акт-розрахунок (т. 1 а.с. 44) за змістом якого згідно з Актом про порушення №ЛФ/100-1338-25 та відповідно до підпункту 1.1 пункту 3 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРС комісією виконано розрахунок обсягів споживання природного газу по потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з 07:00 год. 01.04.2025 по 11:00 год. 15.04.2025 обсягом 447' 839,17 куб.м. та загальною вартістю 8' 884' 136,36 грн. Причиною виконання розрахунку вказано Довідку про непридатність №35-ЛГ-03580.
Вказаний Акт-розрахунок разом із Рахунком на оплату №81903 від 16.07.2025 (т. 1 а.с. 127) ЛФ ТОВ «ГРМУ» направила позивачу листом №ЛФ/100/Вих-13625/104/3-25 від 22.07.2025 (т. 1 а.с. 125), який одержано останнім 25.07.2025.
Крім цього, судом встановлено, що в пункті 4 Акту №ЛФ/100-1338-25 відповідач зазначив, що лічильник газу ЛКГ-150 G-650, заводський номер 9208 потребує ремонту згідно з результатом позачергової повірки.
Ремонт цього лічильника та його повірка були здійснені виробником цього обладнання - ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» в липні 2025 року на підставі укладеного із ЛМКП «Львівтеплоенерго» договору, що підтверджується листом вказаного підприємства №79-552 від 29.10.2025 (т. 1 а.с. 193), а також Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №530-р (т. 1 а.с. 194).
У листі №79-552 ПрАТ «Промприлад» зазначило, що в нього відсутня інформація щодо наявності або відсутності пошкоджень на одержаних від позивача для ремонту лічильниках газу (серед котрих є спірний лічильник), в тому числі пошкоджень у розумінні терміну «пошкодження ЗВТ/лічильника газу» (механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з'єднання), визначеного абзацом 67 пункту 4 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС, оскільки документування їх фактичного стану на момент надходження не здійснювалося. Документування фактичного стану лічильників газу, які надходять на ПрАТ «Промприлад» для здійснення ремонту та/або повірки, здійснюється лише у випадках, які прямо передбачені відповідними договорами, або за ініціативою замовника та/чи ПрАТ «Промприлад». Враховуючи відсутність при прийнятті вищезазначених лічильників документування їх фактичного стану (в тому числі за ініціативою ПрАТ «Промприлад») є достатні підстави стверджувати, що видимі пошкодження цих лічильників були відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Правовідносини, що виникають між оператором газорозподільних систем та суб'єктами ринку природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу» №329-VІІІ від 09.04.2015 (надалі - Закон №329-VІІІ), а також Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 (надалі - Кодекс ГРС).
Так, згідно частини 1 статті 40 Закону №329-VІІІ розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Кодекс газорозподільних систем повинен містити, зокрема, положення про правила обліку природного газу (у тому числі приладового), а також правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем (частина 2 статті 41 Закону №329-VІІІ).
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС комерційний облік природного газу - це визначення об'ємів (обсягів) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точках комерційного обліку на підставі даних комерційних вузлів обліку та інших регламентних процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними (пункт 1 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).
Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу ІX Кодексу ГРС фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ - це сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством (пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами цього спору було укладено Договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом подання ЛМКП «Львівтеплоенерго» Заяви-приєднання №42АТ0105Е2СS-23 від 01.09.2023.
За умовами вказаного Договору ЛФ ТОВ «ГРМУ» надає, зокрема, послуги з розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача - котельні, що знаходиться у м. Львові на вул. Шевченка, 362а.
Предметом даного позову (з урахуванням заяви вх. №5263/25 від 05.12.2025) є матеріально-правові вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» про визнання недійсним Рішення комісії ЛФ ТОВ «ГРМУ» від 16.06.2025, яким задоволено Акт №ЛФ/100-1338-25 про порушення позивачем вимог підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС та скасування здійсненого донарахування необлікованого об'єму природного газу за період з 07:00 год. 01.04.2025 по 11:00 год. 15.04.2025 обсягом 447' 839,17 куб.м. на загальну суму 8' 884' 136,36 грн.
Підставами позовних вимог є неправомірність зняття та направлення на позачергову повірку лічильника газу ЛКГ-150 G-650, а також неправомірність прийнятого рішення та здійсненого донарахування, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не допустило порушення вимог Кодексу ГРС, адже ознаки порушень, передбачених цим Кодексом під час проведення перевірки не встановлені. Так, Акт про порушення, крім посилання на підпункт 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, не містить опису суті порушення, що підтверджує наявність ознак роботи лічильника газу в позаштатному режимі. Виникнення сумніву щодо метрологічних характеристик лічильника газу не є підставою для визнання роботи комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі. Крім цього, донарахування об'ємів спожитого природного газу здійснено за відсутності всіх вихідних даних для такого нарахування.
Враховуючи предмет та підстави позову, суд зазначає таке.
Главою 2 розділу XI Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.
