Справа №766/1307/26
н/п 3/766/1231/26
26.03.2026 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області, про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Андріївка, Тельманівського району Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого Науково-виробнича компанія «Лотос» - директор,-
Відносно ОСОБА_1 , складено протокол? ? ВАД № 765898 від 27.01.2026 року,?? за змістом якого він, будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, 25.01.2026 року о 14-00 год., перебуваючи в транспортному засобі «Fiat Doblo», р.н.з. НОМЕР_2 , разом з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, образливими словами, кричав, висловлював погрози, внаслідок чого у останньої виникла тривога, відчуття пригніченості, тобто завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Дії ОСОБА_1 , особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП як повторне протягом року вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 зі складеним протоколом не погодився, провину не визнав, дав покази про те, що насилля не вчиняв, жодних погроз з його боку у відношенні дружини не було, 25.01.2026 між ним та дружиною виникла суперечка, яка на даний час вирішена. У зв'язку з чим просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Під час судового розгляду ОСОБА_2 дала показання про те, що суперечка, яка виникла між нею та чоловіком ОСОБА_1 вирішена, жодної шкоди чи насилля не завдано, тому просить закрити провадження по справі.
Вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, окрім вищезазначеного протоколу ? ВАД № 765898 від 27.01.2026 про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою на складання протоколу, обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 765898 від 27.01.2026 року відносно ОСОБА_1 , у якому викладено обставини вчиненого адміністративного правопорушення;
- рапортом від 25.01.2026;
- заявою ОСОБА_2 від 25.01.2026 року;
- поясненнями ОСОБА_2 25.01.2026 року;
- довідкою про притягнення ОСОБА_1 18.11.2025 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП;
- копією термінового заборонного припису Серія АА № 286440, винесеного за ініціативою співробітників поліції;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насилля.
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати, чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, за диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП перебачено відповідальність за повторне протягом року вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню
У свою чергу спеціальним Законом, який визначає відповідні поняття, що застосовано у вищевикладеній нормі, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. №2229-VIII (далі Закон), відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами зазначеного закону визначено, що фізичним насильством є така форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону).
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що домашнє насильство це умисні дії або бездіяльність фізичного, психологічного чи економічного характеру, які:
- мають системний або цілеспрямований характер;
- спрямовані на приниження, залякування, переслідування, контроль або обмеження волевиявлення особи;
- спричинили шкоду фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої особи.
При цьому для кваліфікації дій як психологічного насильства важливим є не лише сам факт словесного конфлікту, а й наслідки таких дій - виникнення страху, емоційної невпевненості, відчуття небезпеки, нездатності захистити себе або реальної шкоди психічному здоров'ю.
Суд зазначає, що побутові сварки, взаємні образи або конфлікти, які виникають між членами сім'ї на ґрунті спільного проживання, розподілу обов'язків чи інших життєвих обставин, самі по собі не є домашнім насильством, якщо: вони не супроводжуються систематичним психологічним тиском; відсутні факти приниження, залякування або переслідування; потерпіла особа не відчувала реальної загрози своїй безпеці; немає належних і допустимих доказів заподіяння шкоди психічному здоров'ю.
У таких випадках правовідносини мають характер сімейно-побутового конфлікту, який не утворює складу адміністративного правопорушення.
Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Сварка: гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 765898 від 27.01.2026, ОСОБА_1 , 25.01.2026 року о 14-00 год., перебуваючи в транспортному засобі «Fiat Doblo», р.н.з. НОМЕР_2 , разом з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, образливими словами, кричав, висловлював погрози, внаслідок чого у останньої виникла тривога, відчуття пригніченості, тобто завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Зміст дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме образи та висловлювання нецензурною лайкою, в даному випадку не підтверджується достатніми та належними доказами, щоб такі дії можна було кваліфікувати в якості психологічного насильства відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Посилання на наявність наслідків, внаслідок дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, не доведені за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України.
З матеріалів справи вбачається наявність сварки в межах конфлікту між подружжям.
Наявність конфлікту, сварок і непорозумінь, свідчить про існування неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої.
Проаналізувавши усе вищенаведене, суд прийшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.(постанова Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року).
Враховуючи викладене, з огляду на неконкретність висунутого особі обвинувачення, вищевказані докази не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 p., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 p.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 3 ст. 173-2, ст. ст. 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
? ? ?Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
? ? Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
СуддяВ. Е. Дорошинська