З аналізу цієї глави вбачається, що нею врегульовано 3 основних групи порушень: 1) порушення споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 глави 2 розділу XI); 2) порушення, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 глави 2 розділу XI); 3) порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу (пункт 3 глави 2 розділу XI).
Аналогічних висновків притримується Верховний Суд в постановах від 15.01.2026 у справі №922/1585/25, від 19.12.2023 у справі №914/954/21, від 06.08.2020 у справі №922/3905/19 та ін.
Так, пунктом 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС передбачено, що до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об'єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючою пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.
Як вбачається з Акту №ЛФ/100-1338-25, в ньому відповідач встановив порушення ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке кваліфікується як «не з вини споживача», що передбачено підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, а саме: пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.
За вказане порушення передбачено перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, порядок якого визначено в підпункті 1 пункту 4 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРС.
Зокрема, за змістом вказаного підпункту у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням того, що при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Слід зазначити, що в практиці Верховного Суду (див. наприклад постанови КГС ВС від 03.10.2024 у справі №911/1046/23, від 17.01.2024 у справі №906/1539/20, від 02.12.2020 у справі №906/962/18 та ін.) системно впровадженою є позиція, що згідно з підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС для цілей визначення необлікованих об'ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, Кодекс ГРС розмежовує несправність лічильника, що сталася:
1) внаслідок його пошкодження;
2) внаслідок позаштатного режиму роботи.
При цьому, відповідно до пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС пошкодження ЗВТ/лічильника газу - це механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з'єднання.
Водночас, згідно абзацу 2 пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає:
1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо;
2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об'єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу;
3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ;
4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення;
5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів;
6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.
Таким чином, виходячи з системного аналізу пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС - зміст визначення «позаштатний режим роботи» характеризується переліком ознак, які самостійно або в своїй сукупності створюють його юридичне наповнення (вказаної позиції притримується Верховний Суд в постанові від 17.01.2024 у справі №906/1539/20 (пункт 33), а також постанові від 31.08.2022 у справі №922/2982/21 (пункт 5.7)).
Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки. Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
З огляду на викладене, Верховний Суд притримується сталої позиції, що запроваджений у пункті 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС підхід дозволяє кваліфікувати пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботу комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно як порушення «не з вини споживача», оскільки, хоча споживач у цих випадках не здійснює несанкціонованого втручання, водночас може виявити пошкодження ЗВТ/лічильника газу (механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з'єднання) або позаштатний режим роботи, що за пунктом 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС охоплює ситуації, які споживач може виявити (постанова ОП КГС ВС від 02.12.2020 у справі №906/962/18 (пункт 8.15); постанова КГС ВС від 19.12.2023 у справі №914/954/21).
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 у справі №922/2982/21 (пункти 5.7, 5.13), хоча передбачений пунктом 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС перелік ознак позаштатного режиму і не є вичерпним, однак, з огляду на правову природу відносин з газопостачання та правовий статус його суб'єктів, наявність зазначених ознак підлягає доведенню саме оператором ГРМ насамперед шляхом їх фіксації у відповідному акті. Ознаки позаштатного режиму повинні бути належним чином встановлені та зафіксовані оператором ГРМ, а для вирішення питання щодо наявності ознак роботи в позаштатному режимі, відповідно до критеріїв визначених Кодексом газорозподільних систем у підпункті 6 пункту 6 глави 6 розділу X (за відсутності ознак передбачених підпунктами 1-5) підлягає доведенню оператором ГРМ факт наявності інших ознак порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ з боку споживача.
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постановах від 13.02.2020 у справі №908/386/19 та від 28.05.2020 у справі №908/902/19. При цьому в цих постановах (пункт 4.40 та пункт 5.21 відповідно) зазначив, що для вирішення питання щодо наявності ознак роботи в позаштатному режимі, відповідно до критеріїв визначених Кодексом ГРС у підпункті 6 пункту 6 глави 6 розділу X (за відсутності ознак передбачених підпунктами 1-5) недостатньо лише зазначення, що за результатами метрологічних вимірювань «має місце похибка», а, підлягає доведенню оператором ГРМ факт наявності інших ознак порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ з боку споживача.
Як прослідковується з Акту про порушення №ЛФ/100-1338-25, відповідач в ньому в пункті 2 (передбаченому для фіксування порушення, яке виявлено) обмежився лише цитуванням положень підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС. При цьому, не зазначив в чому саме полягає суть допущеного ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушення, зокрема те, чи (1) таке спричинено пошкодженням лічильника, чи (2) таке пов'язане з його позаштатним режимом роботи, як і не вказав жодних ознак, передбачених пунктом 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС, які б могли свідчити про позаштатний режим роботи лічильника.
В Акті про порушення №ЛФ/100-1338-25 лише зазначено, що до нього додається Довідка ДП «Львівстандартметрологія» про непридатність №35-ЛГ-03580, згідно з якою за результатами позачергової повірки лічильник ЛКГ-150 G-650 визнано таким, що не відповідає вимогам ДСТУ 9033:2020 «Лічильники газу турбінні». Підставою для визнання ЗВТ непридатним: похибка перевищує допустиме значення.
Як зазначили представники ЛФ ТОВ «ГРМУ» у відзиві на позовну заяву, Акт №ЛФ/100-1338-25 в сукупності із Довідкою про непридатність №35-ЛГ-03580 свідчить про такий позаштатний режим роботи лічильника ЛКГ-150 G-650 як «загальмованість зчитувального механізму», що передбачено підпунктом 2 пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС.
Разом з тим, суд критично оцінює відповідні доводи представників, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що зчитувальний механізм лічильника ЛКГ-150 G-650 працював загальмовано. В цей же час, Довідка №35-ЛГ-03580, з огляду на зазначені в ній підстави визнання ЗВТ непридатним, не свідчить про відповідну ознаку позаштатного режиму роботи.
Такі висновки суд робить, виходячи з наступного.
Зміст Довідки №35-ЛГ-03580 зводиться до того, що похибка лічильника ЛКГ-150 G-650 перевищує допустиме значення, тобто те, що газоспоживання обліковується некоректно і вказаний прилад не відповідає метрологічним характеристикам. При цьому, як вбачається з наявного у справі Протоколу позачергової повірки лічильника газу допустиме значення перевищує лише облік споживання газу на мінімальній витраті Qmin - 6,32%, на максимальній витраті Qmax похибка в межах норми (- 0,30%).
Разом з тим слід наголосити, що некоректність чи відсутність обліку газоспоживання, в силу вимог підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, є обов'язковим наслідком будь-якого позаштатного режиму роботи лічильника, котрий повинен встановити Оператор ГРМ, а не лише такої ознаки, як «загальмованість зчитувального механізму».
Суд бере до уваги те, що передбачений підпунктом 2 пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС позаштатний режим роботи (відсутність зміни показань лічильника газу, загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму) пов'язаний із працездатністю (роботоздатністю) лічильника.
Водночас, пунктом 5.1 ДСТУ 9033:2020 «Лічильники газу турбінні» (невідповідність вимогам котрого визнано лічильник ЛКГ-150 G-650 за результатами позачергової повірки) передбачено, що під час проведення повірки лічильників перед визначенням їх похибки виконують операції, зокрема, щодо перевірки (1) комплектності, маркування та зовнішнього вигляду, (2) перевірки роботоздатності та (3) перевірки герметичності лічильника (т. 2 а.с. 6-14).
У разі отримання негативних результатів будь-якої з операцій повірку припиняють, лічильник визнають таким, що не відповідає установленим вимогам (пункт 5.2 ДСТУ 9033:2020).
Порядок перевірки роботоздатності лічильника передбачено пунктом 11.2 ДСТУ 9033:2020, зміст котрого свідчить, що її виконують для перевірки функціонування всіх складових частин лічильника. Для цього лічильник монтують на еталон об'єму та об'ємної витрати газу та протягом не менше ніж 2 хв. пропускають повітря за максимальної об'ємної витрати. Робота лічильника має бути без сторонніх шумів, покази відлікового пристрою мають зростати. Відліковий пристрій має рівномірно, без стрибків нараховувати виміряний об'єм, генератор імпульсів лічильника - формувати належні сигнали. Результати перевірки документують у протоколі повірки.
Як вбачається з наявного у справі Протоколу позачергової повірки (т. 1 а.с. 35) представник, який її проводив, жодних застережень щодо неналежності функціонування складових частин лічильника ЛКГ-150 G-650 не зробив. Крім цього, сам лічильник було визнано непридатним через похибки вимірювання, а не з підстав роботоздатності відлікового пристрою, як цього вимагають приписи пункту 5.2 ДСТУ 9033:2020.
А тому, доводи представників відповідача, що Довідка про непридатність №35-ЛГ-03580 в сукупності із Актом №ЛФ/100-1338-25 свідчать про загальмованість зчитувального механізму є такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Більше того, суд зазначає, що довідка про непридатність ЗВТ внаслідок невідповідності його метрологічних характеристик, не є безумовним доказом позаштатного режиму роботи цього засобу. Так, в процесі штатної експлуатації можуть виникнути або з часом проявитися дефекти лічильника, які впливають на його метрологічні характеристики і не пов'язані ні з пошкодженням, ні з його позаштатним режимом роботи. Такі дефекти споживач за звичайних умов не може виявити. Для їх запобігання чинне законодавство України про метрологію та метрологічну діяльність передбачає, що лічильники газу підлягають періодичній повірці (подібний висновок викладено в пункті 5.16 постанови ОП КГС ВС від 02.12.2020 у справі №906/962/18).
Так, за змістом пунктів 6 та 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРС у разі якщо за результатами періодичної повірки ЗВТ останній буде потребувати ремонту або буде визнаний непридатним, до непобутового споживача (власника ЗВТ) жодні санкції не застосовуються (встановлення позаштатного режиму роботи та донарахування обліку газу не здійснюється). Такий споживач повинен лише за власний рахунок забезпечити його ремонт або придбати новий ЗВТ. І тільки у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача обсяг спожитого природного газу розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
А тому, об'єднана палата Касаційного господарського суду в пункті 8.34 постанови від 02.12.2020 у справі №906/962/18 виклала правову позицію, що з аналізу абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу Х, пункту 3 глави 2 та пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС можна дійти висновку, що за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.
Наведений висновок системно впроваджено в практику Верховного Суду і об'єднана палата знову повторила його в постанові від 18.11.2022 у справі №914/993/21 (пункт 117), доповнивши лише положенням, що якщо у разі несправності лічильника газу, що сталася внаслідок його позаштатного режиму роботи (що, зокрема включає витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів), буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, то розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності здійснюється відповідно до вимог абз.9 п.6 гл.6 розд.X, пп.1 п.4 гл.4 розд.XІ Кодексу ГРМ. Підпункт 2 п.4 гл.4 розд.ХІ Кодексу у такому разі не застосовується і обставини справності коректора значення не мають.
Відтак, беручи до уваги викладений висновок, сама по собі Довідка про непридатність №35-ЛГ-03580 не є доказом позаштатного режиму роботи лічильника ЛКГ-150 G-650 та підставою для здійснення позивачу донарахувань, якщо відсутні (1) докази його пошкодження, (2) інші докази його позаштатного режиму роботи, (3) ЛМКП «Львівтеплоенерго» не пропустило строк періодичної повірки лічильника і (4) наявні докази справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі.
В цьому контексті суд зазначає, що:
1) в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що лічильник ЛКГ-150 G-650 було пошкоджено, а також котрі б містили ознаки його позаштатного режиму роботи (ні Акт про порушення №ЛФ/100-1338-25, ні Акт про зняття лічильника на позачергову повірку №5345 не підтверджують відповідних обставин);
2) ЛМКП «Львівтеплоенерго» не пропустило строк періодичної повірки лічильника ЛКГ-150 G-650, оскільки згідно з наявним у справі Свідоцтвом №56/2990 востаннє повірку лічильника було проведено 12.07.2023 і термін її чинності спливав 12.07.2025;
3) Актом №5345 підтверджується те, що комерційний вузол обліку газу ЛМКП «Львівтеплоенерго» складається, окрім спірного лічильника, також із коректора марки OE-VPT-0,68, заводський номер 28851. Оскільки в Акті №5345 відомості як про несправність останнього, так і про те, що він містить повідомлення про роботу лічильника газу в позаштатному режимі не вказано і в матеріалах справи відсутні будь-які докази відповідних обставин, суд робить висновок, що вказаний коректор був справним і відповідних повідомлень не містив.
Заперечуючи позовні вимоги, представники ЛФ ТОВ «ГРМУ» зазначають, що ознакою позаштатного режиму роботи спірного лічильника є встановлений в Акті №5345 факт наявність розбіжності між показниками лічильника (2'832' 609,5 куб.м.) та показниками коректора (2' 832' 609,8 куб.м.) при знятті його на позачергову повірку. В свою чергу, позивач покликається на те, що у відповідача були відсутні підстави для зняття та направлення лічильника газу на позачергову повірку, оскільки ним не було складено акт огляду ВОГ із зазначенням ознак роботи ЗВТ в позаштатному режимі. При цьому, розбіжність в показах коректора та лічильника в розмірі 0,3 м.куб., вказана в Акті №5345, не надавала підстав для зняття ЗВТ на позачергову повірку та не є ознакою його роботи в позаштатному режимі, адже в межах надходження від лічильника до коректора імпульсу щодо споживання обсягів газу та із врахуванням коефіцієнту перетворення спожитого природного газу за робочих умов до стандартних умов здійснюється не одночасно, а імпульс коректора по об'єкту споживача становить 1 м.куб.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС Оператор ГРМ та споживач протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об'єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових, зокрема, щодо працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання.
До проведення перевірок комерційного ВОГ можуть залучатися уповноважені представники національної метрологічної служби (за їх згодою). Під час здійснення перевірки комерційного ВОГ та його складових сторони мають право здійснювати фото- та відеозйомку (пункт 3 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС).
За змістом пункту 6 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС якщо під час перевірки комерційного ВОГ (за умови відсутності ознак порушень, передбачених розділом ХІ цього Кодексу) між сторонами виникає сумнів щодо результатів вимірювання об'єму природного газу та/або метрологічних характеристик комерційного ВОГ чи його складових, за домовленістю сторін або за ініціативою однієї зі сторін - Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом. При цьому в акті обстеження/акті контрольного огляду вузла обліку (або в акті про порушення) Оператор ГРМ має зазначити про проведення певних дій щодо позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ чи його складових.
Якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об'єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом ХІ цього Кодексу, зі складанням акта про порушення.
Водночас, за змістом пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проєктній документації або умовам договору. При виявленні ознак пошкодження ЗВТ (лічильника газу) за умови відсутності ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) може бути ініційована його позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом.
Якщо за результатами експертизи та/або позачергової чи експертної повірки підтверджено наявність порушення, у всіх випадках за відсутності дублюючого ВОГ (ЗВТ) об'єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом ХІ цього Кодексу, зі складанням акта про порушення.
Таким чином, аналіз наведених норм Кодексу ГРС дає підстави дійти висновку, що Оператор ГРМ за наслідками перевірки комерційного ВОГ споживача вправі ініціювати позачергову чи експертну повірку ЗВТ у разі:
1) якщо в нього виникає сумнів щодо результатів вимірювання об'єму природного газу та/або метрологічних характеристик комерційного ВОГ чи його складових (в такому випадку він складає акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку в котрих зазначає про проведення певних дій щодо позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ чи його складових);
2) виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак пошкодження чи позаштатного режиму роботи ЗВТ (непрацездатність чи невідповідність умовам експлуатації комерційного ВОГ чи його складових). В такому випадку він складає акт про порушення.
Якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена (1) його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або (2) наявність порушень, ознаки котрих виявлено під час перевірки, Оператор ГРМ здійснює для споживача розрахунок об'єму газоспоживання у порядку, визначеному розділом ХІ цього Кодексу, зі складанням акту про порушення.
Як вбачається з матеріалів даної справи, у зв'язку із завершенням опалювального сезону 2024 - 2025 років та необхідністю у припиненні подачі газу на котли центрального опалення в котельнях Залізничного РТМ м. Львова, ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслало відповідачу лист №21-4105-04/25 від 14.04.2025, в котрому просило направити представників останнього для опломбування запірних пристроїв та заглушок на газових вводах в котельні, що знаходиться в м. Львові на вул. Шевченка, 362а.
15.04.2025 на об'єкт Споживача прибули працівники ЛФ ТОВ «ГРМУ» і в присутності представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» за результатами обстеження його комерційного вузла обліка газу склали Акт №5345 про зняття і направлення лічильника газу ЛКГ-150 G-650 на позачергову повірку. В цьому Акті зробили лише відмітку про наявність розбіжностей між показниками лічильника та коректора. При цьому зазначили, що покази лічильника становлять 2' 832' 609,5 куб.м., а покази коректора - 2' 832' 609,8 куб.м.
Відтак, як сам факт складення відповідачем Акту №5345, котрий за своїм змістом відповідає акту обстеження/акту контрольного огляду вузла обліку (оскільки містить всю необхідну інформацію, яка згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС досліджується при контрольному огляді вузла обліку), так і зроблена в ньому відмітка про розбіжності між показами лічильника та коректора, свідчить про те, що за наслідками перевірки комерційного ВОГ у відповідача виникли лише сумніви щодо правильності вимірювання лічильником об'ємів природного газу та/або його метрологічних характеристик.
В цей же час, відповідно до правової позиції КГС ВС, викладеної в пункті 40 постанови від 12.06.2024 у справі №910/12748/22 виникнення під час обстеження комерційного ВОГ сумніву щодо метрологічних характеристик лічильника газу: 1) не є підставою для визнання роботи комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі; 2) не є фіксацією факту необлікованого чи облікованого частково об'єму природного газу внаслідок такої роботи відповідно комерційного ВОГ чи його складових в розумінні вимог пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №927/153/22.
Як відсутність акту про порушення (який згідно пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС повинен складатися у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ ознак пошкодження чи позаштатного режиму роботи його складових), так і відсутність відміток про ці ознаки в Акті №5345 свідчать про те, що при огляді комерційного ВОГ позивача відповідач не виявив ознак позаштатної роботи лічильника ЛКГ-150 G-650 котрі, як зазначалося вище, повинні бути видимими.
З огляду на викладене, доводи представників ЛФ ТОВ «ГРМУ», що ознакою позаштатного режиму роботи спірного лічильника є виявлені розбіжності між показами лічильника та коректора є необґрунтованими та такими, що не відповідають правовим висновкам Верховного Суду.
При цьому, суд враховує доводи відповідача, що за змістом абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу X Кодексу ГРС якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології, Оператор ГРМ у всіх випадках розраховує об'єми газоспоживання у порядку, визначеному розділом ХІ цього Кодексу, зі складанням акта про порушення. Водночас зазначає, що пункт 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС (до котрого є відсилання) передбачає перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу у разі пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача або виявлення несправності лічильника газу, що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи.
Відтак, для того щоб невідповідність комерційного ВОГ (ЗВТ) нормативним документам у сфері метрології мали наслідком застосування до споживача санкцій передбачених Кодексом ГРС, має бути достеменно доведено факт того, що така невідповідність спричинена його пошкодженням або позаштатним режимом роботи із встановленням цього факту в акті про порушення. Водночас, як зазначено вище, комісія ЛФ ТОВ «ГРМУ» в Акті про порушення №ЛФ/100-1338-25 ознак позаштатного режиму роботи лічильника газу ЛКГ-150 G-650 не встановила та не відобразила обставин, які б конкретно вказували на порушення в роботі спірного лічильника, обмежившись лише цитуванням положень підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС.
З огляду на відсутність встановлених обставин позаштатного режиму роботи лічильника ЛКГ-150 G-650 в Акті про порушення №ЛФ/100-1338-25, а також відсутність будь-яких інших доказів, які б вказували на ці обставини, у відповідача були відсутні підстави для задоволення вказаного Акта в частині порушення, передбаченого підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС та проведення перерахунку позивачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу на підставі пункту 4 глави 4 розділу ХІ цього Кодексу.
А тому, позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» про визнання недійсним Рішення комісії ЛФ ТОВ «ГРМУ» від 16.06.2025 та скасування здійсненого донарахування необлікованого об'єму природного газу за період з 07:00 год. 01.04.2025 по 11:00 год. 15.04.2025 обсягом 447' 839,17 куб.м. на загальну суму 8' 884' 136,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
При цьому, враховуючи те, що встановлене порушення відповідачем вимог Кодексу ГРС є істотною і достатньою підставою для задоволення позовних вимог, суд не досліджує доводи позивача в частині неправильності здійсненого ЛФ ТОВ «ГРМУ» розрахунку, зокрема щодо відсутності всіх вихідних даних для такого.
Також суд відхиляє доводи представників відповідача про необхідність врахування при вирішенні даної справи висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 22.05.2025 у справі №922/3163/24, від 17.01.2024 у справі №906/1539/20, від 31.01.2023 у справі №904/628/22, від 09.11.2021 у справі №902/62/21 та від 08.07.2021 у справі №922/3174/19, котрими в задоволенні позовних вимог споживачів про визнання недійсними рішень та скасування донарахування до Операторів ГРМ було відмовлено. Так, як вбачається з наведених постанов, викладені в них висновки було зроблено за обставин того, що Оператор ГРМ належним чином довів факт встановленого ним порушення (позаштатного режиму роботи лічильника), чого не було зроблено у справі, що розглядається.
Натомість суд зазначає, що за подібних даній справі обставин (зняття і направлення лічильника на повірку, внаслідок виникнення в Оператора ГРМ сумніву щодо його метрологічних характеристик; визнання за результатами позачергової повірки лічильника непридатним з підстав похибки вимірювання та складення Оператором ГРМ акту про порушення в якому він обмежився лише покликанням на підпункт 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС без встановлення ознак позаштатного режиму роботи) Верховний Суд розглядав справу №910/12748/22 (постанова від 12.06.2024) та справу №927/153/22 (постанова від 28.02.2023) і за результатами розгляду цих справ залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, котрими позовні вимоги непобутових споживачів було задоволено. Викладеними в них правовими висновками, суд керувався при вирішенні справи, що розглядається.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 3' 028,00 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 140'000,00 грн.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві ЛМКП «Львівтеплоенерго» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв'язку із розглядом справи, становить 140'000,00 грн.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 140'000,00 грн. На підтвердження таких витрат ним подано до суду:
1) Копію Договору про надання правничої допомоги №8/22-4 від 22.08.2025, відповідно до якого Адвокатське бюро «Романа Посікіри» (бюро) зобов'язується надати ЛМКП «Львівтеплоенерго» (клієнт) правову допомогу щодо захисту його прав та інтересів у справі за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ЛФ ТОВ «ГРМУ» про визнання недійсним та скасування рішення від 16.06.2025 комісії відповідача з розгляду актів про порушення про задоволення акту про порушення №ЛФ/100-1338-25 від 25.04.2025 та здійсненого донарахування об'єму та обсягу природного газу в розмірі 447'839,17 м3 на суму 8'884'136,36 грн., а також за зустрічним позовом ЛФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення донарахованого обсягу природного газу за оспорюваним рішенням. У свою чергу, клієнт зобов'язується оплатити гонорар в порядку та на умовах, вказаних у договорі, а також здійснювати повне сприяння бюро у виконанні покладених на нього обов'язків.
Відповідно до пункту 2.1 цього Договору адвокатську правову допомогу на підставі договору від імені бюро надає адвокат Посікіра Р.Р. або інший адвокат, обраний бюро, якому було виписано ордер на підставі цього договору із зазначенням про наявність обмежень представництва.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що винагорода адвоката за надання послуг згідно із договором визначена сторонами відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для клієнта та його господарської діяльності, а саме шляхом встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 200'000,00 грн. Розмір гонорару включає в себе надання усіх послуг, що визначені пунктами 2.2-2.4 договору, без обмеження їх кількості та тривалості в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції і пов'язані із такими. Гонорар у справі обумовлено для відшкодування судових витрат з розрахунку 140'000,00 грн. за представництво клієнта у суді першої інстанції.
2) Копію Акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2026 за Договором №8/22-4 від 22.08.2025, згідно із яким Адвокатське бюро «Романа Посікіри» надало за період з 22.08.2025 по 04.02.2026, а ЛМКП «Львівтеплоенерго» прийняло такі послуги:
- 22.08.2025 - консультація клієнта адвокатами Посікірою Р.Р., Босяк М.Б. перед укладенням договору про надання професійної правничої допомоги у справі №914/2849/25;
- 12.09.2025 - написання, підготовка до подання та подання позовної заяви у справі №914/2849/25 адвокатом Посікірою Р.Р.;
- 16.09.2025 - написання та подання адвокатського запиту №ЛФ/100/114-ВХ-МЗ-5261-25 до ЛФ ТОВ «ГРМУ» у справі №914/2849/25;
- 22.09.2025 - написання та подання адвокатського запиту №ЛФ/100/114-ВХ-МЗ-5449-25 до ЛФ ТОВ «ГРМУ» у справі №914/2849/25;
- 24.09.2025 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. заяви про усунення недоліків позовної заяви у справі №914/2849/25;
- 30.09.2025 - ознайомлення адвокатами бюро з відповіддю ЛФ ТОВ «ГРМУ» на адвокатський запит від 23.09.2025, здійснення аналізу його доказового значення;
- 14.10.2025 - ознайомлення адвокатами бюро з відповіддю ЛФ ТОВ «ГРМУ» на адвокатський запит від 16.09.2025, здійснення аналізу його доказового значення;
- 15.10.2025 - ознайомлення адвокатами Бюро з відзивом на позовну заяву у справі №914/2849/25, здійснення його правового аналізу;
- 18.10.2025 - написання та подання адвокатського запиту б/н до ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» у справі №914/2849/25;
- 20.10.2025 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. відповіді на відзив у справі №914/2849/25;
- 24.10.2025 - написання та подання адвокатського запиту №ЛФ/100/114-ВХ-МЗ-7673-25 до ЛФ ТОВ «ГРМУ» у справі №914/2849/25;
- 27.10.2025 - ознайомлення адвокатами Бюро із запереченнями на відповідь на відзив у справі №914/2849/25;
- 27.10.2025 - участь адвоката Босяк М.Б. у судовому засіданні у справі №914/2849/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області;
- 29.10.2025 - ознайомлення адвокатами бюро з відповіддю ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» на адвокатський запит від 18.10.2025, здійснення аналізу його доказового значення;
- 13.11.2025 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. додаткових пояснень у справі №914/2849/25;
- 13.11.2025 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. клопотання про витребування доказів у справі №914/2849/25;
- 17.11.2025 - ознайомлення адвокатами бюро з запереченнями ЛФ ТОВ «ГРМУ» на заяву про витребування у справі №914/2849/25, здійснення їх правового аналізу;
- 17.11.2025 - участь адвокатів Босяк М.Б., Старенького О.С. у судовому засіданні у справі №914/2849/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області;
- 20.11.2025 - ознайомлення адвокатами бюро з відповіддю ЛФ ТОВ «ГРМУ» на адвокатський запит від 24.10.2025, здійснення аналізу його доказового значення;
- 23.11.2025 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. клопотання про долучення доказів у справі №914/2849/25;
- 26.11.2025 - подання адвокаткою Босяк М.Б. до ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» заяви №2530 про отримання Національного стандарту ДСТУ 9033:2020;
- 02.12.2025 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. додаткових пояснень у справі №914/2849/25;
- 05.12.2025 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. заяви про зміну (уточнення) предмету позову у справі №914/2849/25;
- 08.12.2025 - ознайомлення адвокатами бюро з запереченнями на заяву про приєднання доказів №914/2849/25, здійснення їх правового аналізу;
- 08.12.2025 - участь адвокатів Посікіри Р.Р., Старенького О.С. у судовому засіданні у справі №914/2849/25 у приміщенні Господарського суду Львівської області;
- 15.01.2026 - забезпечення явки представників позивача, адвокатів Посікіри Р.Р., Старенького О.С. у судове засідання у Господарський суд Львівської області у справі №914/2849/25;
- 28.01.2026 - написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. заяви про врахування висновків Верховного Суду у справі №914/2849/25.
У акті вказано, що замовник сплатив за договором про надання професійної правничої допомоги гонорар у розмірі 200'000,00 грн., у тому числі 140'000,00 грн. за послуги представництва інтересів клієнта у справі в суді першої інстанції.
3) Копії платіжних інструкцій №19181 від 29.08.2025 та №24545 від 04.11.2025, якими підтверджується факт оплати ЛМКП «Львівтеплоенерго» вартості наданих Адвокатським бюро «Романа Посікіри» послуг у розмірі 200'000,00 грн.
У матеріалах справи наявні також копії ордеру серії ВС №1399129 від 11.09.2025, виданого Адвокатським бюро «Романа Посікіри» адвокату Посікірі Р.Р., та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000094 від 05.04.2014. Крім того, у суду наявні ордери серії ВС №1410280 від 24.10.2025 та №1416128 від 17.11.2025, видані Адвокатським бюро «Романа Посікіри» адвокатам Босяк М.Б. та Старенькому О.С. відповідно на представництво інтересів ЛМКП «Львівтеплоенерго» у справі №914/2849/25.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, що уможливлює застосування судом при вирішенні питання про стягнення судових витрат положень частини 4 статті 126 ГПК України критеріями. Так, відповідач вказує, що заявлена сума не відповідає критерію розумності. Розумна вартість витрат на правничу допомогу у цій справі не може перебільшувати мінімальний розмір заробітної плати (8'647,00 грн.). Аналіз судової практики Верховного Суду та ЄСПЛ свідчить про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката. Крім того, правова позиція у даній справі є абсолютно ідентичною правовій позиції ЛМКП «Львівтеплоенерго» у справах №914/2844/25, №914/2848/25, №914/2846/25, №914/2847/25, №914/3021/25, №914/2962/25. Відтак, представникам позивача не потрібно витрачати багато часу та зусиль на підготовку процесуальних документів у справі №914/2849/25, а юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною для них.
При здійсненні розподілу судових витрат суд також керуватиметься положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію розумності зважаючи на відносну складність даної справи, яка є поширеною в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення спорів у таких справах є сформованою та широко застосовною судами.
Загальна вартість послуг є неспівмірною із обсягом наданих послуг. У даній справі зміст наданої правової допомоги є звичайним та включає надання консультації клієнту, подання адвокатських запитів, подання позову та інших заяв по суті спору, подання заяв (клопотань) у справі і додаткових пояснень, участь у судових засіданнях. У ході розгляду справи судом не вирішувалося питання про забезпечення позову чи про призначення судової експертизи.
Суд враховує і те, що більшість послуг із надання правової допомоги, які перелічені у акті наданих послуги, викладені таким чином, щоб штучно збільшити їх кількість. Зокрема, у акті вісім разів згадується про те, що представники позивача ознайомлювалися із відповідями на адвокатські запити та правовою позицією відповідача, викладеною у заявах по суті спору та інших заявах у справі. Разом з тим, позивач і його представники належним чином не обґрунтовують у чому полягає зміст послуг із ознайомлення з документами та не доводять їх самостійності як окремих послуг із надання правової допомоги. На переконання суду, відповідні послуги є складовими тих послуг, які стосуються підготовки і подання заперечень проти позиції відповідача чи пояснень з приводу обставин справи, які мають значення для розгляду справи. Вони не можуть оцінюватися як самостійні, адже становлять основу для надання основних послуг.
Крім того, суд вважає несправедливим покладення на відповідача витрат з написання та подання адвокатом позивача заяви про усунення недоліків позовної заяви, позаяк надання відповідної послуги було зумовлено неналежною підготовкою позову стороною позивача.
У свою чергу, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат на участь адвокатів позивача у судовому засіданні 15.01.2026, оскільки таке не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Крупника Р.В.
Не залишається поза увагою суду і те, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувають справи №914/2844/25, №914/2848/25, №914/3021/25, №914/2962/25 за участі тих самих сторін, що і у справі №914/2849/25. Предметом позову у перелічених справах є позовні вимоги про визнання недійсними відповідних рішень відповідача про донарахування необлікованого споживання природного газу та скасування такого донарахування. При цьому аргументи позивача, викладені адвокатом Посікірою Р.Р. у позовах у цих справах (відповідні примірники позовів надані відповідачем разом із клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу), є подібними до тих, що у справі №914/2849/25.
Таким чином, суд доходить висновку, представник позивача добре обізнаний зі змістом спірних правовідносин, що зменшує обсяг часу, необхідний для надання правових послуг у схожих справах.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 вказано, що зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, врахувавши наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов'язаності цих послуг із розглядом справи №914/2849/25, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача буде 50'000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із відповідача.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що розумна вартість витрат на правничу допомогу у цій справі не може перебільшувати мінімальний розмір заробітної плати 8'647,00 грн., адже чинним законодавством не встановлено обов'язкового визначення гонорару адвоката залежно від мінімального розміру заробітної плати.
Посилання на рішення Конституційного Суду України від 22.11.2023 у справі №10-р(II)/2023, на переконання суду, не є релевантним до даної справи, адже у вказаній справі суд конституційної юрисдикції вирішував питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини 6 статті 19, пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах). Та обставина, що при оцінці конституційності положень цивільного процесуального законодавства суд враховував розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати, не свідчить про те, що при вирішенні господарського спору та проведенні розподілу судових витрат у даній справі розмір витрат на правову допомогу необхідно визначати, керуючись мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення комісії Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення від 16.06.2025 про задоволення акта про порушення №ЛФ/100-1338-25 від 25.04.2025 та скасувати здійснене донарахування необлікованого об'єму природного газу за період з 07:00 год. 01.04.2025 по 11:00 год. 15.04.2025 в обсязі 447'839,17 м.куб на суму 8'884'136,36 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 44907200) в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; код ЄДРПОУ 45204941) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 3'028,00 грн. судового збору та 50'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 27.03.2026.
Суддя Крупник Р.В.